34. Три стадії одиничного (с. Кіркегор)

У центр своїх філософських роздумів К'єркегор ставить проблему буття одиничного - єдиного і єдину людину. Щоб пояснити особливість своєї філософії, К'єркегор послідовно описує і аналізує три "сфери існування" людини - естетичну, етичну, релігійну.

Сфери існування К'єркегора не мають нічого спільного з тріадою Гегеля. Для Гегеля досягнення вищого, третього рівня буття людини - рівня духу, можливого через послідовне проходження рівня ідеї та рівня природи, свідчить про спіралеподібний саморозвиток і самопізнання світового духу. Рух буття на думку К'єркегора, навпаки, здійснюється лінійно, а не спіралеподібно: вища стадія розвитку людини - стадія віри, не має нічого спільного з першою стадією - естетичною. Віра не доповнює естетичний і етичний початок життя, але підноситься над ними, протистоячи їм обом. Отже, життя людини в цілому, як вважає К'єркегор, покоїться на тих чи інших правилах поведінки, на тих або інших нормах і принципах ставлення до життя, тобто на етиці. Але етика різна і К'єркегор розрізняє три типи життя, які не зводяться один до одного, що виражаються в трьох протилежних стадіях (рівнях) життя. По суті, К'єркегор говорить про три різні етики.

Історично перша стадія, на якій протікає життя людини, це естетична. Вона описується К'єркегором у двотомній роботі "Або-або"(Или-или) 1843 року. К'єркегор на відміну від попередньої традиції від Платона до Канта і Гегеля розуміє естетику як чуттєвість взагалі, керуючись, мабуть, лише етимологічним аспектом слова. "На цій стадії людина обуріваємая насолодами, одержима пристрастями. Це етика більшості, що будується на принципі:" зривай день ". Крайнім вираженням естетичного буття є еротика. Прагнення постійно шукати чуттєвої насолоди розкладає зсередини естетичну людину. Вона стає полоненим власних устремлінь. Неминуче наступає пересичення і відчуття безглуздості існування, що супроводжується відчаєм ". Приклади: Фойербах, Дон Жуан, Фауст тощо. В конспекті Решетника: естетична стадія: чуттєвий спосіб життєдіяльності – еротизм, ціннім, випадковість – нема ніякої мети – реальне втілення: поет-романтик, гуляка, сексуальний маніяк – нема ціннісних моральних настанов – нема релігії. Уявлення про вибір: меланхолія естетичного стану або подолання цього стану і перехід на наступну стадію.

Другою стадією життя людини є етична. Етична стадія протилежна естетичній. Основою етичної етики є усвідомлення відповідальності й обов'язку кожної людини перед іншою людиною, перед людством. На цьому рівні життя культивуються сталість і звичка, а основною вимогою стає вимога стати самим собою. Приклад: Сократ. В конспекті Решетника: етична – строга загальна відмінність між добром і злом – етичне існування розвивається, на цій стадії тяжкі страждання, людина ніколи не може бути морально досконалою, вона є гріховною – розуміння цього – перехід на останню стадію.

У своїй роботі "Насолода і обов'язок" (поняття, відповідно корелюють з естетичним і етичним началами життя), К'єркегор писав: "Естетичним початком може назватися те, завдяки чому людина є безпосередньо тим, що вона є; етичним ж - те, завдяки чому вона стає тим, чим стає ".

Дихотомія "естетичне-етичне", що отримала повне висвітлення в роботі 1843 року з назвою "Або-або", і негативне ставлення до обох початків буття самого автора свідчить, що є ще один варіант вибору життєвого шляху. Це - етика релігійна.

Релігійний рівень життя людини є вищий, богоподібний. Релігійна етика, що цементує справжнє буття людини, не знімає попередні дві - естетичну і етичну, навпаки, є прямим протиставленням як першої, так і другої.

Фізіологічною підставою першої, естетичної норми життя (етики) є почуття, другий, етичної - розум, третьої, релігійної - серце. Наскільки несумірними і не зводимими одна до одної є фізіологічні підстави трьох принципів життя - почуттів, розуму і серця, настільки не співвідносимі і не співмірні самі три образи життя - естетичний, етичний, релігійний.

Думка К'єркегора, незважаючи на популярність в ті часи гегелівського методу, тече в напрямку, протилежному гегельянству: мова про синтез перших двох начал буття релігійної етикою не йде і йти не може. Релігійна етика не має нічого спільного з першими двома, вона протистоїть їм, вперше з часу Августина, виводячи людину до істинного джерела буття - віри. Одиничне буття не може спочивати не на чому іншому, крім віри. Конспект Решетника: релігійна: одиничний обирає себе як винуватого, гріховного. Через розкаяння утверджує себе. Приклади: Іов, Авраам тощо.