48.49.Філософія і світогляд. Методологія досліджень (в.Дільтей).

Дільтей закликав до вироблення активного світогляду, що сприяє орієнтації людини в цьому світі і переформулював питання про предмет філософії: що залишилося на її долю після експансій позитивізму, який вивів всю соціальну онтологію в русло конкретної соціології, емансипуватися від філософії.За переконаннями Дільтея, філософія не повинна більше залишатися умоглядної, абстрактною і відірваною від людини метафізикою, не може бути вона і простим узагальненням даних природничих наук, втрачаючи в них свою споконвічну світоглядну проблематику. Єдиним її об'єктом має залишатися життя всеосяжна, витворюючи з себе все нові форми духу, що потребує в розумінні себе і продуктів своєї діяльності. Філософія має бути спрямована не на зовнішній предметний, а на духовний світ людини, на життя, акцентуючи історичність, духовність людини, і протиставляючи її всьому природно природному. Філософія повинна стати вченням про світогляд, визначальною стороною якого стає не науково-пізнавальний, а ціннісний аспект. Будучи таким чином антропологією або всеосяжним вченням про людину, філософія в той же час розумілася Дильтеем і як методологія всіх «наук про дух».

Мислитель розглядає життя як потік культурно-історично обумовлених переживань людини. Життя для нього -не просто біологічний факт існування людини поряд з іншими живими істотами. Воно - людське життя, котре переживається нами в його різноманітності Кожний стан життя - це поділ або звершення. Корелятом життя, з одного боку, є самототожність особистості, а з другого - об'єктивний світ У структурі стану життя В. Дільтей виділяє три моменти:

• репрезентативний момент зовнішнього або внутрішнього світу. Він приводить до виникнення в індивіда (і в суспільстві) об'єктивного образу світу;

• момент афективного стимулу обумовлює перевірку життєвих цінностей, пов'язаних з цією картиною світу,

• вольовий момент «висвічує» принципи діяльності, завдяки яким керують життям.

Через свою складність і суперечливість життя є загадкою для людського розуму. Людина має три способи вирішення цієї загадки, які відповідають трьом формам світогляду, релігійному, художньому і філософському. В результаті багатовікового життєвого досвіду вироблено три типи філософського світогляду: • натуралізм • об'єктивний ідеалізм • ідеалізм свободи

Усі вони - породження самого життя, трьох його тенденцій. Філософію у всьому розмаїтті її об'єктивного змісту необхідно зрозуміти, виходячи з самої структури життя. Це розуміння В. Дільтей називає інтерпретацією або герменевтикою. Життя не тільки внутрішньо суперечливе, а й багатогранне. І саме ця багатогранність життя є найвищим обґрунтуванням філософської герменевтики - тлумачення окремих явищ як моментів цілісного духовно-душевного життя епохи, що реконструюється Філософія є систематичною інтерпретацією життєвого досвіду і тому повинна ґрунтуватися на найширшому знанні життєвих проявів - психології, історії, філології, літературної критики, порівняльної релігії, правознавства тощо.

В академічній «філософії життя» В. Дільтею належить заслуга обґрунтування специфіки гуманітарного знання порівняно з природничо-науковим знанням. Розуміння, відчування, інтерпретацію як безпосередні способи осягнення життя в «науках про дух» В. Дільтей протиставляє методу «пояснення», який застосовується в «науках про природу».

Завдання «наук про дух» - виразити мінливість, цілісність і смисл історичних подій, пізнати мету культурно-історичної творчості, а не редукувати ЇЇ до причинно-наслідкових зв'язків природного світу.

Умовами, що роблять можливим це розуміння, є знання контексту, в якому що-небудь відбувається, і знання про культурні системи, які «задають» типи світогляду. Ці культурні системи, згідно з В. Дільтеєм, є унікальними, несхожими одна на одну і тому не можуть бути зрозумілими «об'єктивно», тобто поза цілями самого суб'єкта як активного учасника історичних подій. Предмет філософського аналізу Дільтея - історія. Дільтей поставив перед собою завдання кантівської-го масштабу - дати критику історичного розуму, показати, що пізнання історії - це пізнання особливого роду, це переживання, інтерпретація, тлумачення історичних фактів. Пізнати історію зовсім неможливо методами природничих наук. Для законів і-категорій науки історична реальність невловима і, в принципі, незрозуміла, а те, що в історії зрозуміло - нецікаво й банально. Історія - самий загадковий феномен, і людина весь час відчуває потребу його розгадати

Життя, як зазначав Дільтей, в окремих частинах може бути і щось ясне, але в цілому щось зовсім загадкове, так як будь-яка подія тут породжена складним зіткненням і переплетенням наших інстинктів та почуттів у нас з навколишнім і долею поза нами. Тому точні формули тут неможливі, а достовірність знання зовсім відрізняється від загальнозначущих істин в "науках про природу".Саме це визначає специфіку пізнавальної методології в "науках про культуру". Зрозуміти "життя" можна тільки з нього самого за допомогою герменевтики, тобто тлумачення окремих явищ культурно-історичної реальності як моментів цілісного духовного життя реконструювати епохи, інтуїтивно перейнявшись їх своєрідністю.Історію культури розглядається як ряд замкнутих культурних систем, не пов'язаних одиао з одною. Ілюмінація феноменів культури має здійснюватися через реконструкцію світогляду, який складає їх смислове ядро і є основою цілісності культурних систем. Тому історія культури, по Дильтею, це історія світоглядів. . Він вважав, що історія та життя тотожні. У кожній точці історії є життя; з життя всіх видів в самих різних відносинах і складається історія. Природи нема, і в науках про природу люди мають справу лише із зовнішнім досвідом. Історія у Дільтея - засіб «для відкриття людини самій собі», а людина -- засіб «для відкриття історії самій себе». Щоб зрозуміти себе, треба звернутися до іншого, але щоб зрозуміти іншого - треба перевести його внутрішній світ на мову власних переживань. Дільтей розмірковуючи про критерії адекватності наших переживань, все таки не знайшов цього свого роду посередника між «мною» і «Іншим». Герменевтика вимагала пережити історичні події як власні, не гарантуючи при цьому того, що в результаті може виникнути стільки картин історії, скільки людей буде її переживати. Метод філософії життя базується, на Дильтею, на триєдності переживання певних життєвих станів і процесів, вирази