78.Ф.Ніцше: «По ту сторону добра й зла».

«По той бік добра і зла. Прелюдія до філософії майбутнього» - 1885-1886р. Орієнтація ідеалу Ніцше на радикальне звільнення людини посередництвом самотворення, тобто на оволодіння власними, ним же самим пробудженим ірраціональними силами, передбачала відмову від моралі сучасного суспільства, щоб "радикальним сумнівом у цінностях повалити всі оцінки" і розчистити дорогу. «ПоТ.С.Д.іЗ». і являє собою по суті критику сучасності - її філософії, науки, мистецтв, політики і т.д. Все, чим пишалося 19 ст., - "об'єктивність", "співчуття стражденним", "історизм", "науковість" і тощо, Ніцше мужньо називає поганими манерами. Ніцше виявляє глибинний взаємозв'язок всіх великих філософських систем з моральними забобонами їх авторів, які й зумовили марність тривалих пошуків істини. Саме звідси і виникає, за Ніцше, необхідність народження нового роду філософії і нових філософів.

Автор звертається до розгляду природної історії моралі, обгрунтувати яку так чи інакше прагнули всі філософи, які так і не зрозуміли справжньої проблеми самої цієї моралі, яку вони завжди сприймали як даність і щось само собою зрозуміле. Ніцше називає всяку мораль тиранією по відношенню до "природи" і "розуму", вважаючи, що перш за все вона вчить ненавидіти занадто велику свободу, насаджує в людях потребу в обмежених горизонтах, в найближчих завданнях, сприяє звуженню перспективи, а отже у відомому сенсі дурниці, як умові життя і росту. Крім того, вона звертається відразу до всіх людей, узагальнюючи там, де цього робити не можна. Він переконаний, що незвичайна обмеженість людського розвитку, його повільність, часте повернення назад і обертання на місці були обумовлені моральним інстинктом покори, що сприяв культивуванню в Європі стадного типу людини, яка вважає себе на сьогоднішній день єдино можливим типом людини. Ніцше перераховує притаманні цьому типу моральні чесноти, які і роблять його смиренним, корисним стаду, це - дух громадськості, доброзичливість, шанобливість, старанність, поміркованість, скромність, поблажливість, співчуття і тощо. З іншого боку, все те, що, за Ніцше, підносить окрему особистість над стадом - великий незалежний дух, бажання залишатися самотнім, почуття власної гідності, великий розум і т.п., здається сьогодні небезпечним і називається злим. Тому автор наголошує, що існуюча в Європі мораль не єдина можлива (хоч вона і позиціонує себе як така), і необхідно її замінити на кращу. Ніцше переконаний, що при сприятливих умовах ще можна було б виплекати в людині все найкраще, бо вона все ще не вичерпала себе для найбільших справ. Прийдешня переоцінка всіх цінностей і повинна покласти край цьому виродженню і зменшенню людини до стадної тварини.

Ніцше говорить про можливу кризу науки, якщо та не повернеться лицем до філософії. Процес нівелювання статі, що розгортається в сучасній Європі, має як наслідком виродження і расколдовивание жінки, що є ще одним свідченням виродження людини. Ніцше бачить в майбутньому зближення європейських народів, справедливо зазначаючи, однак, не тільки позитивні моменти цього процесу, але і такі його наслідки, як: загальне зрівнювання людей до стану посередності, "виникнення корисної, працьовитої, на багато придатної і спритної стадної тварини "людина", що робить абсолютно неможливою появу сильного типу людей. Далі філософ виділяє у всіх, що коли-небудь існували культурах два основних типи моралі: мораль панів і мораль рабів, існування яких пов'язане з різницею в стані, функції та призначенні двох різних людських типів. Домінує ж мораль рабів, яка зрівнює всіх (демократія), і саме тому необхідна переоцінка всіх цінностей.