- •2.Гегельянство : праве та ліве.
- •3.Науковчення Больцано.
- •4. Позитивізм і його основні філософські принципи.
- •5.Позитивізм о.Конта.
- •6.Позитивізм г.Спенсера.
- •7. Класифікація наук в позитивізмі.
- •8.Принцип економії мислення. Місце і функції науки в світлі цього принципу.
- •9. Життєвий ряд і теорія пізнання
- •10.Інтроекція і теорія принципової координації.
- •11. Вченя е.Маха про «нейтральність досвіду» (елементи, комплекси елементів).
- •13. Виникнення і сутність прагматизму.
- •14. Теорія сумніву-віри ч. Пірса. Біологічна інтерпретація пізнання в прагматизмі. Метод науки.
- •15. Теорія значення. Принцип Пірса.
- •16. Вчення про істину в прагматизмі.
- •17. Виникнення і сутність неокантіанства.
- •18. Марбургська школа неокантіанства.
- •19.Вчення про «річ у собі» Марбургської школи.
- •20. Баденська школа неокантіанства. 21. Методологія філософських досліджень Баденської школи.
- •22.Етичний соціалізм.
- •23. Вчення про цінності Ріккерта.
- •24. Історико-філософська концепція Віндельбанда. 65. Віндельбанд «История философии»
- •25. Віндельбанд про предмет філософії. 63. Віндельбанд «о предмете философии»
- •26. Фікціоналізм г.Файхінгера
- •27.Вчення про розвиток в західній філософії.
- •28.Виникнення і сутність неогегельянства
- •29. Система «філософії духу» б.Кроче.
- •30. «Актуалізм» д.Джентіле
- •32. Філософія Франца Брентано
- •33. Раціоналізм і ірраціоналізм. Раціональне і ірраціональне.
- •34. Три стадії одиничного (с. Кіркегор)
- •35. Вчення а.Шопенгауера про Волю.
- •36.Вчення а.Шопенгауера про Волю в природі.
- •37. А.Шопенгауер про світ як уявлення
- •38.Етичне вчення а.Шопенгауера.
- •39. Вчення Шопенгауэра і Ніцше про волю.
- •40. Філософія несвідомого е. Фон Гартмана.
- •41.Філософська еволюція ф.Ніцше.
- •43.Вчення а.Шопенгауера і ф.Ніцше про людину.
- •44.Ідея «надлюдини» ф.Ніцше.
- •45. Місце і значення вчень а.Шопенгауера і ф.Ніцше в історії філософії
- •46. Вчення ф.Ніцше в тлумаченні к.Ясперса.
- •47.Вчення ф.Ніцше в тлумаченні м.Гайдеггера.
- •48.49.Філософія і світогляд. Методологія досліджень (в.Дільтей).
- •50.Історико-філософська концепція в.Дільтея.
- •51. Філософія життя г.Зіммеля.
- •52.Поняття «життя» у вченнях в.Дільтея і г.Зіммеля.
- •53.Філософія культури о.Шпенглера. Тлумачення к.Ясперсом циклічності культур.
- •54. Вчення Бергсона про інтуїцію.
- •55. Вчення Бергсона про час і тривалість.
- •56. Концепція еволюції Бергсона
- •57. Сучасна філософська антропологія
- •59. Вчення Шелера про людину
- •60.Філософія людини е.Кассірера.
- •61.Г.Спенсер: «Основные начала».
- •61(1) Сучасна філософська культурантропологія
- •62. Філософсько-антропологічне вчення м.Шелера і феноменологія.
- •62(1). Джеймс «Прагматизм».
- •63. Віндельбанд «о предмете философии»
- •65. Віндельбанд «История философии»
- •66. Г. Ріккерт «о понятии философии».
- •67.Г.Ріккерт: «Науки о природе й науки о культуре».
- •68 Риккерт «о системе ценностей»
- •69.Г.Ріккерт: «Философия жизни» (1920).
- •70.Е.Кассірер: «Опьіт о человеке».
- •71. Кьеркегор «Страх і трепет»
- •72. А.Шопенгауер: «Світ як воля і уявлення». Кн.І.Iіі.
- •73. А.Шопенгауер: «Світ як воля і уявлення». Кн.Іі.IV
- •74.А.Шопенгауер: «о воле в природе».
- •75. А.Шопенгауер: «Две основні проблеми етики».
- •76.Ф.Ніцше: «Воля к власти». Нігілізм.
- •77.Ф.Ніцше: «Генеалогия морали».
- •78.Ф.Ніцше: «По ту сторону добра й зла».
- •79.Ф.Ніцше: «Так говорил Заратустра». Основні ідеї.
- •80.К.Ясперс: «Ніцше й християнство».
- •81.М.Гайдеггер: «Европейский нигилизм».
- •82. В.Дільтей: «Типи мировоззрения й обнаружения их в метафизических системах».
- •83.В.Дільтей: «Описова психологія».
- •84.Г.Зіммель «Созерцание жизни».
- •85. Шпенглер. «Занепад Європи»
- •86. Шпенглер «Людина і техніка».
- •87. А.Бергсон: «Творча еволюція».
- •88. А.Бергсон: «Два джерела моралі та релігії».
- •89. М.Бубер «Проблема людини»
- •90. М.Шелер: «Положення людини у космосі». Поривання, дух, феноменологічний аспект.
90. М.Шелер: «Положення людини у космосі». Поривання, дух, феноменологічний аспект.
Твір „Положення людини у космосі” М Шелера вважається першою працею власне з антропології. Тут ми спостерігаємо спробу пояснення і дослідження природи людини – починаючи з її біологічних показників, властивостей. Біологічно людина є значно вищою істотою порівняно з рослиною чи твариною, бо у першої наявна воля, навіть відчуття у людини – результат пильної уваги, а не просто подразнення. Людина наділення здатністю не просто звичною поведінкою, але розумною, осмисленою. Найбільш разюче людину від тварини відрізняє інтелект, в області якого тварина до людини ближча афективно (інстинктивно), ніж інтелектуально. Інтелектом постулюється здатність людини до вибору. Більше того, людина – це духовна істота.
У концепції пориву Шелер виходить з того, що будь-яке живе є психічний початковий феномен життя, тобто будь-якій живій істоті притаманне психічне життя. Структура пориву: чуттєвий порив, інстинкт, асоціативна пам'ять, практичний інтелект і здатність вибору. Дух – це царина ідеальних, ціннісних актів; сутнісне начало людини. З допомогою духу, людина може здійснити дистанціювання від зовнішнього світу. Дух – це чиста актуальність, діяльний центр. Особа не є сталість,а становлення.
Певною мірою антропологічна позиція Шелера перегукується з феноменологічним вченням, наприклад у тому аспекті, що феноменологічно фізіологічна поведінка організму усвідомлена у тій же мірі, що і свідомі процеси людини. Шелер у даній праці сперечається з Гуссерлем, який говорив про те, що шляхом феноменологічної редукції людина повинна взяти у дужки, відкинути коефіцієнт існування речей у світі, таким чином досягнути сутності речі. Шелер говорить про відмінну від тварин здатність людини проголосити всьому світу „ні”, тобто мається на увазі, що тут-буття (Da Sein) дається нам лише у сфері заперечення, опору, який виникає внаслідок активації життєвого пориву. Інакше ми живемо лише так-буттям (So Sein). Це „ні” передує будь-якій свідомості (на відміну від поглядів Гуссерля), будь-яким уявленням чи сприйняттям. Імпульс (життєве поривання) – необхідна умова всіх можливих сприйняттів. Аскетичний акт дереалізації – у знятті того життєвого поривання, відносно якого світ – це опір. Однак це зняття може здійснити лише дух. Лише дух у формі чистої волі може деактуалізувати той центр чуттєвого поривання, який ми розпізнаємо як диспут до справжнього буття дійсного. Дух – єдиний спосіб досягнути буття. Ідеація означає осягнення сутнісних форм побудови світу на одному прикладі відповідної сутнісної сфери. Здатність до відділення існування від сутності є основною ознакою людського духу.
Шелер робить висновок, що людина – єдина істота, котра завдяки своїм запереченням, своїм „ні” стає аскетом життя, вічним протестантом проти лише дійсності, яка прагне до тут-буття навіть будучи у певних обставинах, умовах тощо. Тварина, на відміну від людини приймає дійсність, завжди каже „так”.
