38. Функції і формування каналів розподілу.

Канали розподілу – це маршрути, за якими продукція переміщується від місць виробництва чи видобутку до місць споживання, зупиняючись у певних пунктах, переходячи від одного власника до іншого. Це сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе обов”язок чи допомагають передати комусь іншому право власності на конкретні товари чи послуги на їхньому шляху від виробника до споживача.

Функції каналів розподілу можна об”єднати у такі групи:

А)функції, пов”язані з угодами: закупівля продукції для перепродажу чи передачі споживачам; продаж продукції, тобто контактування з потенційними покупцями, отримання замовлень, просування товарів; діловий ризик за наявності права власності на продукцію;

Б)логістичні функції: створення необхідного асортименту продукції для обслуговування покупців; збереження продукції, її якості; сортування, комплектування, поділ великих партій продукції відповідно до потреб споживачів; транспортування продукції;

В)обслуговуючі функції: торговельне обслуговування споживачів; огляд, перевірка, оцінка продукції, визначення її гатунку та якості; проведення маркетингових досліджень; планування продукції, тобто консультування виробників щодо товарів, стадій життєвого циклу, місця товарів на ринку в умовах конкуренції; визначення цін, націнок та знижок; надання послуг виробничого, комерційного, інформаційного та іншого характеру.

Процес формування каналу розподілу складається з сімох фаз: 1.Визначення потреби у виборі каналу. 2.Постановка і координація цілей розподілу. 3.Специфікація завдань розподілу. 4.Розробка можливих альтернатив. 5.Вибір структури каналу. 6.Вибір оптимального каналу. 7.Вибір суб’єктів каналу і управління ними.

39.Алгоритм вибору каналу розподілу.

Алгоритм вибору каналу розподілу складається з сімох фаз.

Перша з них – визначення потреби у такому каналі.

Ця потреба може постати тоді, коли: розроблено новий товар, для якого наявні канали не підходять; відбуваються зміни елементів; створюється нова фірма; наявний канал чи його суб”єкти не досягають поставлених цілей; змінилась система посередницьких підприємств чи організацій і т.д.

Друга фаза формування каналу – постановка і координація цілей розподілу. Для цього необхідно: ознайомитися з цілями і політикою фірми в інших галузях маркетинг-мікс; визначити цілі розподілу, поставити їх явно і конкретно; зробити перевірку для того, щоб визначити, чи збігаються поставлені цілі з іншими цілями маркетингу, з його стратегією і тактикою.

Третя фаза – специфікація завдань розподілу, тобто визначення функцій, які виконуватиме канал у ході реалізації процесів товарного руху.

Четверта фаза – розробка можливих альтернатив структури каналу розподілу. Тут визначають такі характеристики: кількість рівнів у каналі; напруженість (ширина) каналу на різних його рівнях; типи посередників на різних рівнях каналу.

П”ята фаза – вибір структури каналу. Існує велика кількість змінних, які впливають на вибір структури каналу розподілу. Умовно їх можна розділити на шість категорій:

1.Змінні ринку: місцезнаходження, розмір, поведінка споживачів.

2.Змінні товару: обсяг і вага, ступінь і швидкість псування, вартість, рівень стандартизації, новизни і т.д.

3.Змінні фірми: розмір, фінансові можливості, способи управління розподілом, цілі і політика фірми.

4.Змінні посередників: наявність, вартість використання, види послуг, що пропонуються ними.

5.Змінні навколишнього середовища. До них належать чинники, наявні у зовнішньому і проміжному маркетинговому середовищі.

6.Змінні поведінки всіх суб”єктів каналу – це чинники, які можуть призвести до конфліктів між окремими посередниками, посередниками і товаровиробниками або кінцевими споживачами.

Шоста фаза – вибір оптимального каналу, тобто необхідного рівня ефективності вирішення завдань розподілу з якомога меншими витратами.

Сьома фаза формування каналу розподілу – вибір його суб”єктів, тобто конкретних посередників.