40. Принципи посередницької діяльності.

Посередництво в товарному обігу – це виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій для сприяння налагодженню і реалізації комерційних взаємовідносин виробників і споживачів на товарному ринку.

В умовах ринкових відносин посередники – це суб”єкти незалежного і специфічного бізнесу, які здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

-рівноправність сторін, тобто партнерські взаємовідносини посередника з виробниками і споживачами продукції, що передбачає альтернативи вибору контрагентів господарських зв”язків, однакову відповідальність за порушення умов договорів;

-підприємливість, що означає господарську кмітливість, заінтересованість в реалізації резервів, винахідливість у вирішенні конкретних завдань;

-оперативність, що передбачає мобільність, динамічність і своєчасність виконання завдань постачально-збутової діяльності ;

-обслуговування контрагентів, тобто діяльність, яка випливає з їхніх потреб, надання їм комплексу послуг;

-економічна заінтересованість суб”єктів господарювання в організації опосередкованих каналів розподілу;

-комерційні засади діяльності, тобто ділова активність, виходячи з потреби отримання посередником достатнього прибутку;

-договірні засади взаємовідносин із контрагентами.

52. Алгоритм програми стимулювання збуту.

Для реалізації програми стимулювання збуту використовують відповідну послідовність дій: 1. питання, які необхідно вирішити для здійснення програми стим-ня збуту (яка інтенсивність стимулювання? хто учасники стимулювання? (покупці, посередники, продавці), які засоби стим-ня? (виставки, проспекти, каталоги, таблиці, схеми, сувеніри, презентації, наклейки, плакати), яка тривалість програми стим-ня? коли здійснювати заходи для стим-ня збуту? які витрати на виконання програми стим-ня? 2. попереднє тестування програми 3. реалізація програми 4. контроль і оцінка результатів програми. До завдань програми стим-ня збуту відносяться заохочення до більш інтенсивного заохочення використання товару, купування його в більшій розфасовці, спонукання осіб, що не корист-ся товаром випробувати його, привертання до нього тих, хто купує товари конкурентів.

41. Типи торговельних посередників.

Посередництво в товарному обігу – це виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій для сприяння налагодженню і реалізації комерційних взаємовідносин виробників і споживачів на товарному ринку.

Існують такі типи торговельних посередників.

Прості посередники (агенти) – сприяють укладанню угод між виробниками та споживачами, не беручи безпосередньої участі в цьому ні своїм ім”ям, ні капіталом. Агенти можуть продавати як іншим посередникам, так і кінцевим споживачам.

Брокери (маклери). Вони,як і агенти, сприяють укладанню угод, не беручи участі в них ні своїм ім”ям, ні капіталом. Брокери підшукують клієнтів, пропонуючи різні джерела надходження товарів, і не мають тривалих відносин ні з виробником, ні зі споживачами.

Повірені – це посередники, яких вибирають продавці чи покупці для реалізації угод від їхнього імені та за їхнім дорученням останніх.

Представники – це повірені, з якими фірми підписали тривалі угоди щодо репрезентації їх інтересів.

Комісіонери – це посередники, які реалізують продукцію виробників на комісійних засадах, тобто за рахунок продавців, які є власниками товарів до моменту їх реалізації. Різновидом комісіонерів є консигнатори. Останні відрізняються тим, що, як правило, володіють потужним складським господарством і заінтересовані у проведенні активної збутової політики.

Оптовики (купці, дистриб”ютори) – це незалежні самостійні фірми, які перебирають на себе титул власності на товари, якими торгують.

Відділи продажу(збуту) виробників – це офіси чи установи, які існують окремо від підприємства, мають свої складські потужності та займаються поставками товарів для оптовиків чи кінцевих споживачів.

Ремонтні та сервісні фірми – це незалежні, формально незалежні (франчайзингові) або залежні від виробників підрозділи чи установи.

Асамблери – це організації, які зайняті головним чином закупівлею фермерської продукції, або морських продуктів у місцях їх виробництва чи вилову.

Станції нафтоналиву – це місця, найняті бізнесом для збереження та оптового продажу бензину, мастил та іншої нафтопродукції.

Торгові дома – це великі оптово-роздрібні фірми, які займаються не тільки торговельно-посередницькою діяльністю, а й інвестуванням капіталу у виробництво.