- •Світогляд
- •Історичні типи світогляду
- •Сутність, структура та призначення філософії
- •4. Проблема основного питання філософії
- •Специфіка та основні школи філософії стародавньої індії
- •Веданта
- •Буддизм
- •9. Характерні риси та основні школи середньовічного китаю
- •I. Стародавня філософія (VII в так н. Е..-III ст. Н. Е..)
- •7. Джайнізм
- •8. Йога
- •III. Нова філософія (з XIX ст. Донині)
- •10. Конфуціанство
- •11. Даосизм
- •12. Законники
- •13. Загальна характеристика античної філософії: етапи розвитку, представники, коло проблем
- •14. Піфагор, геракліт, демокрит, мілетська школа
- •15. Сократ
- •16. Платон
- •17. Аристотель
- •18. Загальна характеристика філософії середньовіччя: етапи розвитку, коло проблем, представники
- •19. Патристика. Августин.
- •20. Схоластика. Ф.Аквінський.
- •21. Світоглядні ідеї екклесіасту та обявлення іоанна богослова (біблія)
- •22. Загальна характеристика філософії відродження: специфіка, коло проблем, представники.
- •23. Гуманізм в італії: данте алігєрі, франческо петрарка, джованні бокаччо, лоренцо валла.
- •24. Н.Макіавеллі. «господар»
- •25. Томас мор. «утопія»
- •26. Томазо кампанелла «місто сонця»
- •27. Загальна характеристика філософії нового часу (XVII): специфіка, коло проблем, напрямки, представники.
- •28. Емпіризм та раціоналізм в філософії XVII ст.
- •29. Ф.Бекон
- •30. Т.Гоббс
- •31. Дж. Локк
- •32. Р.Декарт
- •33. Б.Спіноза
- •34. Г.Лейбніц
- •35. І.Кант
- •36. Г.В.Ф.Гегель
- •37. Л. Фейербах
- •39. А.Шопенгауер
- •40.З.Фрейд. Психоаналіз.
- •41. Концепція культури з.Фрейда.
- •42. Екзистенціалізм: загальна характеристика
- •43. Герменевтика
- •44. Прагматизм
- •45. Позитивізм
- •46. Українська філософська думка
- •47. Буття
- •48. Матерія
- •50. Простір і час
- •51. Субстанціональна і реляційна концепція простору і часу
- •52. Відображення як загальна властивість матерії
- •53. Свідомість: структура та функції. Виникнення свідомості та її суспільна природа.
- •54. Духовність
- •55. Сутність та структура пізнавального процесу
- •56. Форми чуттєвого і раціонального пізнання
- •57. Концепції істини
- •58. Наукове пізнання і його специфічні ознаки
- •60. Сучасні концепції розвитку
- •61. Принципи і закони діалектики
- •62. Метафізика. Еклектика
- •63. Синергетика
- •64. Філософські категорії: загальна характеристика
- •65. Сутність і явище
- •66. Зміст і форма
- •67. Причина, привід, наслідок
- •68. Необхідність і випадковість
- •69. Можливість і дійсність
- •70. Одиничне, особливе, загальне
- •71. Розуміння людини в історії філософської думки
- •72. Людина: індивід, особа, особистість
- •73. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •74. Концепції сенсу життя людини
- •Способи осмислення людського буття:
- •75. Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства
- •76. Суспільне виробництво та його структура
- •77. Сфери суспільного життя (економічна, політична, соціальна, духовна) та їх специфіка
- •Особливості економічного життя
- •78. Історичний процес: формаційний та цивілізаційний підходи
- •79. Загальна характеристика інформаційного суспільства
- •80. Глобалізація: сутність, суб’єкти, наслідки. Глобальні проблеми сучасності.
21. Світоглядні ідеї екклесіасту та обявлення іоанна богослова (біблія)
Книга Еклезіаста |
«Об’явлення Івана Богослова» |
- унікальне явище в складі Біблії. Екклезіаст, описуючи картину вічного круговороту Всесвіту і людини, каже, що накопичення багатства, почесті, чини, насолоди, і навіть праведний працю і народження дітей - все це вже було під сонцем і все це - суєта (безглуздо, безцільно). Він каже, що людина завжди панує над людиною, що завжди були продажні суди, насильство і безправ'я. Єдино гідна життєва позиція, на його думку, - не намагатися вдосконалити світ і суспільство, а отримувати задоволення від самого процесу життя: «Отже йди, їж із радістю хліб свій, і пий в радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх. Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай не бракує оливи на голові твоїй. Насолоджуйся життям з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; бо це - частка твоя в життя і в працях твоїх, якими ти працюєш під сонцем.»
|
вихідне вчення про описання лих та порушень світопорядку та прихід Антихриста. Як останнє із знамень «Об’явлення Іванна Богослова» чи Апокаліпсис підводить підсумок тому, що було сказаним у біблійній традиції, в ньому зосереджені образи запозичені із старозавітних пророкувань, чим підкреслюється спадковість старозавітного та ново завітних пророкувань. Книга Об’явлення завершується пророкуванням перемоги Бога над гріхом, в оновленні творіння: нове небо і нова земля. Руйнування світопорядку буде здійснюватись через великі природні катастрофи, страшну засуха і голод, в результаті чого загине багато людей, а ті що залишаться отримають ще гіршу участь; примножиться кількість лжепророків, любов перетвориться в ненависть, що призведе до зрад, міжнародні міжусобиці, беззаконь. Після цих знамень з’явиться спокусник світу і спасуться лише ті, хто буде жити своєю вірою; настане час великого гоніння християн; церква протистоячи цьому звіру зазнає утисків. Знаменнями другого пришестя будуть виступати: 1) знамення отвору в небі; 2) знамення трубного звука; 3) воскресіння мертвих; 4) прихід Антихриста. Іриней Ліонський зауважує, що другому пришестю передуватимуть велика світова скорбота та пришестя Антихриста. Знамення другого пришестя: “виснажиться земна планета, наслідком чого буде голод, землетруси, заразні хвороби, що в свою чергу спричинить розбрат, сварки та війни.”. З’являться прояви антихристиянських початків, які будуть мати багато носіїв. Сам Антихрист, буде виступати втіленням останнього ступеню зла та жорстокості, він буде останнім знаменням другого пришестя. |
22. Загальна характеристика філософії відродження: специфіка, коло проблем, представники.
Відродженням називають сукупність філософських учень, створених у період розпаду феодального й зародження капіталістичного суспільства. Це посередницька ланка між середньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням Нового часу, перехідна розумова епоха. Вона характеризувалась незавершеністю, неоднорідністю теоретичної свідомості. Це було звільнення думки від схоластичної мудрості, коли схоластичний раціоналізм поступився вільним формам пізнання.
Ідейними джерелами цієї філософії були: антична філософія (вчення Платона і неоплатонізм, очищена від середньовічних перекручень філософія Арістотеля, матеріалістичні концепції, зокрема епікуреїзм); єресі, які розхитували догматичну офіційну релігійну ідеологію; східна (насамперед, арабська) філософія; передові тенденції середньовічної філософії, зокрема номіналізм, раціоналістичні та емпіричні тенденції в теорії пізнання.
Здійснювався докорінний перелом у поглядах на природу. Всесвіт став предметом дослідницького інтересу. З'являлись натуралістичні вчення про нескінченність і нествореність світу.
У ній прослідковуєть-ся боротьба матеріалістичних тенденцій з ідеалізмом. Важливою рисою цієї філософії було прагнення пояснити існування нескінченного матеріального світу, розуміючи його як такий, в якому панує єдиний закон причинно-наслідкових зв'язків.
Найважливіші проблеми філософії Відродження:
онтологічні (точніше — натурфілософські) проблеми, зокрема питання про сутність матерії, руху і його джерел;
гносеологічні;
філософські аспекти політики, етики, естетики тощо.
Теоцентризм витісняється антропоцентризмом. Людину стали розуміти як вільну і необмежену в своїх можливостях. Світське мислення, яке виводило людину із релігійної компетенції, перетворювало її на найвищу цінність, ставило її у центр світоглядної перспективи.
В епоху Відродження виникли й перші соціалістичні утопії (Т. Мора, Т. Кампанелли), які мають глибокий сенс як ідеал майбутніх поколінь, хоч і неодноразово були використані для авантюристичних експериментів.
Дж. Бруно, Т. Мор, Т. Мюнцер, Т. Кампанелла, Д.Алігєрі, Ф.Петрарка, Дж.Бокаччо, Л.Валла, Т.Мор