- •Світогляд
- •Історичні типи світогляду
- •Сутність, структура та призначення філософії
- •4. Проблема основного питання філософії
- •Специфіка та основні школи філософії стародавньої індії
- •Веданта
- •Буддизм
- •9. Характерні риси та основні школи середньовічного китаю
- •I. Стародавня філософія (VII в так н. Е..-III ст. Н. Е..)
- •7. Джайнізм
- •8. Йога
- •III. Нова філософія (з XIX ст. Донині)
- •10. Конфуціанство
- •11. Даосизм
- •12. Законники
- •13. Загальна характеристика античної філософії: етапи розвитку, представники, коло проблем
- •14. Піфагор, геракліт, демокрит, мілетська школа
- •15. Сократ
- •16. Платон
- •17. Аристотель
- •18. Загальна характеристика філософії середньовіччя: етапи розвитку, коло проблем, представники
- •19. Патристика. Августин.
- •20. Схоластика. Ф.Аквінський.
- •21. Світоглядні ідеї екклесіасту та обявлення іоанна богослова (біблія)
- •22. Загальна характеристика філософії відродження: специфіка, коло проблем, представники.
- •23. Гуманізм в італії: данте алігєрі, франческо петрарка, джованні бокаччо, лоренцо валла.
- •24. Н.Макіавеллі. «господар»
- •25. Томас мор. «утопія»
- •26. Томазо кампанелла «місто сонця»
- •27. Загальна характеристика філософії нового часу (XVII): специфіка, коло проблем, напрямки, представники.
- •28. Емпіризм та раціоналізм в філософії XVII ст.
- •29. Ф.Бекон
- •30. Т.Гоббс
- •31. Дж. Локк
- •32. Р.Декарт
- •33. Б.Спіноза
- •34. Г.Лейбніц
- •35. І.Кант
- •36. Г.В.Ф.Гегель
- •37. Л. Фейербах
- •39. А.Шопенгауер
- •40.З.Фрейд. Психоаналіз.
- •41. Концепція культури з.Фрейда.
- •42. Екзистенціалізм: загальна характеристика
- •43. Герменевтика
- •44. Прагматизм
- •45. Позитивізм
- •46. Українська філософська думка
- •47. Буття
- •48. Матерія
- •50. Простір і час
- •51. Субстанціональна і реляційна концепція простору і часу
- •52. Відображення як загальна властивість матерії
- •53. Свідомість: структура та функції. Виникнення свідомості та її суспільна природа.
- •54. Духовність
- •55. Сутність та структура пізнавального процесу
- •56. Форми чуттєвого і раціонального пізнання
- •57. Концепції істини
- •58. Наукове пізнання і його специфічні ознаки
- •60. Сучасні концепції розвитку
- •61. Принципи і закони діалектики
- •62. Метафізика. Еклектика
- •63. Синергетика
- •64. Філософські категорії: загальна характеристика
- •65. Сутність і явище
- •66. Зміст і форма
- •67. Причина, привід, наслідок
- •68. Необхідність і випадковість
- •69. Можливість і дійсність
- •70. Одиничне, особливе, загальне
- •71. Розуміння людини в історії філософської думки
- •72. Людина: індивід, особа, особистість
- •73. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •74. Концепції сенсу життя людини
- •Способи осмислення людського буття:
- •75. Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства
- •76. Суспільне виробництво та його структура
- •77. Сфери суспільного життя (економічна, політична, соціальна, духовна) та їх специфіка
- •Особливості економічного життя
- •78. Історичний процес: формаційний та цивілізаційний підходи
- •79. Загальна характеристика інформаційного суспільства
- •80. Глобалізація: сутність, суб’єкти, наслідки. Глобальні проблеми сучасності.
79. Загальна характеристика інформаційного суспільства
Характеризуючи роль яку виконують засоби масової інформації в демократичних суспільствах слід відмітити зокрема те, що вона не зводиться виключно до висвітлення суспільно-важливих подій. Засоби масової інформації формують специфічний інформаційний простір ключовими характеристиками якого є необмеженість просторовими рамками, незавершеність, постійне доповнення і реінтерпретація інформації. З цих позицій доводиться говорити про наявність гіпертекстового простору де інформація про подію існує не сама пособі, а в тісному взаємозв’язку з іншими його частинами.
Іншою характеристикою інформації що подається в ЗМІ є її спрямованість на широке коло споживачів. В даному випадку основним є характер матеріалу, з точки зору того на задоволення яких потреб він спрямований. В контексті цього розглядається специфіка аудиторії. Можна виокремити два основні концептуальні підходи до подачі інформації, залежно від того, на яку аудиторію і з якою метою орієнтується комунікатор. За першим варіантом інформаційний продукт поширюється на максимально широку аудиторію, при цьому відбувається саме така інтерпретація інформації яка б забезпечила максимальне сприйняття її чим більшою аудиторією, незважаючи на те яким є її інтелектуальний і освітній рівень. Слід також відзначити те, що за таких умов мінімально враховуються реальні потреби і запити аудиторії. Іншою схемою розвитку інформаційного продукту є його спеціалізація, коли розробляється набагато більша кількість інформаційних продуктів орієнтованих на різні соціальні групи. Основними характеристиками таких груп будуть значення тих змінних які детермінують вибір певного продукту в інформаційному просторі. Ці характеристики визначатимуться географічними, демографічними, соціально-культурними та іншими факторами які формують обличчя споживача.
Ще одним важливим питанням є те, наскільки ефективно здійснюється комунікація між ЗМІ і аудиторією.
В сфері інформації коли об’єктом виявляється аудиторія можна говорити про феномен пропаганди. Відповідно, основною функцією, що виконується, є маніпулювання громадською думкою.
В той же час слід констатувати, що відтворення маніпулятивних функцій засобами масової інформації на даному етапі ускладнене саме гіпертекстуальністю сучасного інформаційного простору. Пропагандиський вплив найбільшою мірою реалізується за умови відсутності доступу до альтернативних джерел інформації. Наявність альтернативних точок зору різко знижує його ефективність, відповідно завдання маніпуляції в достатній мірі не виконується.
Роль ЗМІ може визначатися також фактором впливу на них суб’єктів які не пов’язані безпосередньо зі сферою продукування і поширенння інформації
Для демократичних суспільств більш характерною є взаємодія медіа зі споживачем інформації на комунікативних засадах.
Саме в демократичному суспільстві прийнято говорити про ЗМІ, як про ту ланку, яка пов’язує владні інститути і представницство інтересів громадян. Як політичне, через делегування політичним партіям і лідерам повноважень виражати інтереси виборців, так і неполітичне – через систему громадських організацій, рухів, тощо.
Крім того ЗМІ великою мірою виконують функції соціалізації, виховання особистості, розстановки життєвих пріорітетів і цінностей. Тому управління сферою медіа в обов’язковому порядку повинно враховувати довготривалі соціальні наслідки інформаційного впливу на суспільство.
Основною характеристикою що піддається виміру в дослідженні інформаційного простору є рівень довіри споживачів.
