- •Світогляд
- •Історичні типи світогляду
- •Сутність, структура та призначення філософії
- •4. Проблема основного питання філософії
- •Специфіка та основні школи філософії стародавньої індії
- •Веданта
- •Буддизм
- •9. Характерні риси та основні школи середньовічного китаю
- •I. Стародавня філософія (VII в так н. Е..-III ст. Н. Е..)
- •7. Джайнізм
- •8. Йога
- •III. Нова філософія (з XIX ст. Донині)
- •10. Конфуціанство
- •11. Даосизм
- •12. Законники
- •13. Загальна характеристика античної філософії: етапи розвитку, представники, коло проблем
- •14. Піфагор, геракліт, демокрит, мілетська школа
- •15. Сократ
- •16. Платон
- •17. Аристотель
- •18. Загальна характеристика філософії середньовіччя: етапи розвитку, коло проблем, представники
- •19. Патристика. Августин.
- •20. Схоластика. Ф.Аквінський.
- •21. Світоглядні ідеї екклесіасту та обявлення іоанна богослова (біблія)
- •22. Загальна характеристика філософії відродження: специфіка, коло проблем, представники.
- •23. Гуманізм в італії: данте алігєрі, франческо петрарка, джованні бокаччо, лоренцо валла.
- •24. Н.Макіавеллі. «господар»
- •25. Томас мор. «утопія»
- •26. Томазо кампанелла «місто сонця»
- •27. Загальна характеристика філософії нового часу (XVII): специфіка, коло проблем, напрямки, представники.
- •28. Емпіризм та раціоналізм в філософії XVII ст.
- •29. Ф.Бекон
- •30. Т.Гоббс
- •31. Дж. Локк
- •32. Р.Декарт
- •33. Б.Спіноза
- •34. Г.Лейбніц
- •35. І.Кант
- •36. Г.В.Ф.Гегель
- •37. Л. Фейербах
- •39. А.Шопенгауер
- •40.З.Фрейд. Психоаналіз.
- •41. Концепція культури з.Фрейда.
- •42. Екзистенціалізм: загальна характеристика
- •43. Герменевтика
- •44. Прагматизм
- •45. Позитивізм
- •46. Українська філософська думка
- •47. Буття
- •48. Матерія
- •50. Простір і час
- •51. Субстанціональна і реляційна концепція простору і часу
- •52. Відображення як загальна властивість матерії
- •53. Свідомість: структура та функції. Виникнення свідомості та її суспільна природа.
- •54. Духовність
- •55. Сутність та структура пізнавального процесу
- •56. Форми чуттєвого і раціонального пізнання
- •57. Концепції істини
- •58. Наукове пізнання і його специфічні ознаки
- •60. Сучасні концепції розвитку
- •61. Принципи і закони діалектики
- •62. Метафізика. Еклектика
- •63. Синергетика
- •64. Філософські категорії: загальна характеристика
- •65. Сутність і явище
- •66. Зміст і форма
- •67. Причина, привід, наслідок
- •68. Необхідність і випадковість
- •69. Можливість і дійсність
- •70. Одиничне, особливе, загальне
- •71. Розуміння людини в історії філософської думки
- •72. Людина: індивід, особа, особистість
- •73. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •74. Концепції сенсу життя людини
- •Способи осмислення людського буття:
- •75. Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства
- •76. Суспільне виробництво та його структура
- •77. Сфери суспільного життя (економічна, політична, соціальна, духовна) та їх специфіка
- •Особливості економічного життя
- •78. Історичний процес: формаційний та цивілізаційний підходи
- •79. Загальна характеристика інформаційного суспільства
- •80. Глобалізація: сутність, суб’єкти, наслідки. Глобальні проблеми сучасності.
63. Синергетика
Синергетика (від др.-греч. Συν-- приставка зі значенням спільності і ἔργον - «діяльність») - міждисциплінарний напрямок наукових досліджень, завданням якого є вивчення природних явищ і процесів на основі принципів самоорганізації систем (що складаються з підсистем). «... Наука, що займається вивченням процесів самоорганізації і виникнення, підтримки, стійкості і розпаду структур самої різної природи ...».
Синергетика спочатку заявляли як міждисциплінарний підхід, так як принципи, що керують процесами самоорганізації, представляються одними і тими ж (безвідносно природи систем), і для їх опису повинен бути придатний загальний математичний апарат.
З світоглядної точки зору синергетику іноді позиціонують як «глобальний еволюціонізм» або «універсальну теорію еволюції», що дає єдину основу для опису механізмів виникнення будь-яких новацій.
64. Філософські категорії: загальна характеристика
Загальне поняття про категорії. Все, що людина знає про навколишній його світ і про самого себе, він знає у формі понять, категорій. Категорії - це найбільш загальні, фундаментальні поняття тієї чи іншої науки, філософії. Всі категорії суть поняття, але не всі поняття - категорії. Про світ в цілому, про ставлення людини до світу ми мислимо категоріями, тобто гранично загальними поняттями.
Кожна область знання має свої особливі категорії.
Вихідною філософською категорією є категорія буття. По суті, всі інші категорії з різних сторін характеризують зміст, всілякі прояви властивостей, відносин, розвитку сущого: рух - спосіб існування сущого, простір і час - форми його. Якість, кількість, причина і наслідок та інші категорії - все це також характеристика буття.
Категорії взаємопов'язані між собою і в певних умовах переходять один в одного: випадкове стає необхідним, одиничне - загальним, кількісні зміни тягнуть за собою зміни існування якості, слідство перетворюється на причину і т.д. Ця текуча взаємозв'язок категорій є узагальнене відображення взаємозв'язку явищ дійсності. Всі категорії є категоріями історичними, так що не існує і не може існувати якоїсь однієї нерухомої системи категорій, даної раз і назавжди. У зв'язку з розвитком мислення і науки виникають нові категорії (наприклад, інформація), а старі наповнюються новим змістом. Будь категорія в реальному процесі людського пізнання, в науці існує тільки в системі категорій і через неї.
Розвиток. У Всесвіті немає нічого остаточно завершеного. Все знаходиться в дорозі до іншого. Розвиток - це певне спрямоване, необоротне зміна об'єкта: або просто від старого до нового, або від простого до складного, від нижчого рівня до все більш високого.
Поряд з процесами висхідного розвитку існує і деградація, розпад систем - перехід від вищого до нижчого, від більш досконалого до менш досконалого, зниження рівня організації системи, наприклад, деградація біологічних видів, вимираючих в силу неможливості пристосуватися до нових умов. Коли деградує система в цілому, це не означає, що всі її елементи піддаються розпаду. Регрес - суперечливий процес: ціле розкладається, а окремі елементи можуть прогресувати. Далі, система в цілому може прогресувати, а деякі її елементи - деградувати, наприклад прогресивний розвиток біологічних форм в цілому супроводжується деградацією окремих видів.
