- •Світогляд
- •Історичні типи світогляду
- •Сутність, структура та призначення філософії
- •4. Проблема основного питання філософії
- •Специфіка та основні школи філософії стародавньої індії
- •Веданта
- •Буддизм
- •9. Характерні риси та основні школи середньовічного китаю
- •I. Стародавня філософія (VII в так н. Е..-III ст. Н. Е..)
- •7. Джайнізм
- •8. Йога
- •III. Нова філософія (з XIX ст. Донині)
- •10. Конфуціанство
- •11. Даосизм
- •12. Законники
- •13. Загальна характеристика античної філософії: етапи розвитку, представники, коло проблем
- •14. Піфагор, геракліт, демокрит, мілетська школа
- •15. Сократ
- •16. Платон
- •17. Аристотель
- •18. Загальна характеристика філософії середньовіччя: етапи розвитку, коло проблем, представники
- •19. Патристика. Августин.
- •20. Схоластика. Ф.Аквінський.
- •21. Світоглядні ідеї екклесіасту та обявлення іоанна богослова (біблія)
- •22. Загальна характеристика філософії відродження: специфіка, коло проблем, представники.
- •23. Гуманізм в італії: данте алігєрі, франческо петрарка, джованні бокаччо, лоренцо валла.
- •24. Н.Макіавеллі. «господар»
- •25. Томас мор. «утопія»
- •26. Томазо кампанелла «місто сонця»
- •27. Загальна характеристика філософії нового часу (XVII): специфіка, коло проблем, напрямки, представники.
- •28. Емпіризм та раціоналізм в філософії XVII ст.
- •29. Ф.Бекон
- •30. Т.Гоббс
- •31. Дж. Локк
- •32. Р.Декарт
- •33. Б.Спіноза
- •34. Г.Лейбніц
- •35. І.Кант
- •36. Г.В.Ф.Гегель
- •37. Л. Фейербах
- •39. А.Шопенгауер
- •40.З.Фрейд. Психоаналіз.
- •41. Концепція культури з.Фрейда.
- •42. Екзистенціалізм: загальна характеристика
- •43. Герменевтика
- •44. Прагматизм
- •45. Позитивізм
- •46. Українська філософська думка
- •47. Буття
- •48. Матерія
- •50. Простір і час
- •51. Субстанціональна і реляційна концепція простору і часу
- •52. Відображення як загальна властивість матерії
- •53. Свідомість: структура та функції. Виникнення свідомості та її суспільна природа.
- •54. Духовність
- •55. Сутність та структура пізнавального процесу
- •56. Форми чуттєвого і раціонального пізнання
- •57. Концепції істини
- •58. Наукове пізнання і його специфічні ознаки
- •60. Сучасні концепції розвитку
- •61. Принципи і закони діалектики
- •62. Метафізика. Еклектика
- •63. Синергетика
- •64. Філософські категорії: загальна характеристика
- •65. Сутність і явище
- •66. Зміст і форма
- •67. Причина, привід, наслідок
- •68. Необхідність і випадковість
- •69. Можливість і дійсність
- •70. Одиничне, особливе, загальне
- •71. Розуміння людини в історії філософської думки
- •72. Людина: індивід, особа, особистість
- •73. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •74. Концепції сенсу життя людини
- •Способи осмислення людського буття:
- •75. Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства
- •76. Суспільне виробництво та його структура
- •77. Сфери суспільного життя (економічна, політична, соціальна, духовна) та їх специфіка
- •Особливості економічного життя
- •78. Історичний процес: формаційний та цивілізаційний підходи
- •79. Загальна характеристика інформаційного суспільства
- •80. Глобалізація: сутність, суб’єкти, наслідки. Глобальні проблеми сучасності.
65. Сутність і явище
Сутність |
Явище
|
Сутність володіє справжньою дійсністю тільки внаслідок певних форм свого самовиявлення (листя, квіти, які виражають у зовнішньому вигляді сутність рослини) Сутність є щось сокровенне, глибинне, що перебуває в речах, їх внутрішніх зв'язках і управляє ними, підстава всіх форм їх зовнішнього прояву. У понятті сутності укладена єдність усіх глибинних, закономірно пов'язаних елементів змісту об'єкта в їх протиріччях, причинно-наслідкових відносинах, в їх зародження, розвитку і тенденції до майбутнього. І в цьому випадку вона є щось внутрішнє, якийсь організуючий принцип. Сутність співвідноситься і з категорією якості, яка виражає однак лише якийсь аспект її. Поняття сутності пов'язано і з поняттям закону, але закон і сутність не збігаються: ми знаємо закон гравітації, не відаючи її фізичної сутності. Сутність усередині себе динамічна і схильна принципом розвитку. Розкрити сутність чого-небудь - значить проникнути в глибини речі, в її основні властивості, виявити причини появи і принципи розвитку. Сутність завжди конкретна, немає суті взагалі.
|
Явище, як правило, виражає лише якусь грань сутності, один з її аспектів. Явище це прояв сутності: якщо існує щось спільне, то явище - одиничне, висловлює якийсь момент сутності, якщо сутність є щось глибинне, то явище - зовнішнє, більш багате і барвисте ... Явище є те, як сутність проявляє себе зовні: у взаємодії з усім іншим, в тому числі і з нашими органами чуття. Явище - це безпосередньо сприймані властивості об'єкта, те чи інше бачення яке залежить від будови і дії органів почуттів, а сутність - то якісне своєрідні предмета, що визначає його характерне обличчя, яке може ховатися за його безпосередньо спостережуваними проявами (зелений колір трави - явище. Сутність - фізична властивість відбивати світло). Явище досить неоднозначно і не завжди приховує за собою справжню сутність. Цілком реальною виявляється для філософії проблема уявлення, видимості. Ми можемо бачити міраж у пустелі, однак на його місці нічого немає, тобто те, що ми бачимо лише здається.
|
66. Зміст і форма
Для розуміння структурності матерії важливе значення має з'ясування співвідношення форми і змісту. Подібно діалектиці частини і цілого, елементів і системи діалектика форми та змісту конкретизує уявлення про структурності як атрибуті матерії, пов'язує структурність з суперечностями, з розвитком, відсікає однобічність в їх трактуванні і виявляє нові грані в проблемі використання цих категорій у практичній діяльності людей.
Зміст |
Форма |
Під «змістом» у філософії розуміється все, що міститься в системі. Сюди входять не тільки субстрати - елементи, але відносини, зв'язки, процеси, тенденції розвитку, всі частини системи. Якщо, наприклад, при розгляді організму людини ми не могли вважати елементами даної системи окремі клітини, молекули, безпосередньо не беруть участь в її створенні, якщо при аналізі частин даного організму ми за визначенням не могли вважати частиною його неорганічну підсистему, то тепер, при зосередженні уваги на змісті системи, ми повинні охопити буквально все, що в ній є. Для вираження фрагмента змісту системи використовується слово «компонент» системи.
|
Поняття форми багатозначне. Часто під формою розуміється спосіб зовнішнього вираження змісту, іноді при цьому вказується, що форма до того ж є відносно стійка визначеність зв'язку елементів змісту та їх взаємодії, тип і структура змісту. Звичайно, форма є зовнішнє вираження змісту, зовнішня конфігурація речі, предмета, його спосіб існування матерії. Поняття форми градують єдине. Під формою розуміється також внутрішня організація, спосіб зв'язку елементів усередині системи.
|
Відповідність і невідповідність форми змісту свідчать про її відносної самостійності, про можливість і її двоякого - позитивного і негативного, організуючи - конструктивного або деструктивного впливу на зміст. Це, в свою чергу, призводить до думки: а чи не можна спочатку створити конструктивну структуру, а потім «підтягувати» за неї зміст? Звичайно, можуть бути і нежиттєві, передчасні і просто нікуди негідні форми, насильно нав'язуються змістом, як, наприклад, при волюнтаристському підході до соціальних структур. Це теж веде до невідповідності форми змістом.
Оптимальність розвитку досягається тільки при взаємній відповідності змісту і форми (структури).
