52. Відображення як загальна властивість матерії

У розвитку відображення як загального властивості матерії можна умовно виділити три великі етапи:

• відображення в неживій природі,

• відображення в живій природі і

• відображення на соціальному рівні.

Цим етапам відповідають наступні форми відображення.

Фізико-хімічне відображення відбувається за законами механіки, фізики, хімії. Таке відображення має пасивний характер. Слід не оцінюється об'єктом, на якому він з'явився.

Спосіб відображення навколишнього світу за допомогою головного мозку називається психікою. Її суть полягає в тому, що у високоорганізованих тварин крім безумовних рефлексів (інстинктів) існують також умовні рефлекси, які стають основою більш складного особистісно-придбаного і орієнтаційної поведінки. Умовні рефлекси - це тимчасові нервові зв'язки, що виникають в результаті того, що організм протягом певного часу піддається дії одних і тих же або схожих чинників. Механізм їх дії заснований на відкритому І.П. Павловим принципі «зворотного зв'язку», завдання якого - постійно доводити до відома мозок про те, що відбувається в керованій ним системі і навколишньому середовищу. Причому йде «оповіщення» не тільки про роботу того чи іншого органу, а й про ефект цієї роботи, яка дає можливість коригувати поведінку. Отже, умовні рефлекси виконують роль сигналізатора, попереджаючи про події, які повинні відбутися, що є необхідною умовою «випереджаючого відображення».

Свідомість - це вища форма відображення. Воно має принципово інший характер та іншу сутність.

53. Свідомість: структура та функції. Виникнення свідомості та її суспільна природа.

Свідомість - одне з основних понять філософії, що позначає родову відмінність людини від тварини. Уявлення про свідомість зазнали тривалу еволюцію.

На ранніх етапах розвитку філософії, коли не було різкого протиставлення свідомості і матерії, основу свідомих дій шукали в упорядкованості космосу, Логос, гармонії небесних сфер. Стосовно до людини уявлення про душу було близьким до дихання, асоціювалося більше з теплим або гарячим. За Гераклітом, душа (Психея) - щось вогняне, сухе. Холодна та волога душа - погана, хвора. Демокріт, згідно з його атомістичної концепції, розкривав душу як що складається з «теплих» атомів. Як тільки душа (дихання) стає холодним, в людині вмирає життя.

Новий час означено новими підходами до проблем свідомості. Формування цих підходів пов'язане з науковою. Революцією XVII в. Для всіх прогресивних мислителів класичної буржуазної епохи була характерна критика схоластики і середньовічного світобачення. Початок цьому «очищення» знання поклав Ф. Бекон.

Наступний етап філософії свідомості представлений ідеями мислителів класичної німецької філософії. Оскільки більшість з них розглядають свідомість з позицій ідеалізму, особливу цінність для вирішення цієї проблеми має методологічний аспект. За допомогою діалектичних ідей на основі дуалізму (І. Кант) та ідеалізму (Г. Гегель) обгрунтований ряд важливих положень, що виражають особливості даного феномена, його структури та розвитку. Свідомість розглядається як певна цілісність, що виявляється як єдність якісно розрізняються сторін і рівнів. Воно функціонує як відображення об'єкта і самосвідомість; як чуттєве і раціональне, розумове і розумне.

Структура свідомості. Свідомість включає дві сторони: інформаційно-відбивну і емоційно-оцінну. Інформаційно-відбивна сторона відтворює явища і процеси так, як вони існують в дійсності. Емоційно-оцінна - має відношення до речей з боку властивостей, що задовольняють інтереси й потреби людини, тобто цінності. Названі сторони єдині, але відносно самостійні. Їх самостійність проявляється не у факті окремого існування, а в превалювання однієї чи іншої з сторін. Це залежить від низки чинників:

- Цілі діяльного ставлення до світу;

- Інтенції (спрямованості) свідомості, який його об'єкт - речі, норми людського співжиття, сама людина або його мислення;

- Характеру образів, що виникають у процесі взаємодії з навколишнім середовищем;

- Рівнів відображення і відносини;

- Форми вираження образного змісту.