3. Критерії класифікації правових систем

Як відзначає С.С. Алексєєв, правових систем так багато, як нині багато існуючих державних утворень, та до того ж в та­кому стані, в якому знаходять відображення провідні категорії і цінності тих культур і цивілізацій, що залишилися в минулому. Це наочно і переконливо підтверджує ту обставину, що саме в праві концентрується «зв'язок часів», духовні, інтелектуальні досягнення людства, що залишаються попередніми поколіннями, починаючи від античності, а можливо і стародавніших цивілізацій, своїм нащадкам, майбутнім цивілізаціям, культурам. Це значною мірою і зумовлює сам факт існування окремих ареалів, «угрупо­вань», або за специфічною термінологією, що склалася в юрисп­руденції, — сімей юридичних систем.

На питання про те, за якими критеріями слід класифікувати правові системи, компаративісти, як уже було відмічено, відпові­дають по-різному. Деякі дослідники пропонують один критерій для класифікації правових систем. Наприклад, А. Леві-Ульман в основу своєї класифікації поклав один компонент правової сис­теми, а саме роль правових джерел.

Інші обґрунтовують необхідність використання декількох критеріїв. Так, на думку X. Коха, У. Магнуса, П. Вінклера фон Моренфельса, при проведенні більш глибоких порівняльно-правових досліджень критерії класифікації повинні бути розши­рені. У цьому випадку кожен правопорядок слід вивчати також в аспекті культурно-історичного розвитку і впливу глобальних правових ідей, з погляду особливостей правової системи в цілому (її устрій і механізм функціонування органів юстиції), правової ос­віти і учасників правового обороту, основних процесуальних при­нципів (принципів судочинства) і джерел права. Зрозуміло, список вищенаведених критеріїв не є вичерпним, і для окремих сфер правового регулювання можна виділити й інші відмінні риси і тим самим збільшити кількість критеріїв вже існуючих правових сімей або формувати їх інакше, групуючи критерії за іншим принципом.

Крім того, принципове значення має та обставина, що, як правило, серед основних критеріїв класифікації правових систем мають місце як загальноцивілізаційні, так і суто правові чинники. Проте з приводу пріоритетності цих чинників відсутня єдність поглядів. Якщо на думку X. Коха, У. Магнуса, П. Вінклера фон Моренфельса, пріоритетними є загальноцивілізаційні чинники, то С.С. Алексєєв при класифікації правових систем пріоритет віддає критеріям юридичного порядку.

У компаративістській літературі при класифікації правових систем виділяють романо-германську правову сім'ю і сім'ю загаль­ного права як класичні, базові сім'ї. До решти правових систем ставляться як до другорядних, не головних.

Насправді не можна недооцінювати значення і роль усіх пра­вових сімей, що формують правову панораму світу. Як відомо, запозичення правових положень у рамках правової акультурації, в основному, відбувалося в односторонньому напрямі: традиційні і релігійні правові системи сприйняли багато правових положень у романо-германського і загального права. Проте запозичені правові положення не змогли замінити правові принципи, що визначають функціонування даних правових систем. Питома вага запозичених правових норм, інститутів і навіть галузей права в рамках на­ціональних правових систем, що належать до традиційної або релігійної правової сім'ї, іноді значно більша в порівнянні з нормами «власного» права. Проте віднесення цих національних правових систем до романо-германської правової сім'ї або до сім'ї загаль­ного права не відповідає реальному стану їх функціонування.

Об'єктивне вивчення правової панорами сучасного світу ви­магає відмови від ідей європоцентризму при збереженні належної і заслуженої оцінки внеску західної правової традиції, яка є фун­даментом формування і функціонування романо-германського і загального права, в історії загальноправового розвитку людства.

Вказуючи на вузькість традиційних західних концепцій права Г.Дж. Берман пропонує створити інтегровану, єдину юриспру­денцію, що об'єднає традиційні школи та вийде за їх межі. Ця нова юриспруденція (соціальна теорія права) повинна ґрунтува­тися не тільки на розумі, але і на відчуттях, інтуїції та вірі, на ідеї, що в право треба вірити, інакше воно не працюватиме. Соціальна теорія права повинна просунутися далі, від вивчення західних систем права і західної правової традиції, до вивчення систем і традицій права, що не належать Заходу, тобто розвива­тися у напрямку вивчення взаємодії західного і незахідного права і, таким чином, до вироблення спільної правової мови людства, до подолання кризи західної традиції права.

Таким чином, для проведення науково обґрунтованої класифі­кації правових систем, що враховує як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники, необхідно виділити такі групи критеріїв класифікації пра­вових систем: загальноцивілізаційні критерії і правові критерії.

Загальноцивілізаційні критерії в широкому розумінні відоб­ражають ідеологічні, політичні, релігійні, культурні особливості формування і розвитку суспільства, що безпосередньо впли­вають на процес виникнення, розвитку і функціонування пра­вових систем. Загальноцивілізаційні критерії відображають ос­новоположні принципи, що показують закономірності і динаміку розвитку правових систем у тісному зв'язку з розвитком полі­тичного, духовного, релігійного і культурного життя суспільства на різних етапах його трансформації. Таким чином, дані критерії показують генетичне коріння правових систем, їх діалектичний зв'язок із такими складовими цивілізації, як релігія, мораль, політика, економіка, соціальна структура, навіть етнографія і екологія.

Найважливішим компонентом загальноцивілізаційних критеріїв є релігійний чинник. Завдяки правовому регулюванню, не в ос­танню чергу, забезпечується структуризація суспільства і збері­гається його єдність, а релігійні світогляди і догми сприяють об'єднанню людей в рамках єдиних канонів, необхідних для сус­пільного розвитку. Роль релігії в різні періоди розвитку суспіль­ства, держави і права, а також правових систем, важко пере­оцінити. Урахування ступеню впливу релігійного чинника, при класифікації правових систем робить її більш об'єктивною.

Традиції і звичаї, що склалися впродовж століть і навіть тисячоліть, грали і продовжують відігравати визначальну роль у формуванні способу життя і поведінки людей, що проживають у різних суспільствах. Більше того, у деяких суспільствах традиції і звичаї як і раніше формують поведінку людини і в правовій сфері. Наприклад, правовий менталітет китайців як і раніше визна­чається традиціями, пов'язаними з конфуціанством. Тому ступінь впливу традицій і звичаїв як компонентів загальноцивілізаційних критеріїв на суспільне, у тому числі і правове життя, служить підставою для класифікації правових систем.

Історія розвитку різних суспільств є найважливішим чинником, що пояснює закономірності їх трансформації на різних етапах. Історичні особливості мають свої прояви і в правовому житті, іншими словами, тип правової системи не в останню чергу ви­значається саме особливостями історичного розвитку суспільств. Відповідно, історичний чинник, що входить у загальноцивілізаційні критерії, служить підставою для класифікації правових систем.

Важливо звернути увагу і на геокультурний чинник як скла­довий компонент загальноцивілізаційних критеріїв, який виступає своєрідним макрокритерієм класифікації, що відрізняє західні сис­теми права від незахідних, визначає правову культуру і правову свідомість населення, що проживає в рамках цих правових систем. Геокультура виступає як система стійких культурних реалій і уяв­лень, формується на певній території в результаті співіснування, переплетення, взаємодії, зіткнення різних віросповідань, куль­турних традицій і норм, ціннісних настанов, спрямованих на сприй­няття особливостей функціонування суспільства. Геокультурний чинник є підставою для віднесення різних правових систем і культур до різних правових традицій. Наприклад, завдяки цьому чиннику стає можливим установлення генетичного зв'язку романо-германського і загального права із західною традицією права.

Таким чином, роль загальноцивілізаційних критеріїв дуже важ­лива для науково обґрунтованої діагностики сучасної правової панорами світу. їх доповнення правовими критеріями дозволяє провести об'єктову класифікацію правових систем, що відображає специфіку їх функціонування.

Правові критерії класифікації правових систем полягають у зв'язаності правових елементів одним загальним правопорядком специфічного типу. Основними критеріями правового харак­теру, універсальними для класифікації правових систем, є такі.

Правові традиції є критерієм правового характеру. Проте вони похідні від загальноцивілізаційних критеріїв, оскільки пра­вові традиції відображають не стільки суто правові особливості розвитку суспільства, скільки в них відбиваються загальноцивілі­заційні чинники та їх роль у формуванні і функціонуванні пра­вових систем. Правові традиції відображають сутнісно-змістовну сторону правових систем і є головною підставою віднесення на­ціональних правових систем до тієї чи іншої правової сім'ї.

Під словом «традиція» Г.Дж. Берман розуміє ідею безперервності між минулим і майбутнім. Тобто не просте повторення минулого, не формальну прихильність йому, а використання минулого досвіду для вирішення нових проблем, відчуття історичної безперервності і розвитку.

У юридичній літературі вироблено поняття «західна традиція права» і «незахідна традиція права», що є підставою виділення різних типів праворозуміння, тобто під впливом правових тра­дицій формуються ті чи інші типи праворозуміння, що виступають як правовий критерій класифікації правових систем.

У поняття праворозуміння входить система правових ідей, уявлень, теоретичних концепцій, що відображають закономірності виникнення, еволюції і функціонування права. Крім того, саме праворозуміння відображає пізнання, сприйняття й оцінку права та його реальну роль в житті суспільства.

Важливе місце серед правових критеріїв займають особливості походження й еволюції різних правових систем, що відобра­жають особливості функціонування правових систем на різних етапах їх розвитку. На основі даного критерію можна виявити специфіку правових систем не тільки в минулому, але й розгля­дати їх сучасний стан. Ці чинники є найважливішими критеріями для класифікації правових систем.

Система джерел права, що закріплює правові норми, слу­жить матеріалізованими формами їх вираження. Практично в усіх класифікаціях правових систем джерела права виступають найважливішим критерієм, оскільки саме в них найяскравіше виражаються особливості різних правових систем, а також у них містяться основні правові принципи їх функціонування. Наприклад, Коран є основоположним джерелом ісламського права, що відображає всю специфіку даної правової системи. Що сто­сується загального права, то основні принципи його формування і функціонування містяться в його головному джерелі — судовому прецеденті.

Правовими критеріями класифікації правових систем є струк­тура права, а також специфічні інститути різних правових систем. Структура права відображає наявність певних рівнів викладу правового матеріалу в рамках правових галузей, інсти­тутів і норм. Даний критерій надає класифікації правових систем об'єктивний характер. Наприклад, основою структури романо-германського права є поділ права на публічне і приватне. Дане положення може служити критерієм для віднесення національних правових систем до даної правової сім'ї. Наприклад, специфічним інститутом ісламського права є інститут вакфу¹, а індуського права — інститут священної власності, романо-германського права — зобов'язальне право.

Юридична техніка — це сукупність прийомів і правил, які використовуються не тільки при розробленні змісту і структури нормативно-правових актів, але і їх реалізації. Даний критерій також є необхідним при класифікації правових систем. Юридична техніка складається з юридичної термінології і юри­дичних конструкцій. Наприклад, логічна структура норм романо-германського права в цьому плані є достатньо показовою.

Отже, завдяки акумуляції особливостей загальноцивілізаційного розвитку, зокрема історичного, культурного, релігійного, духовно-етичного і політичного розвитку, і правових критеріїв, характерних для тієї чи іншої правової системи, що зумовлюють специфіку формування і розвитку правового життя суспільства, стає можливим проведення їх об'єктивної класифікації.