20. Психологічні ознаки та чинники формування правосвідомості особистості.

Правосвідомість – це сфера свідомості, що відображає правову дійсність у формі правових знань і оціночного ставлення до права і практики його реалізації, соціально-правових установок і ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку людей у соціумі в юридично-значимих ситуаціях. Правосвідомість залежить від правового досвіду і поведінки як окремої особистості, так і групи та суспільства в цілому; з точки зору психології правосвідомість, насамперед, визначається психологічними чинниками поведінки особи, аномальним чи нормальним характером індивідуальної свідомості.

Виділяють три основні функції правосвідомості: пізнавальну, оціночну, регулятивн. Правосвідомість формується протягом усього життя індивіда, в процесі соціалізації. У зв'язку з цим, як частина загального процесу соціалізації особистості ми можемо виділити правову соціалізацію, яка, таким чином, входить в коло питань правової психології. Суть правової соціалізації - у засвоєнні особистістю правових цінностей, перетворення їх у норми свого життя і поведінки, в особисті якості та особливості психології.

Для розкриття сутності процесу формування правосвідомості індивіда, першочергове значення має дослідження елементів соціально-психологічної регуляції, закладених в правову свідомість - інтереси, мотиви, цілі, вольова спрямованості. Всі ці елементи діють як система і у своїй єдності регулюють поведінку людини у правовій сфері. Соціально-психихологічне регулювання забезпечує упорядкованість життєдіяльності суспільства, його поступальний розвиток. Він із прийнятої і визнаної у цьому суспільстві правової системи, визначається найвищим рівнем у суспільному розвитку.

Формування правосвідомості особистості починається з усвідомлення своїх соціальних потреб, визначення інтересів, які обумовлюються об'єктивними потребами всього суспільства. Цей процес включає пізнавальні, емоційні та оціночні компоненти. Пізнавальні компоненти правосвідомості допомагають соціальним групам, класам, верствам виявити свої потреби й інтереси, емоційні - формувати своє ставлення до них, оціночні - визначити форму даної поведінки, спрямованої на задоволення власних потреб.

У результаті складної діяльності, правосвідомость, визначає потреби і інтереси, та виробляє мету. Сполучною ланкою між потребою і діяльністю людини є мотиви. Вони ставляться як до встановлення мети, так і у виборі способу діяльності.

21. Методика організації та проведення семінару із психології.

Семінарське заняття - особлива форма практичних занять, яка полягає в самостійному вивченні студентами окремих питань і тем лекційного курсу з наступним обговоренням та (або) оформленням матеріалу у вигляді повідомлення, реферату, доповіді тощо.

Особливістю семінару є активна участь студентів у з'ясуванні проблем, запропонованих до розгляду.

Семінарське заняття з психології є діалогічною формою навчального заняття. На ньому студенти мають можливість засвоєння знань в процесі їх активного обговорення. На семінарах студенти закріплюють знання, отримані на лекціях або з книг, в процесі їх переказу або обговорення. Закріплення отриманих знань здійснюється різними способами:

1 в процесі самостійної підготовки до заняття студенти повторюють матеріал, вивчений на лекціях або за підручником.

2 проказування вголос навчального матеріалу на занятті підвищує ступінь його засвоєння.

3 обговорювались дані отриманих знань робить їх більш міцними. Розширення та поглиблення знань відбувається тоді, коли студенти готуються до семінарського заняття за першоджерелами. У процесі їх читання і конспектування вони отримують більше інформації, Розвиток умінь самостійної роботи відбувається в процесі підготовки до занять. Розвиваються уміння самостійного пошуку, відбору та переробки інформації. Підготовка викладача до семінару полягає у виборі теми заняття, його плануванні і постановці питань, підборі літератури, написанні конспекту. Теми занять плануються в робочій програмі курсу і можуть вибиратися на основі різних критеріїв. Найважливішим аспектом підготовки викладача до семінару є продумання і постановка питань для обговорення. Часто постановці питань передує підбір літератури. Конспект семінарського заняття містить: 1) тему; питання; літературу; форми перевірки підготовленості студентів до заняття; форми організації роботи студентів при обговоренні питань; результати, які будуть досягнуті в результаті заняття. Структура семінару: - Вступ - організаційні питання, тема, цілі, установка на активну роботу, порядок виступів, регламент. - Основна частина - організувати виступи слухачів, викладач здійснює керівництво методами проведення семінару і застосовує різні методи, прийоми і засоби для підтримки активності. - Підсумок - висновок, викладач підводить підсумок, дає оцінку як пройшов семінар, в якій мірі досягнуті цілі; дає завдання до наступного семінару, вказівки на доопрацювання.

Методична розробка семінару

- тема завдання;

- мета семінару(доповнення знань, уточнення, поширення, контроль, оцінювання)

- завдання: пізнавальна, методична.

- питання до семінару(не мають дублювати питання лекції, мають формулювати проблематику)

- методи роботи

- рекомендована література.