72. Методологія та основні принципи глибинної психології

Методологічна основа: Рушійні сили розвитку психіки - вроджені і несвідомі. Детермінанта психічного розвитку - адаптація до середовища, рівновага з середовищем (біологічна детермінанта - всі живі істоти прагнуть адаптуватися до соціуму. Психіка - спосіб адаптації до середовища. Мета психічного розвитку – встановити рівновагу з середовищем). Психіка має матеріальну основу.

Незмінні методологічні принципи глибинної психології: 1) розуміння психічного розвитку як мотиваційного, особистісного; 2) розгляд розвитку як адаптації до середовища. Хоча середовище згодом інші психоаналітики не розуміли як повністю вороже, однак воно завжди протистоїть конкретному індивіду;

3) рушійні сили психічного розвитку завжди вроджені і несвідомі і являють собою психічну енергію, дану у вигляді потягів або прагнень людини що прагне до розрядки (тобто задоволенню);

4) основні механізми розвитку, які також є вродженими, закладають основи особистості і її мотивів вже в ранньому дитинстві. Звідси інтерес психоаналізу до спогадів про раннє дитинство і травми, отримані у цьому віці.

Оскільки відносини між особистістю та суспільством конфліктні, то шлях розвитку людини - насильницька соціалізація.

Якщо клінічна практика, з якої починалася глибинна психологія, допускала суб'єктивні і не валідні способи вивчення несвідомого, то для наукових досліджень необхідно було стандартизувати методики, зробивши їх більш точними що піддаються об'єктивній перевірці. Це призвело до розробки проектних методик, які мають ключі і зразкові стандарти інтерпретації матеріалу. За короткий час з'явилися різні види таких методик (образних і вербальних), що набули широкого поширення, так самі по собі як і метод асоціативного експерименту, запропонований Юнгом.

73. Криза соціально-професійної самоактуалізації та стадії майстерності.Фактори що її детермінують та способи її подолання.

Криза нереалізованих можливостей, або, точніше, криза соціально-професійної самоактуалізації,. Виникнення такого роду кризи дуже часто пов'язане з досягненням спеціаліста високого рівня майстерності, після чого особистість «виростає зі своєї професії».

Стадія майстерності характеризується творчим, іноваційним рівнем, виконання професійної діяльності, а виконуюча спеціалістом діяльність не дає можливості самореалізації. Відсутність умов для професійної самореалізації особистості, приводить до незадоволення собою, роботи яка виконується з власного примусу, оточуючими людьми. Продуктивний вихід з неї - новаторство, винахідництво, стрімка кар´єра, соціальна і професійна наднормована активність. Деструктивні варіанти розв´язання кризи - звільнення, конфлікти, професійний цинізм, алкоголізм, створення нової родини, депресія.Різновидністю цієї професійної кризи є творчі кризи, обумовлені творчою неспроможністю, відсутністю значних досягнень, професійною безпорадністю. Найчастіше вони характерні для людей творчих професій: письменників, режисерів, акторів, архітекторів, винахідників та ін.