17. Принципи викладання психологічних дисциплін

Принципи викладання - це керівні ідеї в організації навчальних занять, науково обгрунтовані рекомендації, правила, норми, що регулюють процес навчання. Принципи залежать від цілей навчання та дидактичної концепції.

Принципи викладання психології спираються на загально дидактичні принципи навчання.

Принцип науковості: інформація, що повідомляється тудентам, повинна бути такою, яку можна довести. за рахунок опису відповідних методів психологічних досліджень.

Принцип системності: навчальний матеріал вивчається в визначеній послідовності і логіці, які дають системне уявлення про навчальну дисципліну; матеріал поділено на логічні розділи і теми.

Принцип єдності раціонального та емоційного- навчання може бути ефективним тільки в тому випадку, коли студенти усвідомлюють цілі навчання, необхідність вивчення даного предмета, його особистісну або професійну значущість, виявляють усвідомлений інтерес до знань

Принцип єдності теоретичних та емпіричних знань - У викладанні психології повинні оптимально поєднуватися, в одного боку, опис теоретичних ідей, їх логічні обґрунтування і, з іншого боку, конкретні емпіричні факти, на які вони спираються, конкретні приклади, що їх ілюстрірують.

Принцип доступності: необхідності співвіднесення змісту і методів навчання з типом студентів чи учнів, їх освітніми намірами, віковими особливостями, рівнем їх розвитку

Принцип наочності Задіяння аналізаторів сприйняття, використання технологіч іноваційних технологій, мультимедіа

Принцип активності у навчанні полягає в тому, що ефективне засвоєння знань студентами та учнями відбувається тільки в тому випадку, коли вони виявляють самостійну активність в навчанні.

Викладання психології повинно базуватися на методологічних принципах. До їх числа, згідно І.В. Вачкову, можна віднести наступні.

1. Орієнтація на чіткість та ясність постановки проблеми (наукової або практичної) як змістовно, так і формою.

2. Здійснення світоглядної інтерпретації психологічних знань.

3. Висвітлення шляхів розвитку психологічної науки та практики.

4. Стимулювання студентів до самостійного здійснення наукової та практичної діяльності (це стосується, звичайно, тільки студентів -майбутніх професіоналів-психологів).

5. Аналіз засобів і прийомів рішення наукових та практичних психологічних завдань.

6. Опис і оцінка діяльності дослідника або практика. Мова йде про аналіз самої структури діяльності, що включає мотивацію, цілі, завдання, дії, засоби і методи, оцінку результатів.

18. Порівняльна характеристика психологічного наукового та буденного пізнання.

Наукове психологічне знання - це знання детерміністичнe, "тобто таке, яке шукає закономірну причинну обумовленість явищ взаємодією матеріальних чинників ...". Затвердження детерминистичного підходу, що складається з виявлення причин і закономірного характеру досліджуваних явищ, їх логічного доказу і досвідченого обгрунтування є головним критерієм, що відокремлює наукові погляди на психіку від інших уявлень, що виникають у цій галузі.

Є дві різних області психологічного знання - наукова і життєва, буденна психологія.

Основні відмінності буденних психологічних знань від наукових (Ю.Б.Гіппертейнер):

1. Буденні психологічні знання конкретні; вони прив’язані до конкретних ситуацій, конкретних людей, конкретних завдань. Наукова ж психологія, як і всяка наука, прагне до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Буденні терміни зазвичай більш розпливчасті і багатозначні.

2. Буденні психологічні знання носять інтуїтивний характер( вони формуються шляхом практичних проб і помилок). Наукові психологічні знання раціональні, цілком усвідомлені. Звичайний шлях полягає у висуванні словесно формульованих гіпотез і їх логічній перевірці, з цього формуються знання.

3. Відмінність полягає у засобах передачі знань і навіть у самій можливості їх передачі.

4. Відмінність полягає в методах, отримання знань у сферах буденної і наукової психології. У буденній психології ми змушені обмежуватися спостереженнями і роздумами. У наукової психології до цих методів додається експеримент (дослідник створює відповідні умови. Потім він цілеспрямовано варіює ці умови, щоб виявити закономірності, яким дане явище підпорядковується).

5. Наукова психологія має в своєму розпорядженні великий, різноманітний фактичний матеріал, недоступний у всьому обсязі жодному носію буденної психології. Матеріал цей накопичується і осмислюється, в тому числі в спеціальних галузях психологічної науки.

У порівнянні з буденною психологією, наукова являє собою спеціальну дисципліну, що володіє понятійним і методичним апаратом для вивчення психічного життя людини, законів її організації та розвитку. Точність і регулярність фіксації одержуваного досвіду, можливість суворої перевірки і спрямованого відтворення зближують її з природничими науками.