79. Технологія дистанційного навчання у викладанні псхології.

У сучасній психолого-педагогічної науці під дистанційним навчанням розуміють «новий засіб реалізації процесу навчання, основою якого є використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, що дозволяють навчатись на відстані без безпосереднього, особистого контакту між викладачем і учнем, і що реалізуються специфічними засобами Інтернет-технологій або іншими засобами, що передбачають інтерактивність».  Технологічну основу дистанційного навчання складають інформаційна та педагогічна технології. Сутність інформаційних технологій полягає в цілеспрямованій організації сукупності інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Така технологія забезпечує передачу і збереження навчальних матеріалів, за рахунок чого організує і супроводжує навчальний процес.  Педагогічна технологія дистанційного навчання полягає в опосередкованому активному  спілкуванні викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв’язку та  індивідуальній роботі студентів із навчальним матеріалом, представленим у структурованому електронному вигляді.  Технології навчання мають бути адекватними моделям дистанційного навчання. 

80 Класифікація сучасних теорій особистості

Відповідно до класифікації Р. С. Нємова, можна виділити принай­мні 48 варіантів різних підходів до розробки сучасних теорій особистості. Кожен з них, у свою чергу, може бути оцінений за п'ятьма параметра­ми, як основ для класифікації.

Короткий описом основних типів теорії особистості заНємовим. Для аналізу основних типів теорії особистості зручно користатися формулою, Куртом Левіним: В=F(Р,Е), де В - поведінка; F - знак функціональної залежності; Р - психологічні властивості особистості; E - соціальне оточення, або особливості ситуації, в якій знаходиться особистість.

Психодинамічні теорії описують і пояснюють особистість та її поведінку, виходячи з характеристики внутрішніх, психологічних (суб'єктивних) компонентів. Оскільки психодинамічні теорії виводять поведінку особистості, лише виходячи з динамічного взаємозв'язку внутрішніх факторів, символічно цю теорію можна виразити у вигляді формули: В=F(Р),тобто тут не враховується вплив фактора Е - соціальних впливів на особистість.

Соціодинамічні теорії особистості головну роль в поясненні детермінації поведінки відводять соціальному оточенню та ситуації, в якій знаходиться індивід. Теорії цього типу не надають особливого значення, а то і взагалі ігнорують роль суб'єктивних, внутрішніх факторів. У цьому випадку вихідна формула Левіна виглядатиме так: В=F(Е).

Інтеракціоністські теорії особистості виходять з принципу взаємодії внутрішніх та зовнішніх факторів у детермінації поведінки індивіда. Зважаючи на це, їх можна зобразити у вигляді повної вихідної формули: В=F(Р,Е).

Експериментальні теорії особистості будуються на основі аналізу та узагальнення даних про психічні особливості індивіда, одержаних шляхом дослідів, тобто в ході експериментальних досліджень.

Неекспериментальними вважаються теорії, автори яких в описанні та поясненні особистості спираються на життєві враження, спостереження та особистий досвід, при цьому вони не звертаються до експерименту.

Структурними називаються теорії, де за головне ставиться проблема з'ясування структури особистості та системи понять, за якими її слід описувати.

Динамічними називаються теорії, в яких головною метою є вивчення та вимір особливостей розвитку особистості, тобто її динаміки.

Класифікація типів теорій особистості Р. С. Нємова вельми оптимальна і зручна для аналізу конкретних теоретичних побудов різних моделей особистості, інтерпретації даних, зібраних у процесі психодіагностики про психологічні особливості та властивості індивіда

Плідною виявилася і спроба англійського психолога Дж.Уіггінса виділити основні підходи до вивчення та описання особистості. він визначає чотири основних підходи: біологічний, експериментальний, соціальний та психометричний.

Біологічний підхід. У цьому випадку вивчення та опис особистості здійснюється, виходячи з особливостей набутого нею досвіду в ранній період своїх генетичних передумов та емоційного розвитку. Центральне місце посідають проблеми взаємодії біологічної основи досліджень по­ведінки індивіда.

Експериментальний підхід. При такому підході в основу вивчення покладено психічні процеси, особливо сприймання, а також процеси на­вчання та вищої нервової діяльності.

Соціальний підхід до вивчення особистості ставить за головну мету аналіз особливостей соціального оточення та виявлення його впливу на розвиток індивіда: вплив моделей соціальних ролей, а також культури вцілому.

Психометричний підхід. Вивчення особистості в цьому випадку ґрун­тується на виявленні ознак, що відображають внутрішню структуру влас­тивостей особистості. Вимір властивостей особистості та їх відмінностей базується на спостереженнях за поведінкою індивіда, на самозвітах, на непрямій оцінці характеристик.

Розвиток теоретичних уявлень пройшов кілька етапів: філософсько-літературний, клінічний та експериментальний. Найбільш продуктивна спроба розроб­ки чіткої і повної класифікації типів психологічних теорій особистості належить Р. С. Нємову. Однак у практичних цілях зручно користуватись і класифікацією, розробленою Дж.Уіггінсом