30. Поняття про експертизу в освіті
Експертиза в освіті — це особливий спосіб вивчення інноваційних явищ і процесів в освіті, який має на меті вивчення в них потенціалу розвитку. Особливими відмінностями експертизи в такому випадку є використання гуманітарної методології пізнання; гнучкість в застосуванні конкретних методів і способів вивчення; практико-орієнтуючий характер експертного дослідження; розвиваюча, підтримуюча направленість дослідження.
Предметом експертизи освітнього процесу є сам процес діяльності та його зміни як в галузі педагогічної, так і в галузі управління освітніми процесами.
Експертиза в освіті передбачає дослідження фахівцями (експертами) ступеня відповідності педагогічних систем (об'єктів, явищ, процесів) певним нормам, стандартам. Тому названа процедура включає застосування комплексу науково-обгрунтованих, нормативно-правових дій та операцій, необхідних для отримання об'єктивного судження про якість досліджуваного об'єкта
Основні напрямки експертизи в освіті:
1. Експертиза освітніх проектів і дослідно-експериментальна робота;
2. Програми розвитку освіти і нормативно-правові документи;
3. Педагогічна діяльність викладачів під час їхньої атестації, їхні інноваційні розробки;
4. Авторські роботи викладачів;
5. Навчально-методичні комплекси.
На сьогоднішній день існує велика кількість апробованих методів педагогічної експертизи. Основними є:
Індивідуальна експертна оцінка, яка визначається експертом в результаті бесіди за заздалегідь сформульованим питань або анкети;
Морфологічний експертний метод передбачає виділення в досліджуваному об'єкті основних структурних елементів і розгляд їх різних комбінацій.
Рейтинг визначають як експертний метод непрямого спостереження, що складається у вивченні явища через оцінку «суддів-спостерігачів»;
Метод самооцінки передбачає оцінку суб'єктом експертизи своїх здібностей за заданою шкалою;
Метод педагогічного консиліуму є різновидом методів рейтингу та самооцінки, що передбачає колективне обговорення результатів;
Метод групових колективних експертних оцінок, широко використовуваний при експертних оцінках в зовнішній експертизі.
31. Концепція наукового дослідження
Концепція дослідження - це система поглядів на процес дослідження, основна думка, коли визначаються цілі та завдання дослідження та вказуються шляхи його бачення. Концепція містить у собі:
1.методологію дослідження, тобто систему принципів дослідження, яка базується на діалектичному методі та системному підході;
2. набір методів проведення досліджень, які являють собою способи збору, обробки та аналізу даних;
3.принципи організації процесу дослідження: який характер дослідження (теоретичний, описовий, аналітичний, емпіричний); які залучаються ресурси; хто є виконавцем; терміни; цілі; завдання; програма дослідження.
Специфіка психологічних закономірностей:
мають статистичний характер - будь-яке психічне явище обумовлене безліччю чинників, дія яких і силу впливу, а також постійно змінне поєднання, повністю врахувати неможливо.
поведінка і діяльність, всі стосунки людини до світу,до інших людей і до себе підпорядковані і загальним для психології людини закономірностям,і факторам індивідуальності даної конкретної людини;
направляються всім змістом внутрішнього світу особистості, що зберігає особисту історію людини
несуть на собі відбиток унікального зрозумілого, пережитого і реалізованого особистісного сенсу кожного поняття, кожної речі і події навколишнього.
психологічні закономірності не завжди проявляються з бажаною точністю і сталістю, а діють як тенденції.
майже кожне правило в психології доповнено багатьма обмеженнями, уточненнями і поправками. (слід враховувати, коли метою дослідження є розробка рекомендацій, прогноз поведінки, успішності діяльності, особливостей розвитку окремої людини або групи).
прогноз прояву будь-якогї якості, здійснення вчинку може носити в психології тільки імовірнісний характер.
Структура наукового дослідження
(за Гамезо М. В., Домашенко И. А.Атлас)
Методика –
техніка дослідження
Метод - спосіб організації дослідження
Методологія - система принципів дослідження