- •Оформлення протоколів лабораторних занять
- •Перелік знань та навиків з курсу кількісного аналізу При вивченні кількісного аналізу студенти повинні знати:
- •Студенти повинні вміти:
- •Заняття №1
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретична частина Титриметричний аналіз
- •1.1. Аналітичний посуд
- •1.1.2. Сорти хімічного скла
- •1.1.3. Мірний посуд
- •1.2. Аналітичні терези та методи зважування на них
- •1.2.1. Будова аналітичних терезів
- •Експериментальна частина Завдання 1. Аналітичний посуд, аналітичні терези та методи зважування на них. Поняття про титриметричні методи аналізу.Способи вираження концентрації.
- •1.2.2. Вимоги, які висуваються до аналітичних терез
- •1.2.3. Правила роботи з терезами
- •1.2.4. Техніка зважування
- •2.1.2. Встановлення молярної концентрації еквіваленту розчину хлоридної кислоти
- •2.1.3. Встановлення концентрації хлоридної кислоти за бурою
- •2.1.4. Встановлення молярної концентрації еквіваленту розчину хлоридної кислоти за натрію карбонатом
- •2.1.5. Приготування розчину хлоридної кислоти із фіксаналу
- •2.2. Приготування робочого титрованого розчину лугу
- •2.2.1. Робочі розчини лугів
- •2.2.2. Приготування 500 см3 приблизно 0,1м розчину NaOh
- •2.2.3. Вихідні речовини
- •2.2.4. Встановлення концентрації розчину натрію гідроксиду за оксалатною кислотою
- •2.2.5. Встановлення концентрації розчину NaOh за робочим титрованим розчином хлоридної кислоти
- •Завдання 3. Визначення вмісту хлоридної кислоти в розчині
- •Список рекомендованої літератури
- •Тестові завдання до титриметричних методів аналізу (Кислотно-основне титрування)
- •Заняття №2
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретична частина
- •Перманганатометрія
- •Йодометрія
- •Церіметрія
- •Нітритометрія
- •Броматометрія
- •Йодхлориметрія
- •Хроматометрія
- •Трилонометрія.
- •Гравіметрія
- •Експериментальна частина Завдання 1. Приготування приблизно 0,1н розчину калію перманганату
- •Завдання 2. Приготування вихідного розчину оксалатної кислоти
- •Завдання 3. Титрування розчину оксалатної кислоти (або натрію оксалату) розчином калію перманганату
- •Завдання 4. Визначення феруму в розчині солі Мора
- •Завдання 6. Визначення процентного складу гідрогену пероксиду в розчині
- •30 Г н2о2 міститься в 100 г 30%-го розчину н2о2
- •0,17 Г н2о2 міститься в х г 30%-го розчину н2о2.
- •Список рекомендованої літератури
- •Тестові завдання до титриметричних методів аналізу (Окисно-відновне титрування)
- •Заняття № 3
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретична частина
- •Експериментальна частина Завдання 1. Приготування 0,1м розчину аргентуму нітрату
- •Завдання 2. Приготування 0,1м розчину натрію хлориду
- •Завдання 3. Стандартизація 0,1м розчину аргентуму нітрату за натрію хлоридом
- •Завдання 4. Визначення процентного вмісту Хлору в зразку кухонної солі за методом Мора
- •Завдання 5. Визначення масової частки натрію хлориду в препараті за методом Фаянса-Ходакова
- •Завдання 6. Визначення масової частки калію йодиду в препараті за методом Фаянса-Ходакова
- •Літературa
- •Тестові завдання до титриметричних методів аналізу (Осаджувальне титрування)
- •Інструментальний аналіз
- •Перелік знань та навиків з курсу кількісного аналізу При вивченні кількісного аналізу студенти повинні знати:
- •Студенти повинні вміти:
- •Колориметрія
- •Нефелометрія та турбідиметрія
- •Теоретичні основи люмінесцентного аналізу
- •Класифікація люмінесценції
- •1. Класифікація люмінесценції за видами збудження
- •2. Класифікація люмінесценсії за тривалістю свічення
- •3. Класифікація люмінесценсії за хімічним складом люмінофорів
- •Області застосування люмінесцентного аналізу
- •Хімічний люмінесцентний аналіз неорганічних сполук
- •Кількісний флуоресцентний аналіз
- •Теоретичні основи поляриметричного аналізу
- •Апаратура
- •Методика вимірювань
- •Теоретичні основи хроматографічного аналізу
- •Паперова та тонкошарова хроматографія
- •Розчинники
- •Проявлення
- •Потенціометрія
- •Класифікація потенціометричних методів аналізу
- •Кондуктометрія
- •Класифікація кондуктометричних методів аналізу Пряма кондуктометрія
- •Низькочастотне кондуктометричне титрування
- •Високочастотне кондуктометричне титрування
- •Амперметричне титрування
- •Заняття №4
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання питання для самоконтролю
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретична частина Фотоколориметрія
- •Підготовка серії стандартних розчинів
- •Підбір світлофільтрів
- •Підбір кювети
- •Підготовка досліджуваного розчину
- •Дані для калібрувального графіка
- •Завдання 2. Фотоколориметричне визначення феруму (III) у препараті
- •Побудова калібрувального графіка
- •Залежність оптичної густини від вмісту феруму в розчині
- •Список рекомендованої літератури
- •Заняття №5
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретичні основи рефрактометричного аналізу
- •Експериментальна частина Завдання 1. Визначення вмісту цукру в розчині
- •Список рекомендованої літератури
- •Тестові завдання до оптичних методів аналізу
- •Добутки розчинності (др) деяких малорозчинних
- •Стандартні електродні потенціали деяких металів у водних розчинах
- •Константи нестійкості деяких комплексних йонів
- •Перелік екзаменаційних питань з аналітичної хімії
Самостійна аудиторна робота
1.Ознайомитись з методом аргентометрії за допомогою дослідів, описаних в даних методичних вказівках.
2.Виготовляти стандартні розчини методу аргентометрії.
3. Виконати лабораторні роботи, вказані в цих методичних матеріалах.
4.Оформити та захистити протокол.
5.Відповідати на запитання, запропоновані викладачем, з використанням записів на дошці.
Теоретична частина
Титриметричні методи осадження засновані на використанні при титруванні реакцій, які супроводжуються утворенням малорозчинних сполук. Суть методів полягає в тому, що до розчину певної речовини додають еквівалентну кількість осаджувача у вигляді стандартного розчину. В осаджувальному титруванні можуть бути використані реакції, які відповідають наступним вимогам:
утворений осад повинен бути практично нерозчинним (ДР ≤ 10 -10 для бінарних електролітів; ДР ≈ 10 -12 для осадів іншого складу);
реакція осадження повинна відбуватися швидко, кількісно, стехіометрично, без утворення перенасичених розчинів;
резільтати титрування не повинні в помітному ступені спотворюватися процесами співосадження.
Поблизу точки еквівалентності необхідно повільно додавати титрант та інтенсивно перемішувати розчин для усунення впливу адсорбції.
В аналітичній практиці найбільш широко застосовують аргентометрію (метод Мора, метод адсорбційних індикаторів Фаянса-Ходакова); тіоціанатометрію та меркурометрію.
Метод аргентометрії заснований на застосуванні стандартних розчинів срібла нітрату, як осаджувача, і використовуються, головним чином, для кільіксного визначення галогенід-, тіоціанат-йонів та йонів срібла:
Ag+ + HaL- ↔ AgHaL↓
Основними робочими розчинами є 0,05М або 0,1М розчини АgNO3, які найчастіше готують як вторинні стандартні розчини з подальшою стандартизацією за хімічно чистими КС1, NаСІ, або за стандартними розчинами цих солей.
Розчини АgNO3 світлочутливі та зберігаються в посуді з темного скла.
Метод Мора
Титрантом методу є 0,05М або 0,1М розчин АgNO3. Індикатор —розчин К2Сг04, його використання засновано на дробному осадженні галогенід- і хромат-іонів.
При титруванні СГ-іонів за методом Мора у присутності СгO42- -іонів в першу чергу осаджуються хлорид-іони:
Аg+ + СІ- → АвСІ ↓(білий)
ДР (АgСІ) = 1,78 • 10 -10 S (АgС1) = 1,2 • 10-5 моль/л.
Після повного осадження хлорид-іонів надлишкова крапля розчину АgNO3 викликає утворення цегляно-червоного осаду Аg2СгO4:
2Аg+ + СгO42-→ Аg2СгO4↓ (цегляно-червоний)
ДР (Аg2СгO4) = 2,1 • 10-12 S (Аg2СгO4) = 8,1 • 10 -5 моль/л.
В кінцевій точці титрування осад галогенідів срібла забарвлюється в цегляно-червоний колір.
Умови титрування за методом Мора:
• титрування проводять в нейтральному або слабколужному середовищі (рН = 6,3-10,5);
• в кислому середовищі розчиняється срібла хромат:
2Аg2СгO4↓+ 2H+→ 4Аg+ + Сг2 O72- + Н20
• в лужному середовищі при рН > 10 відбувається розкладання титранту:
2Аg+ + 20Н- — 2АgОН↓→ Аg2О↓ + Н2O
• в розчині повинні бути відсутні Рb2+, Ва2+, Нg22+, Ві3+ та інші іони, які утворюють осади з хромат-іоном, а також аніони РO43- , С032- , С2042- , Аs043- та інші, які осаджують іони срібла.
Метод Мора застосовують для визначення хлорид- та бромид-іонін. Визначення іодид-іонів утруднено у зв'язку з їх сильною адсорбцією на поверхні осаду АgI.
Методом Мора не визначають солі галогеноводневих кислот і слабких основ, тому що їх водні розчини внаслідок гідролізу мають кисле середовище.
Основною методичною помилкою при титруванні по методу Мора буде індикаторна помилка, тому що розчин свідомо перетитровують.
Метод Фаянса-Ходакова.
Метод заснований на прямому титруванні галогенідів (СІ-, Вг-, I--іонів), тіоціанат-іонів стандартним розчином срібла нітрату у присутності адсорбційних індикаторів. Адсорбційні індикатори - це слабкі органічні кислоти, які дисоціюють за схемою:
HInd→Н+ + Ind-
Аніони цих кислот здатні адсорбуватись поверхнею утворених осадів поблизу точки еквівалентності, що призводить до зміни забарвлення суміші, що титрують, і дозволяє фіксувати кінцеву точку титрування.
Як адсорбційні індикатори, в аналітичній практиці широко використовують: еозін, флуоресцеїн, дихлорфлуоресцеїн та ін. Так, наприклад, в процесі титрування іодид-іонів (КІ) іонами срібла (АgNОз) осад АgІ здатний утворювати колоїдні розчини:
Аg+ + I- →АgI
Колоїдні частинки АgІ в першу чергу адсорбують на своїй поверхні іони, які входять до складу осаду. До моменту еквівалентності в розчині присутні надлишок І- iонів, які адсорбуються ядром міцели m[АgІ] та надають їй негативного заряду: m[АgІ]nІ- (первинний адсорбційний шар). До складу утвореної міцели входить деяка кількість протиіонів (п-х)К+, які утворюють вторинний (зовнішній) адсорбційний шар міцели:
{m[АgІ]nІ- *(п-х)К+}х-
По досягненні моменту еквівалентності у розчині з'являється надлишок іонів срібла, які адсорбуються ядром міцели m[АgІ]-nАg+ та надають їй позитивного заряду. Як протиіони тепер адсорбуються нітрат-іони і утворюють вторинний (зовнішній) шар міцели: {m[АgI]nАg+ * (п-х)NO3-}х+. Нітрат-іони не утворюють осаду з жодною часткою міцели, тому вони легко заміщуються забарвленим аніоном індикатора, що призводить до різкої зміни забарвлення на поверхні осаду в точці еквівалентності. Умови титрування по методу Фаянса-Ходакова:
• титрування з флуоресцеїном проводять при рН = 7-10 (визначають СІ-, Вг-, I- , SCN--іони), з еозіном - при рН = 2 (визначають Вг-, I- , SCN--іони; при визначенні СГ-іонів еозін не використовують, тому що зміна забарвлення осаду відбувається до досягнення точки еквівалентності);
• осад повинен мати максимальну поверхню, тобто мати вигляд колоїдних частинок, для чого до розчину, що титрують, додають захисні колоїди: крохмаль, декстрин тощо;
• іони індикатора повинні адсорбуватись осадом значно слабше, ніж досліджувані іони, щоб запобігти одержання занижених результатів.
Тіоціанатометрія.
Метод Фольгарда
Стандартними розчинами в тіоціанатометрії є 0,05М та 0,1 М розчини NH4SCN або KSCN; 0,05М та 0,1М розчини АgNO3;.
Методом прямого титрування по Фольгарду визначають срібла нітрат та амонію (калію) тіоціанат у присутності індикатора солей Fе (III) у вигляді залізоамонійного галуну NH4[Fe(SO4)2] * 12 Н2O.
Визначення солей срібла засновано на реакції:
АgNO3 + NH4SCN → АgSCN↓ + NH4NO3; ДР (АgSCN) = 1,1 • 10-12
Після повного осадження іонів Аg+ зайва крапля титранту реагує з іонами Fе3+ з утворенням водорозчинних комплексних іонів різного складу: [Fе(SCN)]2+, [Fе(SCN)2]+, [Fе(SCN)з] ... [Fе(SCN)6 ]3-
Непрямий метод Фольгарда передбачає пряме титрування досліджуваного іона розчином срібла нітрату, але до розчиненої у воді наважки галогеніду, підкисленої азотною кислотою, додають індикатор (розчин залізоамонійного галуну) та невелику кількість (0,1 см3) 0,1М розчину NH4SCN та титрують до зникнення рожевого забарвлення комплексу [Fе(SCN)з], що утворюється при взаємодії Fе (III) з тіоціанат-іонами.
Срібла нітрат спочатку реагує з галогенідами:
КІ + АgNO3→ АgІ↓ + КNO3
Надлишкова крапля АgNO3 взаємодіє із заліза тіоціанатом внаслідок чого розчин над осадом знебарвлюється:
[Fе(SCN)з]+ 3АgNO3 → 3АgSCN↓ + Fе(NO3)3
В методі зворотного титрування для визначення галогенід-іонів використовують два стандартні розчини — розчин АgNO3 та розчин NН4SСN або КSCN
До аналізуємого розчину галогеніда додають в надлишку певний об'єм стандартного розчину АgNO3:
Аg+ + Наl- → АgНаl↓
Надлишок срібла нітрату, що не прореагував, відтитровують стандартним розчином NH4SCN у присутності індикатора NH4[Fe(SO4)2] * 12 Н2O.
Аg+ + SCN-→ АgSCN
Fе3+ + 3SCN- → [Fе(SCN)3]
В кінцевій точці титрування розчин над осадом забарвлюється в червоний колір. Умови титрування по методу Фольгарда:
• титрування проводять в кислому середовищі, яке перешкоджує гідролізу Fе (III). Метод використовують для титрування в кислих розчинах, тому що АgSCN не розчиняється у кислотах. Це вигідно відрізняє його від методів Мора і Фаянса-Ходакова при визначенні іонів Аg+ та галогенід-іонів в сильнокислому середовищі;
• титруванню заважають солі Нg2+, які утворюють осад з SCN- - іонами, а також F--іони, які дають міцний комплекс із солями Fе (Ш):
Fе3+ + 6F- → [FеF6]3-
• осаджений срібла тіоціанат здатен адсорбувати на своїй поверхні Аg+, що збільшує помилку визначення, тому титрування необхідно проводити при інтенсивному перемішуванні;
• під час визначення йодид-іонів можлива реакція:
2Fе3+ + 21- → 2Fе2+ +12,
тому індикатор треба додавати наприкінці титрування;
• при визначенні хлорид-іонів можлива обмінна реакція:
АgСІ↓ + SCN- → АgSCN↓ + С1-
тому для запобігання контакту частинок АgС1 з тіоціанат-іонами додають в розчин, що титрується, 1-2 см3 СС14, СНСl3 або нітробензолу.
Меркурометричний метод
Меркурометричний метод аналізу заснований на реакціях осадження галогенід-іонів солями ртуті (І):
Hg22+ + 2 Hal- → Hg2Hal2↓
Титрантом методу є 0,1М розчин Нg2(NOз)2 в розведеній азотній киcлоті (розчин вторинної стандартизації, тому що солі ртуті (І) нестійкі і містять домішки Нg2+-іонів). У зв'язку з цим, перед стандартизацією титрин видержують над металевою ртуттю не менш доби, що сприяє відновленню
Нg2+ -іонів за рівнянням:
Нg2+ + Нg → Нg2 2+
Як індикатори в меркурометричному методі аналізу використовую:
- заліза (III) тіоціанат [Fе(SСN)3]. Дія індикатора заснована на тому, що після осадження галогенід-іонів в розчині з'являється надлишпі Hg22+- іонів, які реагують з SСN- -іонами, внаслідок чого червоне барвлення розчину зникає:
3Hg22+ + 2[Fе(SСN)3] →3[Hg2(SСN)2] + 2Fе3+
Недоліком використання заліза (III) тіоціанату, як індикатора, є необхідність проведення контрольного досліду, в якому встановлюють об'єм титранту, який було використано на реакцію з індикатором. Цей об'єм розчину віднімають від об'єму розчину титранту, який витратили на титрування галогенід-іонів;
дифенілкарбазон (1 % розчин в 95 % етанолі)
С6H5-NH-NH-C-N=N-С6H5
||
O
Дія індикатора заснована на тому, що після повного осадження і галогенід-іонів надлишкова крапля титранту утворює з дифенілкарбазоном або осад синього кольору (нейтральне або слабокисле середовище), або розчин синього кольору (в середовищі 6М НNO3).
Перевагою використання дифенілкарбазону є можливість титрування в сильнокислому середовищі, а також в забарвлених або каламутних розчинах; можливість зворотного титрування.
Стандартизацію титранту Нg2(NOз)2 проводять по натрію хлориду:
Нg2(NOз)2 + 2NaCl → Hg2Cl2↓ + 2NaNOз – як індикатор використовують
заліза (III) тіоціанат [Fе(SСN)3].
Меркурометричний метод аналізу має ряд переваг перед аргентометрією:
- виключає використання коштовного титранту;
- солі ртуті (І) менш розчинні, ніж відповідні солі срібла, тому при титруванні хлорид-іонів розчином Нg2(NOз)2 спостерігається різкий стрибок титрування поблизу точки еквівалентності;
- у порівнянні з тіоціанатометричним методом аналізу, можливо титрування у присутності пептизуючих речовин;
- меркурометричному вмзначенню СІ- — іонів не заважають деякі окисники та відновники (MnO4-, CrO42-, H2O2, NO2-, SO32-, S2-).
