Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кількісний аналіз-метод.заочн.2012.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Самостійна аудиторна робота

1.Ознайомитись з методом аргентометрії за допомогою дослідів, описаних в даних методичних вказівках.

2.Виготовляти стандартні розчини методу аргентометрії.

3. Виконати лабораторні роботи, вказані в цих методичних матеріалах.

4.Оформити та захистити протокол.

5.Відповідати на запитання, запропоновані викладачем, з використанням записів на дошці.

Теоретична частина

Титриметричні методи осадження засновані на використанні при титруванні реакцій, які супроводжуються утворенням малорозчинних сполук. Суть методів полягає в тому, що до розчину певної речовини додають еквівалентну кількість осаджувача у вигляді стандартного розчину. В осаджувальному титруванні можуть бути використані реакції, які відповідають наступним вимогам:

  • утворений осад повинен бути практично нерозчинним (ДР ≤ 10 -10 для бінарних електролітів; ДР ≈ 10 -12 для осадів іншого складу);

  • реакція осадження повинна відбуватися швидко, кількісно, стехіометрично, без утворення перенасичених розчинів;

  • резільтати титрування не повинні в помітному ступені спотворюватися процесами співосадження.

Поблизу точки еквівалентності необхідно повільно додавати титрант та інтенсивно перемішувати розчин для усунення впливу адсорбції.

В аналітичній практиці найбільш широко застосовують аргентометрію (метод Мора, метод адсорбційних індикаторів Фаянса-Ходакова); тіоціанатометрію та меркурометрію.

Метод аргентометрії заснований на застосуванні стандартних розчинів срібла нітрату, як осаджувача, і використовуються, головним чином, для кільіксного визначення галогенід-, тіоціанат-йонів та йонів срібла:

Ag+ + HaL- ↔ AgHaL↓

Основними робочими розчинами є 0,05М або 0,1М розчини АgNO3, які найчастіше готують як вторинні стандартні розчини з подальшою стан­дартизацією за хімічно чистими КС1, NаСІ, або за стандартними розчинами цих солей.

Розчини АgNO3 світлочутливі та зберігаються в посуді з темного скла.

Метод Мора

Титрантом методу є 0,05М або 0,1М розчин АgNO3. Індикатор —роз­чин К2Сг04, його використання засновано на дробному осадженні галоге­нід- і хромат-іонів.

При титруванні СГ-іонів за методом Мора у присутності СгO42- -іонів в першу чергу осаджуються хлорид-іони:

Аg+ + СІ- → АвСІ ↓(білий)

ДР (АgСІ) = 1,78 • 10 -10 S (АgС1) = 1,2 • 10-5 моль/л.

Після повного осадження хлорид-іонів надлишкова крапля розчину АgNO3 викликає утворення цегляно-червоного осаду Аg2СгO4:

2Аg+ + СгO42-→ Аg2СгO4↓ (цегляно-червоний)

ДР (Аg2СгO4) = 2,1 • 10-12 S (Аg2СгO4) = 8,1 • 10 -5 моль/л.

В кінцевій точці титрування осад галогенідів срібла забарвлюється в цегляно-червоний колір.

Умови титрування за методом Мора:

• титрування проводять в нейтральному або слабколужному середо­вищі (рН = 6,3-10,5);

• в кислому середовищі розчиняється срібла хромат:

2Аg2СгO4↓+ 2H+→ 4Аg+ + Сг2 O72- + Н20

• в лужному середовищі при рН > 10 відбувається розкладання титранту:

2Аg+ + 20Н- — 2АgОН↓→ Аg2О↓ + Н2O

• в розчині повинні бути відсутні Рb2+, Ва2+, Нg22+, Ві3+ та інші іони, які утворюють осади з хромат-іоном, а також аніони РO43- , С032- , С2042- , Аs043- та інші, які осаджують іони срібла.

Метод Мора застосовують для визначення хлорид- та бромид-іонін. Визначення іодид-іонів утруднено у зв'язку з їх сильною адсорбцією на поверхні осаду АgI.

Методом Мора не визначають солі галогеноводневих кислот і слабких основ, тому що їх водні розчини внаслідок гідролізу мають кисле середо­вище.

Основною методичною помилкою при титруванні по методу Мора буде індикаторна помилка, тому що розчин свідомо перетитровують.

Метод Фаянса-Ходакова.

Метод заснований на прямому титруванні галогенідів (СІ-, Вг-, I--іонів), тіоціанат-іонів стандартним розчином срібла нітрату у присутності адсорбційних індикаторів. Адсорбційні індикатори - це слабкі органічні кислоти, які дисоціюють за схемою:

HInd→Н+ + Ind-

Аніони цих кислот здатні адсорбуватись поверхнею утворених осадів поблизу точки еквівалентності, що призводить до зміни забарвлення сумі­ші, що титрують, і дозволяє фіксувати кінцеву точку титрування.

Як адсорбційні індикатори, в аналітичній практиці широко викорис­товують: еозін, флуоресцеїн, дихлорфлуоресцеїн та ін. Так, наприклад, в процесі титрування іодид-іонів (КІ) іонами срібла (АgNОз) осад АgІ здат­ний утворювати колоїдні розчини:

Аg+ + I- →АgI

Колоїдні частинки АgІ в першу чергу адсорбують на своїй поверхні іони, які входять до складу осаду. До моменту еквівалентності в розчині присутні надлишок І- iонів, які адсорбуються ядром міцели m[АgІ] та на­дають їй негативного заряду: m[АgІ]nІ- (первинний адсорбційний шар). До складу утвореної міцели входить деяка кількість протиіонів (п-х)К+, які утворюють вторинний (зовнішній) адсорбційний шар міцели:

{m[АgІ]nІ- *(п-х)К+}х-

По досягненні моменту еквівалентності у розчині з'являється надли­шок іонів срібла, які адсорбуються ядром міцели m[АgІ]-nАg+ та надають їй позитивного заряду. Як протиіони тепер адсорбуються нітрат-іони і утворюють вторинний (зовнішній) шар міцели: {m[АgI]nАg+ * (п-х)NO3-}х+. Нітрат-іони не утворюють осаду з жодною часткою міцели, тому вони легко заміщуються забарвленим аніоном індикатора, що призводить до різкої зміни забарвлення на поверхні осаду в точці еквівалентності. Умови титрування по методу Фаянса-Ходакова:

• титрування з флуоресцеїном проводять при рН = 7-10 (визначають СІ-, Вг-, I- , SCN--іони), з еозіном - при рН = 2 (визначають Вг-, I- , SCN--іони; при визначенні СГ-іонів еозін не використовують, тому що зміна забарвлення осаду відбувається до досягнення точки екві­валентності);

• осад повинен мати максимальну поверхню, тобто мати вигляд ко­лоїдних частинок, для чого до розчину, що титрують, додають за­хисні колоїди: крохмаль, декстрин тощо;

• іони індикатора повинні адсорбуватись осадом значно слабше, ніж досліджувані іони, щоб запобігти одержання занижених результа­тів.

Тіоціанатометрія.

Метод Фольгарда

Стандартними розчинами в тіоціанатометрії є 0,05М та 0,1 М розчини NH4SCN або KSCN; 0,05М та 0,1М розчини АgNO3;.

Методом прямого титрування по Фольгарду визначають срібла нітрат та амонію (калію) тіоціанат у присутності індикатора солей Fе (III) у ви­гляді залізоамонійного галуну NH4[Fe(SO4)2] * 12 Н2O.

Визначення солей срібла засновано на реакції:

АgNO3 + NH4SCN → АgSCN↓ + NH4NO3; ДР (АgSCN) = 1,1 • 10-12

Після повного осадження іонів Аg+ зайва крапля титранту реагує з іо­нами Fе3+ з утворенням водорозчинних комплексних іонів різного складу: [Fе(SCN)]2+, [Fе(SCN)2]+, [Fе(SCN)з] ... [Fе(SCN)6 ]3-

Непрямий метод Фольгарда передбачає пряме титрування досліджуваного іона розчином срібла нітрату, але до розчиненої у воді наважки га­логеніду, підкисленої азотною кислотою, додають індикатор (розчин залізоамонійного галуну) та невелику кількість (0,1 см3) 0,1М розчину NH4SCN та титрують до зникнення рожевого забарвлення комплексу [Fе(SCN)з], що утворюється при взаємодії Fе (III) з тіоціанат-іонами.

Срібла нітрат спочатку реагує з галогенідами:

КІ + АgNO3→ АgІ↓ + КNO3

Надлишкова крапля АgNO3 взаємодіє із заліза тіоціанатом внаслідок чого розчин над осадом знебарвлюється:

[Fе(SCN)з]+ 3АgNO3 → 3АgSCN↓ + Fе(NO3)3

В методі зворотного титрування для визначення галогенід-іонів вико­ристовують два стандартні розчини — розчин АgNO3 та розчин NН4SСN або КSCN

До аналізуємого розчину галогеніда додають в надлишку певний об'єм стандартного розчину АgNO3:

Аg+ + Наl- → АgНаl↓

Надлишок срібла нітрату, що не прореагував, відтитровують стандар­тним розчином NH4SCN у присутності індикатора NH4[Fe(SO4)2] * 12 Н2O.

Аg+ + SCN-→ АgSCN

Fе3+ + 3SCN- → [Fе(SCN)3]

В кінцевій точці титрування розчин над осадом забарвлюється в чер­воний колір. Умови титрування по методу Фольгарда:

• титрування проводять в кислому середовищі, яке перешкоджує гі­дролізу Fе (III). Метод використовують для титрування в кислих розчинах, тому що АgSCN не розчиняється у кислотах. Це вигідно відрізняє його від методів Мора і Фаянса-Ходакова при визначенні іонів Аg+ та галогенід-іонів в сильнокислому середовищі;

• титруванню заважають солі Нg2+, які утворюють осад з SCN- - іонами, а також F--іони, які дають міцний комплекс із солями Fе (Ш):

Fе3+ + 6F- → [FеF6]3-

• осаджений срібла тіоціанат здатен адсорбувати на своїй поверхні Аg+, що збільшує помилку визначення, тому титрування необхідно проводити при інтенсивному перемішуванні;

• під час визначення йодид-іонів можлива реакція:

2Fе3+ + 21- → 2Fе2+ +12,

тому індикатор треба додавати наприкінці титрування;

• при визначенні хлорид-іонів можлива обмінна реакція:

АgСІ↓ + SCN- → АgSCN↓ + С1-

тому для запобігання контакту частинок АgС1 з тіоціанат-іонами додають в розчин, що титрується, 1-2 см3 СС14, СНСl3 або нітробе­нзолу.

Меркурометричний метод

Меркурометричний метод аналізу заснований на реакціях осадження галогенід-іонів солями ртуті (І):

Hg22+ + 2 Hal- → Hg2Hal2↓

Титрантом методу є 0,1М розчин Нg2(NOз)2 в розведеній азотній киcлоті (розчин вторинної стандартизації, тому що солі ртуті (І) нестійкі і містять домішки Нg2+-іонів). У зв'язку з цим, перед стандартизацією титрин видержують над металевою ртуттю не менш доби, що сприяє відновленню

Нg2+ -іонів за рівнянням:

Нg2+ + Нg → Нg2 2+

Як індикатори в меркурометричному методі аналізу використовую:

- заліза (III) тіоціанат [Fе(SСN)3]. Дія індикатора заснована на тому, що після осадження галогенід-іонів в розчині з'являється надлишпі Hg22+- іонів, які реагують з SСN- -іонами, внаслідок чого червоне барвлення розчину зникає:

3Hg22+ + 2[Fе(SСN)3] →3[Hg2(SСN)2] + 2Fе3+

Недоліком використання заліза (III) тіоціанату, як індикатора, є необхідність проведення контрольного досліду, в якому встановлюють об'єм титранту, який було використано на реакцію з індикатором. Цей об'єм розчину віднімають від об'єму розчину титранту, який витратили на титрування галогенід-іонів;

  • дифенілкарбазон (1 % розчин в 95 % етанолі)

С6H5-NH-NH-C-N=N-С6H5

||

O

Дія індикатора заснована на тому, що після повного осадження і галогенід-іонів надлишкова крапля титранту утворює з дифенілкарбазоном або осад синього кольору (нейтральне або слабокисле середовище), або розчин синього кольору (в середовищі 6М НNO3).

Перевагою використання дифенілкарбазону є можливість титрування в сильнокислому середовищі, а також в забарвлених або каламутних розчинах; можливість зворотного титрування.

Стандартизацію титранту Нg2(NOз)2 проводять по натрію хлориду:

Нg2(NOз)2 + 2NaCl → Hg2Cl2↓ + 2NaNOз – як індикатор використовують

заліза (III) тіоціанат [Fе(SСN)3].

Меркурометричний метод аналізу має ряд переваг перед аргентометрією:

- виключає використання коштовного титранту;

- солі ртуті (І) менш розчинні, ніж відповідні солі срібла, тому при титруванні хлорид-іонів розчином Нg2(NOз)2 спостерігається різкий стрибок титрування поблизу точки еквівалентності;

- у порівнянні з тіоціанатометричним методом аналізу, можливо титрування у присутності пептизуючих речовин;

- меркурометричному вмзначенню СІ- — іонів не заважають деякі окисники та відновники (MnO4-, CrO42-, H2O2, NO2-, SO32-, S2-).