Кількісний флуоресцентний аналіз

Кількісний флуоресцентний аналіз, оснований на визначенні інтенсивності флуоресценції. Для цього дуже часто використовується метод стандартних серій або аналіз на спеціальних приладах - флуориметрах.

У деяких люмінесцентних методах аналізу флуоресціюючі речовини виступають як індикатори при об'ємних визначеннях. Так, наприклад, флуоресцентні індикатори можуть з успіхом застосовуватися при реакції нейтралізації, при визначеннях рН розчину, при редоксиметрії.

Перевага флуоресціюючих індикаторів перед звичайними кольоровими індикаторами полягає в тому, що вони можуть використовуватися при аналізах каламутних і забарвлених розчинів, в яких не помітний перехід звичайного індикатора, тоді як світіння флуоресцентного індикатора легко спостерігається.

Розрахунок проводять за допомогою калібрувального графіка або шкали стандартних розчинів. Відносна похибка флуоресцентного методу становить не більше 5 %.

Теоретичні основи поляриметричного аналізу

Деякі речовини при проходженні через їх розчини або кристали плоскополяризованого світла володіють властивістю відхиляти від початкового положення площину поляризації, тобто площину поширення поляризованого променя. Такі речовини називаються оптично активними.

Оптично активними можуть бути як тверді і рідкі речовини, так і їх розчини. В залежності від природи речовини обертання площини поляризації може мати різний напрям і величину. Якщо від спостерігача, до котрого направлене світло, що проходить через оптично активну речовину, обертання площини поляризованого світла відбувається вправо (за ходом годинникової стрілки), то речовину називають правообертаючою і перед назвою ставлять індекс d або знак плюс (+). Якщо ж вліво, то індекс l, або знак мінус (-).

Речовини одного і того ж сладу можуть мати різні напрямки обертання площини поляризації, наприклад d- або l- винні кислоти (так звані оптичні антиподи).

Хімічні речовини, в яких праві і ліві антиподи знаходяться в еквімолярних співвідношеннях не виявляють оптичної активності, наприклад виноградна кислота. Також не виявляють оптичної активності сполуки з внутрішньою компенсацією, наприклад мезовинна кислота.

Величину відхилення площини поляризації від початкового положення, виражену в кутових градусах називають кутом обертання і позначають грецькою буквою альфа (α).

Величина кута обертання для індивідуальних речовин залежить від природи оптично активної речовини, товщини шару речовини, температури і довжини хвилі світла. Величина кута обертання прямо пропорційна товщині шару. Вплив температури на питоме обертання зв'язаний, головним чином, із зміною густини розчину, в більшості випадків він незначний. Звичайно його визначають при 20^°С. З метою одержання результатів, які не залежать від застосування світла з різною довжиною хвиль, кут обертання визначають при довжині хвилі 589,3 нм, що відповідає жовтій лінії натрієвого спектру.

Для порівняльної характеристики здатності різних речовин обертати площину поляризації визначають так зване питоме обертання, яким називають обертання площини поляризації, викликане шаром речовини товщиною 1 дм при перерахунку на вміст 1 г речовини в 1см³ розчину. Питоме обертання позначають [α]²⁰_D.

Величина обертання розчинів залежить також від природи розчинника і концентрації розчину. У зв'язку з цим, даючи величину питомого обертання, потрібно вказувати розчинник і концентрацію розчину.

Питоме обертання деяких оптично активних речовин (наприклад, цукрів) встановлюється не відразу (явище мутаротації). В цьому випадку вимірювання питомого повертання розчину слід проводити після встановлення рівноваги.

Для рідких речовин питоме обертання визначається за формулою:

де α – виміряний кут обертання в градусах;

l – товщина шару рідини в дм;

d – густина рідини в г/см³.

Для розчинів питоме обертання обчислюють за формулою:

де С – концентрація розчину в г/100 см³ розчину.

Якщо відоме питоме обертання [α]²⁰_D, то концентрацію речовини в розчині визначають за формулою:

Користуватися, однак, цією формулою можна лише в тих випадках, коли відомий інтервал концентрації, в якому питоме обертання є сталою величиною.