2. Класифікація люмінесценсії за тривалістю свічення

а) Випромінювання світла речовиною може відбуватися безпосередньо за збудженням і припинятися відразу після видалення джерела збудження (моментальне свічення) (флуоресценція). Флуоресценція є найбільш характерною для фотолюмінісценції.

б) Випускання світла може наступати тільки після значного часу після збудження і продовжуватися більш або менш довгий час після видалення джерела збудження (фосфоресценція).

3. Класифікація люмінесценсії за хімічним складом люмінофорів

Всі речовини, які люмінесцують, мають загальну назву люмінофори.

За своєю хімічною природою вони поділяються на два класи:

а) неорганічні люмінофори;

б) органічні люмінофори (органолюмінофори).

В органічних люмінофорах процес поглинання збуджуючого світла і процес випромінювання протікають в границях окремої молекули.

В неорганічних люмінофорах, активованих і кристалічних, в акті люмінесценції беруть участь не окремі атоми чи молекули, а їх кристали.

Спектр люмінесценції лежить в більш довгохвильовій області спектра, ніж спектр поглинання – це лежить в основі закону Стокса. Його фізичний зміст полягає в тому, що випромінюється речовиною менший квант світла ніж квант, що поглинається. Отже, речовини, які поглинають ультрафіолетове світло (яке є для нас безбарвним) можуть флуоресціювати будь-яким кольором, але речовини, які збуджуються синім світлом, не можуть випромінювати фіолетове, а тільки світло більш довгих хвиль: зеленим, жовтим, червоним. Закон Стокса наглядно видно при його графічному вираженні (смуги повинні перекриватися).

Квантовим виходом флуоресценції Вк називається відношення кількості квантів, що випромінюється до кількості квантів, що поглинулись речовиною.

Вк = Nв/Nп

Енергетичним виходом флуоресценції Ве називається відношення енергії, яка випромінюється (Ев) до поглинутої енергії (Еп):

Ве=Ев/ Еп

Величина виходу флуоресценції залежить від ряду факторів:

1) Від довжини хвилі збудженого світла. При переході від коротких хвиль до довгих, вихід флуоресценції до певної границі збільшується пропорційно довжині хвилі. Починаючи з деякої критичної довжини хвилі збуджуючого світла вихід g різко падає. Для кожної речовини характерна деяка гранична довжина хвилі, за якою починається різке зниження квантового виходу.

2) Вихід флюоресценції при малих кількостях флуоресціюючої речовини пропорційний його вмісту в розчині. Це може бути використано для кількісного флуоресцентного аналізу. При концентрації 10^-4-10^-5 г/см³ збільшення виходу флуоресценції припиняється, після чого падає до нуля. Ефект зменшення виходу флуоресценції називається концентраційним гасінням.

3) Зменшення виходу флуоресценції може обумовлюватися присутністю інших компонентів, як органічних, так і неорганічних. Зниження виходу флуоресценції в цьому випадку пояснюється тим, що додані речовини поглинають частину отриманої енергії, внаслідок чого і відбувається гасіння флуоресценції.

4) Підвищення температури вище певної границі приводить до температурного гасіння.