14. Право і проблема меж державного втручання

Смотри вопрос 12. +

Дослідження МДВ потребує: вивчення Історії осмислення меж державного втручання в соціально-політичній та державно-правовій думці;

уточнення змісту поняття МДВ та на працювання максимально точногоо визначення;

усвідомлення світоглядного та загально-теоретичного значення поняття МДВ; о встановлення взаємозв’язків між поняттям МДВ та іншими категоріями та поняттями гуманітарних наук, перш за все, юридичних; о визначення, опис та аналіз факторів, що впливають на формування МДВ; о встановлення взаємозв’язків та змісту взаємодії цих факторів, їх місця та значення у ході формування МДВ; о напрацювання конкретних механізмів забезпечення реалізації МДВ.

Тут слід зазначити, що якщо перші три із зазначених завдань, знайшли більш- менш вирішення в згаданій вище праці О. Верника, О. Костенка, П. Куфтирев, А. Машкова та Ю. Притики26, то інші ще чекають свого розв’язання, особливе місце в розв’язанні проблеми МДВ займає аналіз факторів, які впливають на формування МДВ. Запропонована

Проблеме меж державного втручання класифікація згаданих факторів (на такі, що носять об єктивний і суб’єктивний характер), уявляється, дозволяє провести ефективне, і що найважливіше, практично значиме дослідження механізму виникнення і формування МДВ, а також сформувати реалістичну політику державно-правових перетворень, які стосуються втручання держави в життя суспільства в цілому і окремого індивіда.

• окремою проблемою є дослідження місця, значення та характеру впливу права і /або законодавства для формування МДВ, а також механізму реалізації зазначеного впливу. Таке дослідження є, мабуть, найактуальнішим для сучасної загальноюридичної теоретичної науки. Однак воно не повинно обмежуватись лише теоретичною наукою, у дослідження необхідно «втягнути» і базові галузеві, і спеціалізовані юридичні науки.

• проблема МДВ є малодослідженою не тільки у вітчизняній, а й у зарубіжній науковій літературі. Цей тезис можна розглядати як правильний, незважаючи на те, що практично всі мислителі, які намагалися осягнути державно-правову і політичну дійсність об’єктивно вимушені були розглядати питання, які так чи інакше пов’язані з МДВ. Однак комплексні наукові дослідження МДВ, як уже підкреслювалось, фактично відсутні.

15. Проблема віднесення політичного режиму до форм держави.

Політичний режим

Політичний режим ( від франц. „regime” ) - державний, суспільний устрій, спосіб правління) - це концентрована характеристика системи, що функціонує з позицій конкретно-історичних принципів її легітимності.

      Поняття "політичний режим” охоплює не весь зміст  поняття "політична система”, а лише  політико-владний,  тобто характер відносин між тими, хто володарює і хто підпорядковується. Наприклад, вимоги студентів до органів  державної влади як політичне явище можна включити у  зміст політичної системи. Однак, коли ми прагнемо  розглянути характер відносин між студентами і державою з  погляду суспільних впливів на владу, тоді це буде змістом поняття "політичний режим”.

            Отже, поняття "політичний режим” може означати:

1)   процесуальні аспекти інститутів політичної системи,  взаємодію суб’єктів політичного процесу в структурі  політичної системи;

2)   способи і механізми розподілу влади у політичному просторі;

3)   характер відносин між політико-владними і політико-невладними суб’єктами;

4)   характер відносин між політичними і неполітичними інститутами.

У вітчизняній і політологічній літературі  прийнято розглядати політичний режим як елемент форми  держави поряд з іншими елементами – формою державного правління та формою державного устрою. Однак такий  підхід нелогічний, тому що, по-перше, обсяг поняття "політичне”  ширше, ніж поняття "державне”, по-друге, у відкритому  суспільстві політична влада охоплює не тільки державні  інститути; по-третє, поняття "політичний режим” охоплює процес всіх структурних елементів політичної системи на  інституціональному, груповому, інтеракціоністському рівнях.

            Політичний режим розкриває характер відносин між:

1)   державою і громадянами;

2)   вищими органами  державної влади (главою держави,  урядом, парламентом, вищими судовими органами);

3)   державою і органами регіонального і місцевого самоврядування, а у федеративних державах – між державою і  суб’єктами федерації;

4)   державою і партіями;

5)   правлячими елітними групами і опозицією;

6)   виборчою системою і формою державного правління;

7)   партією і групами тиску;

8)   ідеологічними і неідеологічними формами політичного процесу.

Поняття та структура форми держави

Кожна держава характеризується певною формою, тобто зовні­шнім вираженням процесу організації та здійснення державної влади. Форма держави є складним соціальним явищем, що дає можливість визначити характер існування і напрямки розвитку держави, власти­вості її устрою, правління та режиму.

Форма держави визначається національним складом населення, територіальними розмірами країни, історичними і культурними тра­диціями народу та іншими факторами.

Форма держави не є раз і назавжди встановленою, вона постійно змінюється і розвивається. Також постійно змінюється і розвивається і уявлення про неї. У юридичній літературі не існує єдиного підходу щодо визначення поняття та змісту форми держави. Згідно з одними, зміст форми держави зводиться лише до характеристики форми прав­ління. Інші під формою держави розуміють тільки сукупність форми правління та територіальної організації влади без урахування держав­ного режиму, оскільки він характеризує не стільки форму, скільки суть держави.

Отже, форма держави є складним соціальним явищем, що дає змогу визначити, як і в яких напрямах існує та розвивається держава. При цьому вирішальне значення на неї здійснює як сутність так і істо­ричний тип держави.

Традиційно під формою держави розуміють порядок (спосіб) організації і здійснення державної влади в країні, взяту в єдності взає­мозалежних трьох елементів: форми державного правління, форми державного устрою, форми державного режиму.

Таке розуміння форми держави найбільшою мірою дозволяє до­слідити ту або іншу державу, виявити її змістовні сторони і сутнісні аспекти.

Слід зазначити, що поняття форми держави як певної структури не означає довільної сукупності її елементів. Воно відображає єдність, взаємозалежність об'єднаних в ній елементів, у результаті чого виникає нова якість, яка не властива жодному з цих окремо взятих елементів.

Форма держави складається з трьох елементів:

1) форма державного правління — це елемент форми держави, який характеризує структурну організацію влади, порядок утво­рення і повноваження вищих органів державної влади, їх взає­мовідносини між собою, з іншими органами держави, з політич­ними партіями і соціальними групами та населенням в цілому. Форма державного правління має такі ознаки:

характеризує порядок формування, структуру та терміни пов­новажень вищих органів державної влади;

визначає зміст принципу розподілу влади між вищими органа­ми держави;

характеризує компетенцію вищих державних органів у процесі здійснення ними владних повноважень та їх взаємодію між со­бою, з іншими центральним і місцевими органами влади, орга­нами місцевого самоврядування, політичними партіями, гро­мадськими організаціями, населенням;

2) форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує територіальну організацію влади, спосіб (порядок) поділу території держави на певні складові частини та співвід­ношення між ними.

Форма державного устрою має такі ознаки:

визначає принципи розподілу території держави на складові частини;

характеризує управлінську діяльність держави та організацію населення на її території ;

дає можливість реалізації прав і законних інтересів національ­них меншин щодо самовизначення шляхом надання тій тери­торії, де вони проживають, певних пільг на самоврядування;

характеризує взаємодію між центральними, регіональними та місцевими органами влади;

3) форма державного режиму — це елемент форми держави, який характеризує політичну організацію влади, сукупність способів, прийомів, методів здійснення державної влади у суспільстві. Форма державного режиму має такі ознаки:

характеризує можливість участі громадян в реалізації держав­новладних повноважень;

забезпечує реалізацію прав і свобод людини і громадянина у процесі здійснення органами державної влади своїх повнова­жень;

характеризує співвідношення правових і організаційних (неправових) способів здійснення владних функцій;

визначає відношення між владою і населенням;

характеризує стан законності і правопорядку в державі.

Усі елементи форми держави тісно пов'язаних між собою: будь — яка зміна державного режиму призводить до зміни форми держави і, навпаки, зміна форми державного устрою та правління держави сприяє зміни державного режиму.