58 Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні

Акт застосування права - це індивідуальний правовий акт державного характеру, прийнятий компетентним органом у встановленій законодавством формі, з конкретної справи, стосовно конкретного суб"єкта і підверджує, встанолює, змінює або припиняє його права чи обов"язки.1 Акти застосування права поділяються за наступними категоріями. 1) За суб"єктами прийняття: правозастосувальні акти органів державної влади та управління, правозастосувальні акти судових органів, правозастосувальні акти контрольно-наглядових органів тощо. 2) За галуззю права: цивільно-правові, кримінально-правові та ін., акти застосування права. 3) За формою зовнішнього виразу: письмові, усні, конклюдентні. 4) За характером індивідуальних приписів: уповноважуючі, зобов"язуючі, забороняючі. 5) За юридичними наслідками: правоконстатуючі, правовстановлючі, правозмінюючі. Акт застосування права характеризується такими ознаками: - індивідуальний характер, тобто акт адресований конкретному суб"єкту правовідносин; - видається відповідним органом держави; - завжди має визначену нормативно-правовим актом форму зовнішнього виразу та необхідні елементи; - має обов"язковий характер не тільки для суб"єкта, якого він стосується, але й для всіх інших суб"єктів правовідносин. Правозастосовчий акт має ряд особливостей: його можуть приймати компетентні органи держави; S він має індивідуально визначений (персоніфікований) характер; не може мати зворотної дії в часі; S має встановлену законом форму. Від нормативного правозастосувальний акт відрізняється такими рисами: 4) застосовується на основі нормативного; 5) має конкретний, персоніфікований характер; 6) не є джерелом права; 7) виступає як юридичний факт. Основними вимогами, які існують для правозастосовчих актів, є: Дотримання законності - тобто застосування норми права, що прямо відноситься до конкретного випадку, суворе відповідання її точному змісту, вирішення справи в суворих рамках компетенції державного органа або посадової особи; Обгрунтованість - необхідність старанно й об'єктивно вивчати всі факти, що стосуються справи; недоведені і сумнівні факти не повинні прийматися до уваги; Доцільність - саме доцільне вирішення питання є точним виконанням вимог закону. Необхідно вимагати найбільш доцільного здійснення норм права і конкретної життєвої ситуації; Справедливість - усвідомлення правильності вирішення справи, тобто переконливість і доведеність зібраних даних, об'єктивний підхід до дослідження обставин справи. Акти застосування норм права відрізняються від нормативно-правових актів такими ознаками: 1) нормативні акти містять норми права, тобто приписи до невизначеного кола суб'єктів, а правозастосовчі акти — індивідуальні приписи, що адресовані персонально до зазначених у них осіб; 2) правозастосовчий акт поширює чинність норми права на конкретну ситуацію; 3) він включає обов'язок підкорення — виконання сформульованого рішення у справі; 4) нормативні акти характеризуються можливістю неодноразової їх реалізації, а акти застосування мають одноразову чинність. Юридична техніка - є сукупність правил, прийомів і специфічних засобів підготовки, оформлення, публікації та систематизації нормативних правових актів та інших юридичних документів. Для визначення поняття юридичної техніки необхідно розглянути ряд її найбільш фундаментальних характеристик.