34. Антропологія права у структурі філософсько-правового знання

В середині 20 ст. психолог Ананєв передбачав що теоретичне і практичне людинознавство стало одним із найважливіших центрів наукового розвитку. Він виходив з таких особливостей наук, пов’язаних з проблемами людини:

• перетворення цієї проблеми в загальну наукову проблему

• зростаюча диференціація наукового вчення про людину

• тенденція до виокремлення спільних аспектів наук та методів дослідження людини і формування комплексу наук, предметом вивчння яких є людина

Ці ідеї вплинули на процес антроплогізації юридичної науки. Сам термін «антропологія» був введений Аристотелем і тлумачився ним в контексті духовних людських цінностей. У 1501 р. вчений Гундт поширив дію цього терміну на фізичні властивості і особливості людини, а представник гуманістичного напряму (Касман) тлумачив цю категорію як засіб вивчення подвійної духовно-тілесної природи людини. В сучасній науці є кілька підходів до поняття антропології:

• це система наук які досліджують людську істоту в суспільстві та соціальну значимість людини

• це система вчень про людину що охоплює її природу та засновується на ідеї про можливість вдосконалення людини

• це наука про природу, походження, еволюцію людини та її функціонування в межах соціальних груп.

Структура антропології:

1) пізнавальна антропологія (предметом її є характеристика процесу пізнання як суттєвої властивості людини); 2) політична антропологія (досліджує людину як суб’єкт який реально володію владою або підкоряється її рішенням); 3) глобальна антропологія (вивчає закономірності прояву ноосфери основу якої складають глобальні проблеми сучасності, що пов’язуються з узагальненнями людської сутності); 4) філософська антропологія (досліджує людство як сукупність осіб, які функціонують у різноманітних сферах).

Філософська антропологія характеризується в 3 аспектах: 1) в широкому розумінні як сукупність філософських вчень про фундаментальні властивості людини, її сутність, природу, призначення та визначається як природа людини через філософський вимір. В цьому значенні філософська антропологія вважається самостійною галуззю знань. Вона також розуміється і у вузькому значенні (її метою є вироблення на основі окремих наукових визначень єдиної системної теорії людини); 2) як світогляд (осмислення перспектив людини та сукупність світоглядних ідей та їх пізнання); 3) як методологія (забезпечує вихідні положення та ідеї що обумовлюють єдність наукових пошуків у сфері вивчення людини)

Філософська антропологія виявляється у різних сферах, у тому числі і правовій. Антропологія права - це система знань, що пов’язується з проблемами відносин людини з правовою реальністю. Предмет цієї науки складає вивчення: ролі людини у створенні правової реальності, буття людини в середні правової реальності у свідомості людини; відображення правової реальності у свідомості людини, деструктивні форми людської активності , що перешкоджають функціонуванню правової реальності. Предметом антропології права є закономірності правового буття людини у правовій сім'ї, що отримує зовнішній вияв у можливості та необхідності певної поведінки людини.

Бачинін визначає антропологію права як галузь знань, що охоплює основні проблеми відносин людини з правовою реальністю. Головко вважають, що антропологія права є галуззю філософії права яка вивчає співвідношення особистості і права.