- •3.Проблеми належності, допустимості діяльності та істинності методу.
- •4.Поняття та форми соціальної влади.
- •5.Структура та зміст владовідносин.
- •6.Співвідношення політичної і державної влади.
- •7. Загальна характеристика та аналіз основних (найбільш розповсюджених) визначень держави.
- •8. Проблема розуміння соціального призначення та цінності держави.
- •9. Основні погляди походження держави і права (теорії насильства, суспільного договору, природного права, органічна, теологічна та ін.).
- •10. Головні аспекти впливу держави на право.
- •12.Значення проблеми державного втручання для теорії держави і права, а також для функціонування держави.
- •11. Проблеми співвідношення держави і права.
- •13. Класифікація функції права і проблеми, що виникають під час цього процесу
- •14. Право і проблема меж державного втручання
- •15. Проблема віднесення політичного режиму до форм держави.
- •16. Державно-правові недоліки і гідності демократичного режиму.
- •17. Проблема розуміння джерела (форми) права.
- •18. Проблема мови у правотворенні (нормотворенні).
- •19. Проблеми реалізації принципів правотворення (норматворення). Принципи правотворчості
- •Проблема реалізації принципів законності (на прикладі України).
- •Питання реалізації гарантій законності у реальному житті суспільства.
- •3.66. Система гарантій законності та правопорядку
- •Роль і значення правопорядку для розвитку суспільства.
- •Філософія права у системі філософських і юридичних наук.
- •Історичний розвиток філософії права.
- •5) Сучасна філософія права
- •Поняття і предмет філософії права.
- •Класифікація напрямів сучасної філософії права.
- •Позитивістські і природно-правові концепції у сучасній філософії права.
- •Класичний позитивізм
- •Сучасний позитивізм
- •Напрямки сучасного позитивізму
- •Характеристика юридичного позитивізму
- •Критика юридичного позитивізму
- •Сучасна природно-правова концепція
- •Вплив на право
- •До позитивних рис чи досягнень природно-правової концепції слід віднести:
- •Критика природно-правової концепції:
- •Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •31. Буття права (що є право?).
- •32. Взаємозв»язок гносеології права з онтологією права
- •33. Гносеологія права (як пізнається право?).
- •Природно-правова гносеологія права
- •Антропологія права у структурі філософсько-правового знання
- •Право як форма буття і здійснення свободи людини.
- •Пізнання свободи і її реалізація правом.
- •44. Формальна рівність як принцип права.
- •45. Справедливість як правове вираження свободи і рівності.
- •Воля у праві: проблема розумності і свободи волі.
- •47. Формальна рівність і фактична рівність.
- •Право як благо. Право і справедливість. Право і свобода.
- •49. Поняття та форми правореалізації.
- •50. Суб'єкти, об'єкти та підстави для реалізації юридичних норм.
- •51. Роль та місце держави (її органів) у процесі забезпеченні різних форм правореалізації.
- •52. Правозастосування як особлива форма право реалізації.
- •53 Стадії правозастосовчого процесу.
- •54 Акти провозастосування (загальна характеристика, особливості змісту та форми).
- •55.Механізм і стадії застосування юридичних норм і проблеми, що виникають на ціх стадіях
- •56 Складні форми застосування права
- •57 Основні аспекти правозастосування
- •58 Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні
- •59 Стиль та мова правозастосовчого акту
- •60 Особливості інтерпритаційних актів, що видаються у процесі застосування норм у різних галузях права
- •Акти застосування юридичних норм: поняття, види.
- •Основні вимоги до правильного застосування юридичних норм.
- •Поняття, види і причини правозастосовчих помилок і шляхи їх усунення.
- •Прогалини у праві (поняття, характеристика, причини існування) та шляхи їх усунення.
- •Види юридичних колізій .
- •67. Колізії у праві, шляхи їх подалання.
- •68. Колізії у законодавстві: поняття, причини виникнення.
- •69. Шляхи усунення колізії у законодавстві.
- •70. Шляхи усунення прогалин у законодавстві.
- •71. Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогій закону і права: теоретичний і практичний аспект
- •72. Юридична техніка: її значення для правозастосування.
7. Загальна характеристика та аналіз основних (найбільш розповсюджених) визначень держави.
Що таке держава? Звернемося до великої історичної спадщини - державно-правових вчень наших пращурів. Австрійський вчений Людвіг Гумплович (1838-1909) з приводу визначення сутності держави писав: "Скільки існувало державознавців і філософів, стільки існувало й визначень держави". Це породжувало помітний суб'єктивізм. Автори таких визначень у своїх працях часто висвітлювали не те, що становить собою держава, а те, на думку мислителів, якою повинна бути держава. Однак це не повинно накладати табу, якусь заборону, під приводом боротьби із суб'єктивізмом, на творчий пошук визначення сутності й поняття держави, на вироблення різнобічних уявлень про неї, на формулювання багатоваріантних дефініцій. І якщо ці дослідження відповідають принципу науковості, об'єктивності, то вони не тільки виправдані, а й і природно необхідні. Такі пошуки надають широкі можливості для глибшого, всебічного пізнання держави (Див. праці М. Марченко).
Один із мислителів стародавньої Греції Аристотель (384-322 pp. до н. е.) робив спробу визначити категорію "держава". Держава - це союз людей, що живуть на одній території, це є спілкуванням людей заради якомога кращого існування.
Великий французький мислитель XVI ст. Жан Боден (1530-1596) розглядав державу як "правове управління сім'ями".
Відомий англійський філософ XVI ст. Томас Гоббс (1588-1679) стверджував, що для панування спокою необхідно примирити людські пристрасті, які ніколи не вгамовуються. Ось це і повинна виконати держава. У його розумінні "держава" - це єдина особа, волю якої у результаті договору багатьох людей вважають волею всіх.
По-різному трактували поняття держави у пізніший час. У німецькій літературі державу визначали: як організацію спільного народного життя на визначеній території і під однією вищою владою (Р. Моль); як союз вільних людей на визначеній території під керівництвом спільної верховної влади, що існує для користування правовим станом (Н. Аренін), як природно започатковану організацію владарювання, що призначена для охорони встановленого правопорядку (Гумплович) (Див. праці М. Марченко).
Звернемося до традиційних визначень держави, які ми з вами вивчали.
Держава - є особливою організацією політичної влади, що існує в соціально-неоднорідному суспільстві і забезпечує його єдність, цілісність і безпеку та здійснює управління загальносуспільними справами на основі права з допомогою спеціального механізму.
Держава - це особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління і примусу й здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни, яка створюється для керівництва суспільством і виконання загальносуспільних справ.
Держава - це суверенна, політико-територіальна організація суспільства, що наділена владою, яку здійснює державний апарат на основі юридичних норм та забезпечує захист і узгодження суспільних, групових та індивідуальних інтересів при необхідності, опорі, застосовуючи примус (проф. О. Скакун).
Держава - це територіальна, суверенна організація політичної влади в неоднорідному суспільстві, що з допомогою законів робить свої веління обов'язковими, забезпечує їх організованим примусом і володіє монополією на збір податків (О. Черданцев).
