63. Види юридичних колізій .

юридичні колізії є розходженням чи суперечністю між окремими нормативно-правовими актами, що регулюють одні й ті ж чи сумісні суспільні відносини.

1. За характером причин, що породжують колізії, розрізняють:

- правові колізії, що виникають внаслідок розвитку самих суспільних відносин (рівень економічного розвитку, розвинутість інститутів громадянського суспільства, наявність інститутів демократії);

- правові колізії, що є наслідком дії суб'єктивних факторів (можливість знаходження соціального компромісу, боротьба за політичну владу, рівень правової культури населення, наукова обґрунтованість законодавства).

2. За юридичною силою нормативних актів, що містять колізії (вертикальні колізії):

- колізії норм національного законодавства та норм міжнародного права.

- колізії норм національного законодавства. Цей вид колізій має місце у процесі застосування різних за юридичною силою норм, тому можливими є наступні колізії:

o між нормами конституції та звичайних законів;

o між нормами кодифікованих та некодифікованих актів;

o між нормами законодавства федеративної держави та нормами законодавства її суб'єктів;

o між нормами законодавства суб'єктів федерації;

o між нормами законів і підзаконних актів;

o між нормами загальних, відомчих, місцевих і локальних підзаконних актів та ін.

3. Колізії між структурними елементами норм права

Виявляються у формі колізій між гіпотезами, диспозиціями та санкціями правової норми, підкреслюючи складну структуру правового припису. Такі колізії усуваються лише шляхом внесення змін до статті нормативного акта.

4. За субстанціональним характером колізії

Що виникають внаслідок протиріччя між нормами, що закріплені у нормативно-правових актах, та нормами, що містяться в акті тлумачення норм права. Як правило, ці колізії виникають внаслідок неправомірного звужувального чи розширювального тлумачення норм права та усуваються лише шляхом скасування актів тлумачення норм права.

5. За суб'єктами правового регулювання поділяють:

- колізії юридичного статусу осіб;

- колізії компетенції юридичних органів;

- колізії статусу громадських об'єднань;

- колізії в нормативно-правових актах, що визначають повноваження посадових осіб.

63. Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізм застосування.

Аналогія права - це застосування до не вирішених в конкретній нормі спірних правовідносин за відсутності норми, що регулює подібні відносини, загальних засад і змісту законодавства.

Загальними основами і сенсом законодавства є принципи права. Це означає, що юридична справа вирішується на основі принципів, таких як справедливість, гуманізм, юридична рівність, відповідальність «за провину» та інших, переважно закріплених у відповідних статтях Конституції або в загальних положеннях законодавчих актів. При аналогії права принципи виконують безпосередньо регулюючу функцію і виступають єдиною нормативно-правовою підставою правозастосовного рішення. Застосування аналогії права, таким чином, обґрунтовано за наявності двох умов:

при виявленні прогалини в законодавстві;

за відсутності норми, що регулює подібні відносини, що не дає можливості використовувати аналогію закону;


Правова аналогія покладає на правозастосувача більшу міру відповідальності перед суспільством, так як передбачає більше суб’єктивізму і творчості. При застосування аналогії права створюється нове правило поведінки суб’єктів, яке підлягає застосуванню лише до одного конкретного випадку, який розглядається, а не до всіх аналогічних суспільних відносин.

Межі, суб'єкти та сфера застосування аналогії закону стосуються і аналогії права.

Поняття та умови використання такого засобу заповнення прогалин закону передбачено у ч. 2 ст. 8 Цивільного кодексу України, положення якої допускають застосування аналогії права лише в разі неможливості використання аналогії закону для регулювання цивільних відносин. Зміст аналогії права полягає у визначенні прав та обов’язків сторін правовідносин на основі не конкретних правових норм, а загальних засад і змісту цивільного законодавства, а також вимог добросовісності, розумності і справедливості.

Аналогія закону — це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає у застосування до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норми закону, що регламентує подібні відносини.

На другій стадії процесу правозастосування — при виборі та аналізі норми права, яка повинна бути застосована до конкретного випадку, іноді виявляється відсутність такої норми. Тобто виникає ситуація, в якій конкретне рішення спірного питання повністю або в якійсь частині законом не передбачено — в наявності є прогалина в законодавстві.

Усунути прогалину — фактично означає заповнити пропуск (пустоту) у тілі права, подолати ж прогалину — означає перейти через пустоту, не заповнивши її по суті. Тому роль засобів, спрямованих на усунення прогалин, можуть відігравати лише ті явища, які юридичною наукою розуміються як джерела права. Тобто усуває прогалину законодавець.

Способи ж подолання прогалин — це ті правові інструменти, які дозволяють в процесі правозастосування миттєво вирішити казус, що знаходиться у сфери правового регулювання, якщо нормами права його безпосередньо не передбачено. Правозастосувач — долає прогалину. Наприклад, суду надається право вирішувати такого роду справи за допомогою аналогії закону.

Застосування аналогії закону (як і аналогії права) правозастосувачем зумовлене насамперед такими двома обставинами:

1) Установленою законом забороною відмови у правосудді і потребою вирішення справи про не передбачені правом суспільні відносини з метою юридичного захисту прав, свобод та інтересів осіб. Так, відповідно до загальновизнаного у світовій юридичній практиці принципу, суд не має права відмовити громадянину у вирішенні спору під приводом відсутності закону. Суд зобов'язаний прийняти справу до розгляду і вирішити її по суті, використовуючи інститут аналогії. Ще в Кодексі Наполеона говорилося, що суддя, який відмовиться судити «під приводом мовчання, темряви або недостатності закону, сам може підлягати переслідуванню за звинуваченням у відмові в правосудді».

2) Неможливістю швидкого врегулювання суспільних відносин, не регламентованих правом, шляхом внесення необхідних змін і доповнень до чинного права або видання нового нормативно-правового акту.

Аналогія закону передбачає пошук норми передовсім за предметом правового регулювання — шляхом аналізу відповідних інституту, галузі законодавства, а в подальшому — іншої галузі, законодавства в цілому. Відповідно існують два види аналогії закону:

• внутрішньогалузева аналогія

міжгалузева аналогія

Аналогія закону — це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає у застосування до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норми закону, що регламентує подібні відносини.

На другій стадії процесу правозастосування — при виборі та аналізі норми права, яка повинна бути застосована до конкретного випадку, іноді виявляється відсутність такої норми. Тобто виникає ситуація, в якій конкретне рішення спірного питання повністю або в якійсь частині законом не передбачено — в наявності є прогалина в законодавстві.

Усунути прогалину — фактично означає заповнити пропуск (пустоту) у тілі права, подолати ж прогалину — означає перейти через пустоту, не заповнивши її по суті. Тому роль засобів, спрямованих на усунення прогалин, можуть відігравати лише ті явища, які юридичною наукою розуміються як джерела права. Тобто усуває прогалину законодавець.

Способи ж подолання прогалин — це ті правові інструменти, які дозволяють в процесі правозастосування миттєво вирішити казус, що знаходиться у сфери правового регулювання, якщо нормами права його безпосередньо не передбачено. Правозастосувач — долає прогалину. Наприклад, суду надається право вирішувати такого роду справи за допомогою аналогії закону.

Застосування аналогії закону (як і аналогії права) правозастосувачем зумовлене насамперед такими двома обставинами:

1) Установленою законом забороною відмови у правосудді і потребою вирішення справи про не передбачені правом суспільні відносини з метою юридичного захисту прав, свобод та інтересів осіб. Так, відповідно до загальновизнаного у світовій юридичній практиці принципу, суд не має права відмовити громадянину у вирішенні спору під приводом відсутності закону. Суд зобов'язаний прийняти справу до розгляду і вирішити її по суті, використовуючи інститут аналогії. Ще в Кодексі Наполеона говорилося, що суддя, який відмовиться судити «під приводом мовчання, темряви або недостатності закону, сам може підлягати переслідуванню за звинуваченням у відмові в правосудді».

2) Неможливістю швидкого врегулювання суспільних відносин, не регламентованих правом, шляхом внесення необхідних змін і доповнень до чинного права або видання нового нормативно-правового акту.

Аналогія закону передбачає пошук норми передовсім за предметом правового регулювання — шляхом аналізу відповідних інституту, галузі законодавства, а в подальшому — іншої галузі, законодавства в цілому. Відповідно існують два види аналогії закону:

• внутрішньогалузева аналогія

міжгалузева аналогія

Внутрішньогалузева аналогія закону

Внутрішньогалузева аналогія закону передбачає застосування до правовідносин, не врегульованих конкретною нормою певної галузі права, іншої норми цієї ж галузі. Так, статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено: "Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини. Практика свідчить, що регулювання суспільних відносин будь-якою галуззю права здійснюється здебільшого лише власними галузевими засобами (внутрішньогалузева аналогія).

Міжгалузева аналогія закону

При застосуванні міжгалузевої аналогії закону, яка передбачає застосування до правовідносин, не врегульованих конкретною нормою галузі права, іншої норми з іншої галузі права, необхідно дотримуватись таких вимог: необхідно, щоб відносини, до яких застосовується норма права іншої галузі, не були врегульовані нормами відповідної галузі й існували прогалини; вона має місце між суміжними галузями права, які генетично пов'язані між собою (наприклад, цивільне, господарське і трудове право).

Таким чином, застосування норм однієї галузі права до відносин, які неврегульовані законодавством і відносяться до сфери іншої галузі права, слід розглядати в межах міжгалузевої аналогії закону. Наприклад при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди працівнику і суми відшкодування правозастосувач керується ст. 237-1 «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди» Кодексу законів про працю України яка передбачає, що «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя». Кодексом законів про працю не врегульовано питання розміру морального збитку. Розміри морального збитку по аналогії визначається згідно зі ст.23 «Відшкодування моральної шкоди» Цивільного кодексу України : «… Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань…»

Субсидіарне застосування закону

Див. також: Субсидіарне застосування законодавства

У правовій доктрині іноді до цього виду аналогії закону відносять таке явище, як субсидіарне застосування закону, яке насправді швидше є засобом юридичної техніки, що дозволяє економити нормативний матеріал.

Про субсидіарне застосування норм права говорять у випадках, коли відсутні норми, які регламентують відносини в даній галузі, але вони існують в суміжній галузі права. Субсидіарне застосування можливе лише до норм, включених як додаткові до законодавчих актів про сімейні, трудові та деякі інші відносини. Можливість субсидіарного застосування норм передбачає законодавець.

Ч.1 ст. 9 Цивільного кодексу України передбачає застосування положень Цивільного кодексу до регулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Так наприклад ч. 1 ст. 8 Сімейного кодексу України передбачено, якщо майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

В даному випадку не можна говорити про прогалину в законі, так як регулювання зазначених відносин передбачено нормою суміжної галузі права. Тобто це не вирішення питання по аналогії закону, а приклад субсидіарного застосування закону. На необхідність принципу субсидіарного застосування іноді прямо вказується в нормі: ст.716 «Правове регулювання міни» Цивільного кодексу України свідчить «До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання».