- •3.Проблеми належності, допустимості діяльності та істинності методу.
- •4.Поняття та форми соціальної влади.
- •5.Структура та зміст владовідносин.
- •6.Співвідношення політичної і державної влади.
- •7. Загальна характеристика та аналіз основних (найбільш розповсюджених) визначень держави.
- •8. Проблема розуміння соціального призначення та цінності держави.
- •9. Основні погляди походження держави і права (теорії насильства, суспільного договору, природного права, органічна, теологічна та ін.).
- •10. Головні аспекти впливу держави на право.
- •12.Значення проблеми державного втручання для теорії держави і права, а також для функціонування держави.
- •11. Проблеми співвідношення держави і права.
- •13. Класифікація функції права і проблеми, що виникають під час цього процесу
- •14. Право і проблема меж державного втручання
- •15. Проблема віднесення політичного режиму до форм держави.
- •16. Державно-правові недоліки і гідності демократичного режиму.
- •17. Проблема розуміння джерела (форми) права.
- •18. Проблема мови у правотворенні (нормотворенні).
- •19. Проблеми реалізації принципів правотворення (норматворення). Принципи правотворчості
- •Проблема реалізації принципів законності (на прикладі України).
- •Питання реалізації гарантій законності у реальному житті суспільства.
- •3.66. Система гарантій законності та правопорядку
- •Роль і значення правопорядку для розвитку суспільства.
- •Філософія права у системі філософських і юридичних наук.
- •Історичний розвиток філософії права.
- •5) Сучасна філософія права
- •Поняття і предмет філософії права.
- •Класифікація напрямів сучасної філософії права.
- •Позитивістські і природно-правові концепції у сучасній філософії права.
- •Класичний позитивізм
- •Сучасний позитивізм
- •Напрямки сучасного позитивізму
- •Характеристика юридичного позитивізму
- •Критика юридичного позитивізму
- •Сучасна природно-правова концепція
- •Вплив на право
- •До позитивних рис чи досягнень природно-правової концепції слід віднести:
- •Критика природно-правової концепції:
- •Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •31. Буття права (що є право?).
- •32. Взаємозв»язок гносеології права з онтологією права
- •33. Гносеологія права (як пізнається право?).
- •Природно-правова гносеологія права
- •Антропологія права у структурі філософсько-правового знання
- •Право як форма буття і здійснення свободи людини.
- •Пізнання свободи і її реалізація правом.
- •44. Формальна рівність як принцип права.
- •45. Справедливість як правове вираження свободи і рівності.
- •Воля у праві: проблема розумності і свободи волі.
- •47. Формальна рівність і фактична рівність.
- •Право як благо. Право і справедливість. Право і свобода.
- •49. Поняття та форми правореалізації.
- •50. Суб'єкти, об'єкти та підстави для реалізації юридичних норм.
- •51. Роль та місце держави (її органів) у процесі забезпеченні різних форм правореалізації.
- •52. Правозастосування як особлива форма право реалізації.
- •53 Стадії правозастосовчого процесу.
- •54 Акти провозастосування (загальна характеристика, особливості змісту та форми).
- •55.Механізм і стадії застосування юридичних норм і проблеми, що виникають на ціх стадіях
- •56 Складні форми застосування права
- •57 Основні аспекти правозастосування
- •58 Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні
- •59 Стиль та мова правозастосовчого акту
- •60 Особливості інтерпритаційних актів, що видаються у процесі застосування норм у різних галузях права
- •Акти застосування юридичних норм: поняття, види.
- •Основні вимоги до правильного застосування юридичних норм.
- •Поняття, види і причини правозастосовчих помилок і шляхи їх усунення.
- •Прогалини у праві (поняття, характеристика, причини існування) та шляхи їх усунення.
- •Види юридичних колізій .
- •67. Колізії у праві, шляхи їх подалання.
- •68. Колізії у законодавстві: поняття, причини виникнення.
- •69. Шляхи усунення колізії у законодавстві.
- •70. Шляхи усунення прогалин у законодавстві.
- •71. Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогій закону і права: теоретичний і практичний аспект
- •72. Юридична техніка: її значення для правозастосування.
Вплив на право
На сьогодні погляди природно-правової школи права знайшли своє відображення у міжнародних актах, скажімо, Загальна декларація прав людини (1948 р.) закріплює основні невідчужувані права і їх рівність для усіх: право на життя, рівність перед законом, на власність тощо.
Конституція України (1996 р.) також притримується ідей цієї школи щодо прав і свобод людини і громадянина. Схожі положення закріплені і у Конституціях більшості західних країн.
До позитивних рис чи досягнень природно-правової концепції слід віднести:
право завжди повинно бути справедливим;
відповідно до зазначеного вище, у праві не може міститись будь-яке положення, вимога чи припис, що є вираженням свавілля;
право неправильно зводити до закону, нормативно-юридичного акта, їх сукупності;
право обмежує державне та суспільне втручання у справи та життя особи;
держава зобов'язана додержуватись природного права та, відповідно, забезпечувати відповідність законодавства (позитивного права) природному праву тощо.
Критика природно-правової концепції:
незрозуміле джерело й механізм виникнення природного права (наявність Бога не для усіх очевидна, а прив'язка природного права до раціонального початку досить проблематична в силу того, що природне право припускає, що воно неперехідне й позаісторичне, а очевидно, що для того, щоб сформулювати й визнати наявність навіть мінімальної кількості природних правил рівень інтелектуального розвитку людства повинен бути досить високим);
природні права сформульовані в максимально абстрактній формі, що надає можливість дуже довільних тлумачень, у тому числі зацікавлених тлумачень, що є правовим, а що ним не є;
право нічим не забезпечується й не гарантується (якщо не перебувати на позиції окремих шкіл теологічного напрямку природно правової доктрини).
універсальний характер загальнолюдських цінностей не підтверджується політико-правовою реальністю (наприклад, як співвідносяться право на війну й права людини (?!), проблема з визнанням фундаментальних природних прав окремими досить цивілізованими народами и націями і т.д. Ствердження позаісторичного характеру природних прав не підтверджується історією розвитку людства;
не зрозуміло як вирішити колізії, які виникають у контексті реалізації суб'єктами своїх природних прав. Чи не приведе конкуренція природних прав різних суб'єктів до "війни всіх проти всіх", про що говорив іще один теоретик природного права Т. Гоббс;
неясним є перелік природних прав, а також їхній конкретний зміст;
право, як юридичний інститут, підміняється поняттям "справедливість" й/або "мораль", етичним інститутом. При цьому очевидно, що уявлення про справедливе змінюється в історичній перспективі, отже, і уявлення про право повинні мінятися, але одна із базових тез природно-правової теорії - позаісторичність;
вся природно-правова концепція, у контексті юридичної практики, внутрішньо суперечлива. Причому ця суперечливість не діалектичного, а формально-логічного характеру;
протиставлення права й законодавства може (і веде) до правового нігілізму, до відмови слідувати юридичним нормам і т.д.