1. Надлишковий тиск вибуху для індивідуальних речовин, які

складаються з атомів С, Н, О,N, Cl, Br, I, F визначають за формулою:

DP = (P_max - P_o )×

cm

де: Р_max — максимальний тиск вибуху стехіометричної газоповітряної або

пароповітряної суміші (кПа) визначається експериментально або з

довідника. При відсутності даних допускається Р_мах = 900 кПа;

Р_о — початковий тиск в приміщенні;

Допускається приймати рівним 101 кПа.

m — маса ГГ, або парів ЛЗР-ГР , які надійшли в приміщення при аварії

(кг);

Z — коефіцієнт участі горючої речовини у вибуху (приймається за

таблиці 2. НАПБ Б. 03.002-2007 (від 0 до 1));

V_в — вільний об’єм виробничого приміщення;

3

^{Vв = 0.8 ×(L × B × H )(м )}

r_г,п — густина пари або газу (кг/м³)

M

V_о(1+0,00367t_p)

де: М – молярна масамоль^-1;

V_о – дольний об’єм, що дорівнює 22,4 м³;

Tр - розрахункова температура, С. Розрахункову температуру слід

приймати максимально можливу температуру повітря в даному

приміщенні або максимально можливу температуру повітря за

технологічним регламентом з урахуванням можливого підвищення

температури у разі аварійної ситуації.

С_ст – стехіометрична концентрація ГГ або парів ЛЗР-ГР, % (об.), що

визначається за формулою:

C_ст =

С_ст — стехіометрична концентрація ГГ або парів ЛЗР-ГР;

де: b — стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції горіння.

n_’ - n_› n_”

b = n_c + -

4 2

де: n_с, n_н, n_о, n_х — число атомів С, Н, О та галоїдів в молекулі

К_н — коефіцієнт який враховує негерметичність приміщень

Відповідно НАПБ Б. 03.002-2007 приймається рівним 3.

Негерметичність приміщень обумовлена постійно відкритими прорізами

огороджувальних конструкцій приміщення.

2. Визначаємо масу речовини (горючого газу), який надійде в

приміщення:

m = (V_a + V_T ) × r_Ã ,

де: V_а - об’єм газу, що вийшов з апарата, м³;

V_т - об’єм газу, що вийшов з трубопроводів, м³;

p_r - густина газу при розрахунковій температурі;

При цьому:

V_a = ×V = 0,01× P₁ ×V ,

де: Р₁ - тиск в апараті, кПа;

V - об’єм апарата, м³;

Р₀ – атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

V_т = V_1т + V_2т

де: V_1т – об’єм газу, що вийшов з трубопроводу до його перекриття, м³;

V_2т - об’єм газу, що вийшов з трубопроводу після його перекриття,

м³;

V_1T = q ×t ,

де q - витрата газу, яку визначають згідно з технологічним регламентом

залежно від тиску у трубопроводі, його діаметру, температури газового

середовища тощо, м³◌с^-1;

τ - час, який визначають за пунктом 7.1.2, с.

V_2т = p × (r²₁L₁+r²₂L₂+...+r²_nL_n)= 0,01p·Р₂(r²₁L₁+r²₂L₂+...+r²_nL_n),

де: Р₂ – максимальний тиск у трубопроводі за технологічним

регламентом, кПа;

r – внутрішній радіус трубопроводів, м;

L – довжина трубопроводів від аварійного апарата до засувок, м;

Р₀ – атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

3. Визначення маси парів рідини, які потрапили до приміщення при

наявності декількох джерел випаровування (поверхня розлитої рідини,

поверхня зі свіжонанесеною рідиною, відкриті ємності тощо), визначають

за формулою:

m = m_р + m_ємн + m_св.

де: m_р – маса рідини, що випарувалася з поверхні розливу, кг;

m_ємн – маса рідини, що випарувалася з поверхні відкритої ємності, кг;

m_св - маса рідини, що випарувалася з поверхні, на яку була нанесена свіжа

рідина, кг.

За цих умов кожну з складових у попередній формулі визначають за

формулою:

m = m = W × F_в ×t

де: W – інтенсивність випаровування , кг с^-1 м^-2;

F_в – площа випаровування, м² яку визначають в залежності від маси рідини

m_р, що потрапляє до приміщення;

t - тривалість випаровування, с.

У разі, якщо аварійна ситуація пов'язана з можливим надходженням

рідини в розпиленому стані, то вона має бути врахована у формулі (11) шляхом

введення додаткової складової, яка враховує загальну масу рідини, що

надійшла від розпилювальних пристроїв, виходячи з тривалості їхньої роботи.

Маса рідини m_р, кг, що потрапила до приміщення, визначається

відповідно до пункту 7.1.2.

Інтенсивність випаровування W визначають за довідниковими та

експериментальними даними. Для ЛЗР, які не нагріті вище температури

навколишнього середовища, у разі відсутності таких даних, допускається

розраховувати W за формулою:

1

W =10^-6 ×h×(M)² ×P_н

де: h - коефіцієнт, який приймають за таблицею 3 залежно від швидкості

повітряного потоку, що створюється аварійною вентиляцією, та температури

повітряного потоку над поверхнею випаровування (у разі відсутності аварійної

вентиляції h дорівнює 1);

М - молярна маса, г∙моль^-1 ;

Р_н - тиск насиченої пари за розрахунковою температурою рідини t_р,

визначений за довідниковими даними, кПа, або за формулою:

A-

P_н = 0,133×10

де: А, В, С_а - константи Антуана (довідникові дані).

Коефіцієнтh, який приймають залежно від швидкості повітряного потоку,

що створюється аварійною вентиляцією, наведений у таблиці 3.