I. Вступна частина.

II. Ознайомлення курсантів з темою та метою лекції.

III. Викладання навчального матеріалу

Питання:

1. Основні процеси та апарати хімічної технології.

2. Загальні протипожежні вимоги до підприємств хімії та нафтохімії.

ІV. Відповіді на запитання курсантів.

Заключна частина (підведення підсумків заняття та видача завдання на

самопідготовку). Алексеев М.В. Пожарная профилактика технологических

процессов производств (ст.138-140).

Література

1. Алексеев М.В. Пожарная профилактика технологических процессов

производств.

2. Правила пожежної безпеки в Україні.

Лекцію підготував

доцент кафедри ППР

к.і.н., підполковник с.ц.з. С.П. Тараненко

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол № 12 від 16 січня 2012р.

1. Основні процеси та апарати хімічної технології.

1.1. Загальні відомості про хімічну та нафтохімічної промисловість.

Хімічна технологія відома людству з давніх давен. Ще

древньоєгипетські майстри, задовго до нашої ери, виробляли штучні

кислоти, луги та барвники. Зброярі Київської Русі досить широко

використовували таку хіміко-термічну обробку металів як вороніння. У

древньому Китаї був винайдений порох, який без хімічної технології

неможливо отримати. Порохові заводи були і на Україні ще за козацьких

часів.

Великий поштовх розвитку хімії та хімічної технології дали алхіміки

середньовіччя. У пошуках так званого "філософського каменя" вони відкрили

багато хімічних елементів та сполук, розробили окремі процеси хімічної

технології та хімічні апарати. Достатньо сказати, що ними був винайдений

перегінний куб, який через століття, вже в наші часи, перетворився на

ректифікаційну колону - один з основних апаратів нафтохімічної технології.

Розвиток промисловості у 18 столітті призвів до створення перших суто

хімічних підприємств. Так ще в 1766 р. у Великобританії у м. Річмонді та у

Франції у м.Руані відкриваються спеціалізовані заводи по виготовленню

сірчаної кислоти. Трохи пізніше такі ж заводи з'являються і в інших місцях: у

1805 р. у Росії і 1810 р. в Германії.

Бурхливий розвиток виробництва скла та скловиробів на межі 18 та 19

століть вимагав великої кількості кальцинованої соди, що призводить до

виникнення содових заводів. Такі заводи виникають в 1793 р. у Франції біля

Парижу, в 1823 р. у Великобританії в м. Ліверпуль, в 1843 р. в Германії. В

середині 19 століття створюються заводи по виробництву штучних міндобрив

- в 1842 р. у Великобританії, а в 1867 р. у Германії. Узагалі на межі 19-20

століть хімічна промисловість уже сформувалась як окрема галузь індустрії.

На початку першої світової війни (1914 р.) провідне місце у хімічній

промисловості займала Германія завдяки гіганту промисловості хімічної

компанії "ІГ Фарбеніндастрі". Ця компанія спеціалізувалась здебільше на

штучних барвниках, але на її заводах вироблялися навіть такі отруйні гази

бойового використання як хлор та "Іприт".

У 20 столітті хімічна промисловість дуже бурхливо продовжує свій

розвиток. Створюються заводи по виробництву синтетичних смол,

полімерів, пластмас, хімічних та синтетичних волокон. В 1937 році в Росії

починає діяти перший у світі завод синтетичного каучуку по технології, яку

винайшов відомий російський вчений академік Лебедєв. Відкриття такого

технологічного процесу як крекінг органічних сполук призвів до створення

нафтохімічної технології та технології органічного синтезу. Узагалі практично

всі процеси на хімічних та нафтохімічних підприємствах базуються на особ-

ливій, так званій, хімічній технології.

Таким чином можна зробити висновок, що:

Хімічна промисловість - це окрема галузь індустрії по переробці сировини

методами хімічної технології.

На підприємствах хімії та нафтохімії виробляють різноманітні види

продукції. Але всі вони умовно поділяються на дві великі групи.

1 група - продукти основної хімії.

До таких відносяться продукти, які можуть використовуватися як самі по

собі, так і як сировина для подальшої переробки.

До таких продуктів відносяться кислоти, луги, аміак, сода, хлор,

вуглеводні рідини та гази.

2 група - продукти вторинної переробки.

До них відносяться мінеральні добрива, синтетичні смоли, полімери,

хімічні волокна та плівки, штучні барвники, лаки та фарби, синтетичні миючі

засоби тощо.

Україна має досить розвинуту хімічну промисловість. До її складу входять

такі великі підприємства як Черкаське ВО "Азот", такі ж об'єднання

Сєвєродонецька та Дніпродзержинська, Черкаське, Київське та Чернігівське

ВО "Хімволокно", Рубежанське (Луганська область) науково-виробниче

об'єднання "Барвник", Горлівське (Донецька область) ВО "Стирол",

Шосткінське (Сумська область) ВО "Свема" та багато інших. Практично у

кожній області є невеличкі хімічні заводи місцевої промисловості по

виробництву лаків, фарб, розчинників і, так званих, товарів побутової хімії.

Хімічно небезпечним об’єктом вважається об’єкт господарювання, при

аваріях і руйнуваннях якого можуть відбутися масові ураження людей, тварин і

рослин сильнодіючими отруйними речовинами.

Аварійний викид СДОР може виникнути під година пошкодження,

руйнування ємкостей під година зберігання, транспортування або переробці.

Окрім того, деякі нетоксичні речовини в окремих умовах (вибух, пожежа) у

результаті хімічних реакцій можуть утворювати СДОР. У випадку аварії

відбувається не тільки зараження приземляного прошарку атмосфери, але й

зараження водних джерел, продуктів харчування й т ін.

У народному господарстві України діє понад 1,5 тис. вибухо- та

пожежонебезпечних об'єктів (ВПНО),на яких зосереджено близько

13 млн. твердих і рідких вибухо-та пожежонебезпечних речовин

(ВПНР).

Переважна кількість ВПНО розташована в центральних, східних і

південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і га-зопереробні,

коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує

розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафто- і

газопромисли, вугільні шахти, у тому числі надкатегорійні за метаном та з

вибухонебезпеки вугільного пилку. Серед регіонів найбільша кількість таких

об'єктів зосереджена у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Луганській,

Полтавській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях та в м. Києві.

Найбільша кількість об'єктів з високим ризиком виникнення надзвичайних

ситуацій розташована в Донецькій, Луганській та Черкаській областях.

У зонах можливого хімічного зараження проживає близько 20 млн.

чоловік, що становить 38,5% населення. 321 адміністративно-територіальна

одиниця має ступінь хімічної небезпеки, з їх до першого ступеня відноситься

154 АТО, до іншого - 47 АТО, до третього - 108 АТО.

На території Донецької області 145 ХНО, з них - Горлівське п/о

«Стирол»; базовий склад хлору Верхньокальміуської фільтрувальної станції;

Горлівський хімічний завод; склад аміаку в с. Гранітне.

До ХНО відносяться:

- підприємства хімічної галузі промисловості, які виробляють чи

використовують СДОР;

- підприємства по переробці нафтопродуктів;

- підприємства інших галузей промисловості, які використовують СДОР;

- підприємства, які мають на оснащенні холодильники, водонапірні

станції, очисні споруди, що використовують хлор й аміак;

- залізничні станції й порти, де концентрується продукція хімічних

виробництв, термінали й склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР;

- транспортні засоби, контейнерні й наливні потяги, автоцистерни, річкові

й морські танкери, які перевозять небезпечні продукти;

- склади й бази, на яких зберігаються запаси речовин для дезінфекції,

дератизації сховищ зерна й продуктів його переробки.

Таким чином працівникам пожежної охорони доводиться стрічатися з

об'єктами хімічної промисловості досить часто, як із приводу пожежно-

технічних обстежень, так і при пожежогасінні.

Пожежна небезпека таких підприємств досить значна і характеризується

рядом факторів, до яких відносяться:

1. Наявність різноманітних горючих речовин, серед яких:

- горючі гази (водень, ацетилен, аміак, етилен, вуглеводні гази тощо);

- легкозаймисті та горючі рідини (ЛЗР-ГР) із різними температурами

спалаху;

- вибухо- та пожежонебезпечний пил;

- тверді горючі речовини у моноблочному та подрібненому стані.

Таким чином практично всі виробництва хімічної промисловості

відносяться до категорій "А", "Б" та "В".

2. Можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій горючих газів,

пари ЛЗР-ГР та пилу в апаратах при різних режимах роботи - при нормі,

пусках, зупинках, зливах, наливах та при аваріях.

Таким чином на хімічних підприємствах мають місце небезпечні апарати,

які під час деяких обставинах можуть вибухнути.

3. Можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій поза апаратами

у приміщеннях та біля зовнішніх установок при різних режимах роботи - при

нормі, пусках, зупинках, зливах, наливах та при аваріях.

Таким чином, на хімічних підприємствах мають місце зони класу по ПУЕ

2 та 22. Можуть бути також пожежонебезпечні зони П-І, П-ІІ та П-ІІІ.

4. Наявність різноманітних джерел запалювання всіх 4-х груп.

5. Можливість швидкого розповсюдження пожеж різноманітними шліхами

на великі площі. При цьому пожежі дуже часто або починаються з

вибухів, або ними супроводжуються.

Разом із перерахованими основними факторами пожежної небезпеки на

хімічних заводах мають місце й окремі її особливості, до яких можна віднести:

1. Жорсткі умови роботи технологічного обладнання - велика швидкість

проведення технологічних процесів, високий тиск та температура.

Окремі технологічні процеси ведуться при тиску до 1500 атм (виробництво

поліетилену) та температурах до 500-700'С (крекінг нафти).

2. Наявність небезпечних вибухових речовин - азотні з'єднання,

металоорганічні сполуки тощо.

3. Наявність сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), таких, як кислоти,

аміак, хлор, сірковуглець тощо.

Усі ці особливості значно підвищують пожежну небезпеку хімічних

підприємств та ускладнюють ліквідацію пожеж на них.

Про дуже високу пожежну небезпеку хімічних підприємств свідчать

чисельні приклади великих пожеж. Одна з них трапилась 1 червня 1974 року на

хімічному заводі по виробництву капролактана у м.Фліксборо

(Великобританія). Пожежа сталася в наслідок руйнування технологічного

трубопроводу, з якого почав витікати циклогексан і утворив пароповітряну

хмару. О 16 годині 53 хвилина вона вибухнула з потужністю, що

дорівнювала дії 45-тоного заряду тротилу. Вибухова хвиля викликала

руйнування у всіх населених пунктах у радіусі біля 6 кілометрів. Пожежа

розповсюджилась на площі біля 6 гектарів. Важкі клуби диму протяглися на

відстань до 25 кілометрів від заводу. На ліквідацію цієї пожежі знадобилося

біля 20 днів. (П.С.Савельев "Пожары-катастрофы", М. Стройиздат, 1983 г.

стр.410).

Висновок: Хімічна промисловість дуже поширена у сучасному виробництві

і вона істотно впливає на розвиток інших галузей господарства. Усі без

винятку хімічні підприємства мають дуже високу пожежну небезпеку і,

постільки вона безпосередньо пов'язана з технологією та технологічними

апаратами, працівникам пожежної охорони потрібно мати відповідні

знання з основ хімічної технології, конструкції та принципу дії основних апа-

ратів хімічної промисловості та параметрів їх роботи.