1. Способи фарбування.

Фарбування - це процес нанесення лакофарбних матеріалів (ЛФМ) на вироби

для захисту від корозії і надання їм товарного вигляду.

Нанесення рідинних ЛФМ на поверхню виробів може виконуватись:

розпиленням, зануренням, в електричному полі, струменевим обливанням і т.

ін.

Розпилення:

а) повітряне (пневматичне) - ЛФМ струменем газу розпилюється на дрібні

частинки і рівним шаром наноситься на поверхню деталей, виробів. Є ручний

та автоматизований варіант повітряного розпилення. Недоліки цього методу

розпилення - великі витрати ЛФМ, тому що виникає «фарбувальний туман»;

б) безповітряне (гідравлічне): базується на перетворенні потенційної енергії

фарби, яка знаходиться під тиском, у кінетичну енергію під час виходу її із

сопла розпилювача. Цей метод застосовується для фарбування середніх та

габаритних виробів нескладної форми.

Занурення.

Застосовується у багатьох галузях промисловості: автомобільній,

сільськогосподарській, машинобудівній та ін. Під час цього способу

фарбування вироби занурюють у ванни з ЛФМ.

Струменеве обливання.

Вироби обливають струменями ЛФМ під малим тиском (0,1 - 1 атм).

Фарбування в електричному полі.

Це фарбування характеризується якістю покриття, економністю, можливістю

автоматизації процесу та продуктивністю. Під час фарбування на виріб та

розпилювач подають високу напругу постійного струму. Фарба, заряджена

знаком мінус, притягується до виробів, заряджених знаком плюс. В

електричному полі фарбують вироби з металу, деревини, пластмас та гуми.

Ручні способи нанесення ЛФМ (шпателем, пензлями, аерозольними ручними

балонами) не технологічні.

2. Особливості пожежної небезпеки та протипожежний захист

фарбувальних цехів, дільниць та обладнання

2.1. Пожежна небезпека процесу фарбування.

Пожежна небезпека процесу фарбування характеризується наступним:

1. Наявністю ЛЗР у вигляді ЛФМ із різноманітною температурою спалаху.

Пожежонебезпечні властивості ЛФМ значною мірою визначаються

пожежонебезпечними властивостями компонентів, які в них входять. Для

покриття виробів використовують ЛФМ трьох різновидів:

- сполучення, які містять летючі розчинники та воду;

- сполучення, які не містять летючих компонентів;

- порошкові сполучення.

Більше 90% промислових лаків та фарб містять розчинники, які є ЛЗР.

Вихідними речовинами для одержання ЛФМ також є: плівкоутворювачі (смоли,

масла); пігменти (тверді негорючі речовини); наповнювачі та пластифікатори.

Температура спалаху ЛФМ залежить від розчинника, який входить до їх

складу. Тому категорія приміщення може бути «А» або «Б», в залежності від

температури спалаху розчинника.

2. Можливістю утворення ВНК в апаратах:

- у фарбувальних камерах під час відключення вентиляції;

- в середині технологічних апаратів при нормальному режимі роботи, коли є

пароповітряний простір і виконується умова:

t_н £ t_р £ t_{в ,}

3. Можливістю утворення ВНК поза апаратами під час:

- старіння прокладок;

- переливання;

- руйнування від вібрації;

- відключення вентиляції;

- спрацювання сальників.

4. Наявністю джерел запалення.

4.1. Вогневі джерела:

- паління;

- зварювальні роботи.

4.2. Механічні джерела: іскри від ударів та тертя, під час пошкодження

вентиляторів та роботи металевими предметами.

4.3. Електричні джерела:

- перенавантаження електричної мережі;

- розряди статичної та атмосферної електрики;

5. Наявністю шляхів розповсюдження пожежі:

- по вентиляційних каналах (відкладенням фарби і лаків);

- через технологічні отвори та прорізи;

- по розливу ЛФМ (1 л на 1 м²).