VI. Психологія особистості підлітка

163

Необхідною умовою успішного розвитку вищих психічних функцій може бути виховання уваги у підлітків. Особливо важлива її роль у про­цесі навчання. Дуже часто нерозуміння підлітками нового матеріалу, по­гане запам'ятовування, неможливість логічно ув'язувати судження, здій­снення помилок при виконанні письмових робіт — все це пов'язане з не­доліками їх уваги.

Виховання уваги створює такі внутрішні умови пізнавальної діяль­ності особистості, які є гарантією розвитку пам'яті, мислення, уяви, по­чуттів і волі. Слідкуючи за проявами уваги в підлітковий період, можна зазначити, що це період парадоксів у досягненнях і втратах можливос­тей підлітків. Так, у значущій для себе діяльності підліток здатний зосе­реджуватися на об'єктах, які подані опосередковано, в уявленнях і мало підтримуються наочними засобами. При зацікавленій позиції виробля­ється вміння бути уважним, навіть при заважаючих зовнішніх обстави­нах, зростає концентрація і стійкість уваги. Заняття і захоплення, в яких реалізуються ціннісні орієнтації підлітка, створюють умови для вдоско­налення вміння розподіляти і переключати увагу та нівелювати слабкий її бік - неуважність. При спілкуванні у референтному оточенні підлі­ток може виявляти уважність, зібраність, спостережливість. Уважність у взаємостосунках набуває особистісного і морального смислу. Підлі­ток може бути уважним до оточуючих, підмічати зміни в самопочутті та емоційному стані інших людей, вчасно надавати їм підтримку, або у разі необхідності не бути настирливим, проявляти тактовність.

В той же час підліток може впадати в стан глибокої байдужості до оточуючого, коли увага зовсім зникає зі складу пізнавальних процесів. Він нічого не чує, не бачить, і може просто лежати з напіввідкритими очима, знаходячись у стані прострації або глибокої втоми, що супро­воджується спадом фізичних сил і байдужістю до довкілля. Уважність як своєрідний індикатор інтересів і переваг підлітка може набувати не­етичних проявів, якщо його прагнення, бажання чи захоплення (хоббі) заборонені чи відторгнуті. Прагнучи продемонструвати образу, непо­вагу чи неприязнь до того, хто був тому причиною, підліток може «не помічати» цієї людини. При цьому він розуміє, що неуважність нерідко ранить більше, ніж різкі слова. Може, навпаки, демонстративно і пре­зирливо розглядати людину, виявляючи поглядом і мімікою антипатію до неї.

В цілому, підлітковий вік є найсуттєвішим етапом формування уваж­ності до людей, як важливої риси характеру підлітка. А розвиток всіх психічних функцій сприяє розширенню пізнавального кругозору, опа­нуванню регулятивною стороною поведінки і самодіяльності підлітка, збільшенню його соціального простору, в якому установлюються певні рівні взаємин з дорослими і однолітками.

3. Особливості взаємин і спілкування підлітків з дорослими та одноліками

В підлітковому віці взаємини з дорослими починають будуватися під впливом переживання нових почуттів, які пов'язані з прагненнями до самостійності, дорослості та самоствердження. Підлітки починають відмовлятися від підвищеного нормативного контролю з боку дорослих, відходять від ідеалізованих, надуманих зразків дорослих, починають ак­тивно відстоювати свої права на самостійність, висувають власні про­позиції у вирішенні значної частини життєвих питань, перестають ви­конувати вимоги дорослих щодо змін в їх поведінці. Вони намагаються знизити контроль дорослих щодо себе, хворобливо реагуючи на явні чи неявні обмеження їх прав.

У сфері взаємодій процес відокремлення підлітків від світу дорослих першими помічають батьки. Зростання для підлітків значущості нових референтних груп неухильно відображається на контактах з батьками. Підлітки починають більше вільного часу проводити поза сім'єю, рідше супроводжують дорослих під час відпустки, пізно лягають спати і все менше хочуть залишатися вечорами вдома. Одночасно у них знижується готовність бути слухняними і слідувати вказівкам батьків. Це зумовлено тим, що в уявленнях підлітків дорослі все більше втрачають виключні властивості, якими вони раніше володіли в очах своїх дітей. Виникають проблеми в економічній сфері сім'ї, що пов'язано з потребою підлітків бу­ти самостійними, а значить, і матеріально незалежними від батьків. Бать­ки, використовуючи такі прагнення, часто намагаються пов'язати функції контролю і регламентації з економічними стимулами або санкціями.

Залежно від батьківських уявлень і очікувань щодо власної дитини процес автономності і самостійності може бути прискорений або загаль­мований. Так, не існує конфліктів у взаєминах там, де батьки вважають дитину здатною до автономії і сприймають її як сильну, здатну «стояти на власних ногах». Навпаки, батьки, які вважають дитину дуже несамостій­ною і залежною, приписують їй нездатність створювати нові взаємини, успішно знаходити друзів і всіляко перешкоджають її самостійності.

З точки зору дорослих, характер непорозумінь у процесі емансипації (від лат. етапсіраііо - звільнення), яка виявляється, у прагненні підліт­ків звільнитися від опіки дорослих, визначають такі моменти: а) велика кількість вільного часу в сучасної молоді порівняно з поколінням батьків; б) краща фінансова забезпеченість; в) широкі можливості в отриманні освіти.

Підлітки, зі свого боку, вважають, що основні розбіжності у поглядах з батьками переважно стосуються одягу, зачісок, успішності у навчанні та захоплень і відпочинку. Крім того, це можуть бути зіткнення поглядів

17О

Вікова і педагогічна психологія