VII. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці

241

між таким розумом і розумом інтелектуала виражаються у відмінностях не міри, а виду. їх мозок заповнений різними кодами (ми б сказали, має різну інтелектуальну структуру). Тут не можна вводити поняття вищий - нижчий, оскільки мова йде про відмінність ментальних структур".

Він виділяє такі ознаки розуму людини масової культури: відсутність інтересу до світу, вона не хоче нічого знати; байдужість, пасивність, сплячий розум; мислення в 'яле, без темпу, без „ польоту"; сліпа віра в стереотипи, міфи, без бажання їх перевірити, відкинути; недовіра до інших людей.

Сучасній людині доводиться реконструювати культуру в собі, тобто самій визначати принципи і умови індивідуальної відповідальності за власне життя, погляди, реалізацію поставлених цілей і наслідки здійсне­них вчинків.

В наш час, навіть коли людина виконує дії, що відповідають традиції, вона хоче сама розібратися, чому діє згідно традиції, чого вона варта, і не може розглядати традицію як цінність саму по собі. Коли молодь на­слідує своїх батьків (вчителів, друзів тощо), то у неї повинні бути аргу­менти, чому вона так робить, і того лише факту, що це її батьки (вчителі, друзі) недостатньо. Якщо людина є віруючою (релігійною), то вона по­винна знати принципи своєї віри, обряди, яких повинна дотримуватися і причини, за якими обрала саме цю віру, а не іншу. Більш того, час від часу вона повинна переосмислювати свої дії та висновки знову і знову, що й визначатиме динаміку її розвитку (генезу її самосвідомості).

В сучасному динамічному світі, коли на людину накочується вал знань, коли ми постійно зіштовхуємося з різними системами цінностей, процес підтримання власної концепції життя (навіть для дорослої людини, у якої вона має більш-менш стійкий і виважений характер, а не те, що для юна­ків, у яких вона лише вибудовується і структурується) вимагає наявності умов для все більш оперативної, динамічної її корекції (зміни) без втрати самості. Тому, на нашу думку, однією з таких умов і, до того ж визна­чальною, є наявність узагальнених, статичних (практично незмінних, при зміні інших цінностей, пріоритетів, культурних особливостей) по­стулатів, які утворюють базову особистісно-ціннісну структуру нашої самосвідомості. Ці постулати ми повинні використовувати в повсякден­ному житті як основний критерій адекватності (правильності) нашої по­ведінки, а також для розширення системи їх співвіднесення із власними принципами та переконаннями в процесі важливих життєвих виборів. Це означає, що концепція сенсу життя індивіда повинна все повніше підкрі­плюватися теорією не лише життя, а й умов життя людської особистості та принципів її існування як особистості. Наприклад, постулат „не убий". Наскільки він може бути реалізований конкретною людиною - солдатом, який бере участь у військових діях чи з захисту своєї Вітчизни чи навіть

при нападі на іншу країну, коли військові дії були розв'язані політиками. І хто ж винен у вбивстві - чи цей солдат, який вбиває кількох людей, чи ті, хто змусили його брати участь у військових діях, самі при цьому ніко­го не убивши? Як розцінювати постулат „не вкради", коли краде голодна дитина, викинута на вулицю власними батьками і суспільством? Хто ви­нен - батьки, що опустилися, чи суспільство, яке не створило умов для того, щоб батьки могли заробити на кусень хліба? Питань більше, ніж відповідей...

В одній зі своїх робіт Уільям Джеймс ставить питання про причину, заради якої необхідно жити на годину довше. Мабуть, сьогодні таке пи­тання повинно поставити собі людство в цілому. Це не лише теоретична проблема. Вона стосується практичного життя кожної людини, оскільки стає очевидним, що дія все більшої кількості людей впливає на світ, в якому вони живуть, тобто зростає відповідальність кожного за те, що від­бувається у світі. З'являється цілий ряд нових факторів такого впливу і один з них — поширення демократичних процесів та наростання впевне­ності все більшої кількості людей в необхідності особистої участі в цих процесах. Таких сфер відповідальності багато і ними не оволодіє індивід, що не має загальної концепції свого місця, своєї ролі у світі, власної від­повідальності за цей світ. Недоліком, хоч і зрілого, проте недостатнього на сьогодні сенсу життя, є спокуса вважати себе особистістю, яка існує сама по собі, окремо і незалежно від інших, тобто спокуса вважати себе повністю автономним і самодостатнім, яка, наприклад, у православ'ї вва­жається одним із головних гріхів — гординею.

Отже, умовою розвитку особистості, зокрема в юнацькому віці, є не лише можливість змінити власну концепцію життя, а й все більш помітне спрямування вибудувати ієрархію цієї концепції. Як вважає Г. Келлі, зрі­ла концепція сенсу життя є певним різновидом пізнавального конструкта. Цей конструкт, будучи узагальненим і ємним (містким), розширяє межі свого змісту, а також межі світу, із яким він взаємодіє. Це означає, що не пізнавальний конструкт управляє особистістю, а вона ним.

Отже, відправною точкою у визначенні індивідуального сенсу життя, характерною для початку XXI століття, не може бути існуюча культура, середовище перебування, яке ставить певні вимоги. Це має бути сам ін­дивід, його власне бачення себе в цьому світі, який він буде змінювати, змінюючись сам (ґенеза індивідуальної самосвідомості), пам'ятаючи од­нак про незмінні життєві загальнолюдські принципи існування як окре­мих людей, так і людства в цілому. Ці принципи викладені, наприклад, у дещо відмінній формі в основних світових релігіях та Конституціях різних країн, проте лише тому, що різний шлях культурно-історичного розвитку пройшли різні народи, в результаті чого дещо по різному фор­мувалася їх духовна самосвідомість та ментальність.

242

Вікова і педагогічна психологія

243

Питання для самоконтролю

1. З якими суспільно-історичними процесами та явищами пов 'язана тен­ денція подовження періоду дорослішання?

2. В чому своєрідність соціальної ситуації розвитку в юнацькому віці?

3. На які підходи та критерії опираються психологи при виділенні ниж­ ньої і верхньої межі юності?

4. В чому суть розмежування стадій ранньої й пізньої юності?

5. В яких формах може реалізуватися „зверненість у майбутнє" у старшо­ класників?

6. В чому різниця понять „самовизначення" і „готовність до самовиз­ начення"? Запропонуйте варіанти сприяння своєчасному становлен­ ню психологічної готовності до самовизначення у випускників 9 та 11 класів.

7. Які фактори сприяють чи заважають позитивному розв'язанню кризи раннього юнацького віку?

8. Охарактеризуйте проблеми становлення Его-ідентичності в сучасно­ му українському суспільстві.

9. Що таке інтелект? Поясніть суть особливостей та відмінностей в інте­ лектуальному розвитку людини.

10. В чому сенс життя сучасної людини, від чого він залежить і як зміню­ ється?

Література

Берне Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание: Пер. с англ. - М.: Прогресе, 1986.-422 с.

Бондар Н. Є. Формування репрезентації життєвого шляху в юнацько­му віці: Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1997. - 25 с.

Васильєв С. В. Основьі возрастной и конституциональной антрополо-гии. - М.: Изд-во РОУ, 1996. - 216 с.

ВолковБ. С. Психология юности и молодости: Учебное пособие. - М.: Академический Проект: Трикста, 2006. - 256 с.

Турова Е. В. Психология развития и возрастная психология: Тестьі: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Аспект Пресе, 2005. - 174 с.

Заброцький М. М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. -112 с.

Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. - М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: МОДЗК, 2003.-272 с.

Кон И. С. Молодежь // Философский знциклопедический словарь. 2-е изд. / Ред кол.: С. С. Аверинцев и др. М., 1989. - С. 375; 603.

Кон И. С. Психология старшекласеника. - М.: Просвещение, 1982.

- 207 с.

Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: Просве­щение, 1989.-255 с.

КулагинаИ. Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка отрождения до 17 лет: Учебное пособие. 3-є изд. - М.: Изд - во УРАО, 1997. - 176 с.

Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій): На­вчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 128 с.

Немов Р. С. Психология: Учеб. для студ. вьісш. пед. учеб. заведений. В 2-х кн. - Кн. 2. Психология образования. - М.: Просвещение, 1994.

- 496 с.

Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о моло-дежи. - М.: Академический Проект, 2001. - 304с.

Пиаже Ж. Зволюция интеллектав подростковом и юношеском возрас-те // Психологическая наука и образование. - 1997. - № 4. - С. 56 - 64.

Профілактика психологічного насильства і маніпулювання свідо­містю та розвиток критичного мислення в молодіжному середовищі. І Матеріали міжнародної наук.-практич. конференції (27-28 травня 2004 року, м. Київ). Український центр політичного менеджменту. - К., 2005

- 320 с.

Пряжников Н. С. Престижно-злитарньїе ориентации в профессио-нальном самоопределении старшекласеников // Журнал практического психолога. - 1996. - № 4. - С. 66-73.

Робочая книга школьного психолога. І Под ред. И. В. Дубровиной. - М, 1995.-С. 250-272.

Раис Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. - СПБ: Изд-во «Питер», 2000. - 624 с.

Ремшмидт X. Подростковьій и юношеский возраст: Проблеми ста­новлення личности. \ Пер. с нем. - М.: Мир, 1994. - 320 с.

Рибалка В. В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшо­класників: Монографія. - К.: ДЕМІУР ШППО АПН України, 1998. -160 с.

Тисячник І. В. Психологічні особливості громадянського самовизна­чення старшокласників. Автор. Дис. Канд. психол. Наук: 19. 00. 07 - ві­кова та педагогічна психологія / УДПУ імені М. П. Драгоманова. - К, 1996.-24 с.

Формирование личности старшекласеника І Под ред. И. В. Дуброви­ной. - М.: Педагогика, 1989. - 168 с.

Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). - М.: Гардарики, 2005. - 349 с.

Зриксон 3. Г. Идентичность: Юность и кризис: Пер с англ. - М.: Про­гресе, 1996.-344 с.

244