Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
скрипченко выкова и пед психология.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

VII. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці

2О9

Ідентичність - психосоціальна тотожність - дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її систему цінностей, ідеалів, життєвих планів, соціаль­них ролей з відповідними формами поведінки. Ідентичність - умова пси­хічного здоров'я, і якщо вона не сформується, то людина не знаходить себе, свого місця у суспільстві, почувається „втраченою".

Канадський психолог Ж. Марша встановив чотири типових варіанти формування ідентичності:

  1. Невизначена, ще не сформована, „дифузна" ідентичність означає, що молода людина ще не пройшла через випробування, пов'язані з само­ визначенням.

  2. Наперед зумовлений, „приречений варіант розвитку" передбачає, що індивід раніше визначеного терміну включився у „дорослу" систему взаємин, зробивши це під чужим впливом, що розцінюється як несприят­ ливий фактор для формування його особистішої зрілості.

  3. Проба ролей або „мораторій" у спробі виробити ідентичність, коли молода людина знаходиться у процесі інтенсивного пошуку себе.

  4. Реалізована або „зріла ідентичність" вказує на те, що криза про­ йшла, відчуття самоідентичності, тобто власної визначеності, сформова­ но, і молода людина перейшла до самореалізації.

Вказані варіанти формування ідентичності виступають в двох своїх значеннях: це етапи розвитку особистості і одночасно її типи. Прой­шовши стадію невизначеної ідентичності, юнак може підійти до інтен­сивного випробування різноманітних ролей, але може залишитися й на початковому рівні, так і не переживши усіх труднощів та радощів про­цесу самовизначення.

Дифузна ідентичність пов'язана з інфантильним бажанням якомога довше не вступати у доросле життя, зі стійким станом тривоги, почуттям ізоляції та спустошення. Дифузна ідентичність може виявлятися у від­критому несприйнятті соціальних ролей, бажаних для сім'ї та найближ­чого оточення, у неповазі до всього вітчизняного та переоцінці закор­донного, у прагненнні стати „нічим" (якщо це єдиний спосіб самоствер­дження, що залишився).

Тільки реалізована, сформована ідентичність особистості (довіра до світу, самостійність, ініціативність, компетентність) дозволяє старшо­класнику вирішити головне завдання, яке ставить перед ним суспільство, - завдання самовизначення, вміння розробити свій життєвий план. Де життєвий план - явище одночасно соціального та етичного порядку, тобто, ким бути (професійне самовизначення) та яким бути (моральне самовизначення). Життєвий план виникає, на думку І.С. Кона, тільки то­ді, коли предметом роздумів стає не тільки кінцевий результат, але й спо­соби його досягнення, шлях, яким збирається йти людина, ті об'єктивні

та суб'єктивні ресурси, які їй для цього знадобляться. Життєвий план - це план діяльності, тому він „заземлюється", в першу чергу, на вибір професії.

Вибір професії передбачає наявність у школярів інформації двоякого роду: про світ професій взагалі та можливості й вимоги кожної з них; про свої здібності та інтереси. Такої інформації сучасному старшокласнику не вистачає. В основі ставлення до світу професій лежить запозичений досвід - відомості, отримані від батьків, знайомих, друзів, однолітків, з книжок, кінофільмів, телепередач. Досвід цей звичайно абстрактний, тому що не пережитий, не вистражданий людиною. Переважна більшість старшокласників обирає професію більш-менш стихійно. Суттєві факто­ри професійного самовизначення - це віковий період, в якому здійсню­ється вибір професії, рівень інформованості й рівень домагань старшо­класників.

Вибір професії - складний та довготривалий процес, під час якого іс­нує певна небезпека зробити помилку. Наприклад: відстрочення у часі професійного самовизначення у зв'язку з відсутністю стійких інтересів (це відповідає етапу дифузної ідентичності за Ж. Маршем). Звичайно, невизначене майбутнє не дає можливості цілеспрямовано його реалізову­вати. Спроби батьків прискорити .цей процес за допомогою прямого пси­хологічного тиску, як правило, дають негативні результати, викликаючи у старшокласників зростання тривожності, а іноді й відмову від будь-якого самовизначення, небажання взагалі щось вибирати (що відповідає стадії „приречення" або „дифузній" ідентичності за Ж. Маршем).

Раннє самовизначення вважається позитивним, хоча теж має свої не­доліки. Підліткові захоплення нерідко обумовлені випадковими фактора­ми. Категоричність вибору та небажання розглянути інші варіанти часто служить психологічним захисним механізмом, засобом втечі від сумнівів. У майбутньому це може призвести до розчарування. Іноді рання профе­сіоналізація пов'язана з несприятливими сімейними умовами, низькою успішністю та іншими негативними факторами, які знижують рівень сві­домого та добровільного вибору.

Вибір професії відображає певний рівень особистісних домагань. Він включає оцінку своїх об'єктивних можливостей (людині, яка у дитин­стві не вчилася музиці, важко поступити в консерваторію) та оцінку своїх здібностей. На старшокласника впливає суб'єктивний рівень вимог, які пред'являються ним до професії, він часто завищений. Найчастіше це стимулює людину до подолання труднощів. Гірше, якщо рівень запитів занижений, і юнак ні до чого не спрямований.

Підготовка молоді до праці і вибір професії - важлива державна справа. Необхідно забезпечити зв'язок загального та трудового вихо­вання, організувати участь старшокласників у суспільно корисній праці,

21О

Вікова і педагогічна психологія

УМ. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці

21 1

забезпечуючи свідомий вибір професійної підготовки. Важливий також і рівень інформованості старшокласників як про майбутню професію, так і про самих себе. Юнаки та дівчата погано знають конкретні особ­ливості кожної професії, що робить їх вибір переважно випадковим. У виборі професії велике значення має професійна консультація, яка є у багатьох містах нашої країни. Професійна орієнтація - частина соціаль­ного самовизначення особистості. Вибір професії по-справжньому вда­лий тільки тоді, коли він пов'язаний з соціально-моральним вибором, з роздумами про сенс життя.

Досвід вивчення проблеми професійного самовизначення узагаль­нений Н.С. Пряжніковим. В розробленій ним змістовно-процесуальній моделі професійного самовизначення центром визнається ціннісно-мо­ральний аспект, розвиток самосвідомості (розвинена рефлексія, само­пізнання) й потреба в професійній компетентності. Основу професійного самовизначення складають наступні психологічні фактори:

  • усвідомлення цінності суспільно-корисної праці;

  • загальна орієнтація в соціально-економічній ситуації в країні та світі професійної праці;

  • усвідомлення необхідності загальної й професійної підготовки для повноцінного самовизначення й самореалізації;

  • виділення далекої (перспективної) професійної цілі (мрії) та узго­ дження цієї мрії з іншими важливими життєвими цілями (сімейними, особистісним, суспільними тощо);

  • розуміння суті поставлених цілей (мрій) та усвідомлення можливих зовнішніх і внутрішніх перешкод на шляху їх досягнення.

У зв'язку з цим, Н. С. Пряжніков застерігає від небезпеки маніпуля-тивних впливів на професійний вибір молоді, коли через засоби масової інформації, рекламу, так звану суспільну думку формуються неправильні уявлення про швидку кар'єру, успіх, накопичення багатства, які прив'я­зуються до певної професії, що практично позбавляє юнаків можливості адекватного самовизначення, позбавляє їх реального погляду на процес об'єктивного професійного вибору та професійного становлення.

Допомога молоді в цьому питанні з боку дорослих і суспільства по­трібна, проте не у вигляді готових рекомендацій чи нав'язаних стереоти­пів, а у формі розвитку здатності до усвідомлення й самостійного плану­вання професійних і життєвих перспектив та, при необхідності, їх своє­часної корекції.

Нова соціальна позиція старшокласника та провідна діяльність зміню­ють для нього значущість навчальної діяльності, зокрема, учіння. У по­рівнянні з підлітками інтерес до навчання у них підвищується. Це пов'я­зано з тим, що складається нова мотиваційна структура учіння. Доміну­юче місце займають мотиви, пов'язані з самовизначенням та підготовкою

до самостійного життя. Ці мотиви отримують особистісний смисл та ста­ють дійовими. Старшокласники, для яких головною є учбово-професійна діяльність, починають розглядати навчання як необхідну базу, передумо­ву майбутньої професійної діяльності. Саме у старшому шкільному віці проявляється свідоме позитивне відношення до навчання. їх цікавлять переважно ті предмети, які будуть потрібні у подальшому житті, їх знову починає хвилювати успішність навчання. Звідси і недостатня увага до „непотрібних" предметів, відмова від зневажливого ставлення до оцінок, що властива підліткам.

Закінчуючи школу, старшокласники повинні бути психологічно гото­вими до дорослого життя. Поняття „психологічної готовності" передба­чає у даному випадку наявність потреб та здібностей, що дозволяють ви­пускнику школи найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському та майбутньому сімейному житті. Передусім, це потреба у спілкуванні з іншими людьми, потреба та здатність творчо працювати, по-друге, вміння теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних по­діях, що відбуваються у сучасному світі, що виступає у формі наукового, теоретичного світогляду, по-третє, наявність розвиненої рефлексії, за до­помогою якої забезпечується свідоме та критичне ставлення до себе.

Сформувавшись, ці якості утворюють психологічну базу для соці­ального та особистісного самовизначення школярів - центрального новоутворення раннього юнацького віку. Головною ознакою цього пе­ріоду є потреба юнака зайняти внутрішню позицію дорослої людини, ви­брати професію, усвідомити себе членом суспільства, виробити світо­гляд, вибрати свій життєвий шлях.