1. Українська рукописна і стародрукована книга в хі – хуііі ст

Найдавніші рукописна книги з'явились в Укр. у період К Русі із запровадженням християнства. У п.п. 11 ст. князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам'ятки: Остромирове Євангеліє (1056-1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У 12-14 ст. важливими центрами книгописання стають монастирі Гал-Вол князівства, а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівств. До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам'ятка рукописного м-ва ранньої доби - Київський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожніми мініатюрами. Найдавніші книги переписувались на пергаменті. Тривалий час пергамент був привізний, лише з 12-14 ст. почали користуватись матеріалом місцевого виробництва. Давні книги переписувались уставом - високим, урочистим письмом, що передбачав пропорційність кожного знака. Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленні книг переважали орнаменти "візантійського" і "тератологічного" типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте з включенням оригінальних елементів.

Новий етап у розвитку рукописної книги пов'язаний з поширенням у 15 ст. нового матеріалу письма - паперу, який був набагато дешевшим, що сприяло значній демократизації і поширенню книжно-рукописного м-ва в Укр. Рукописних пам'яток цього часу збереглось удвічі більше, ніж з попередніх чотирьох століть. У цей час активізувалися старі осередки книгописання і виникли нові. Зокрема, в 15 ст. набула розвитку книжна справа у Закарпатті в с. Королеве, Мукачівський Псалтир. Нового розвитку набувала рукописна справа у Галичині. Книги почали переписуватись не лише у великих містах (Львів, Стрий, Галич), а й у містечках і навіть селах. Тривалий час папір привозили з Заходу, переважно з Нім.. У п.п. 16 ст. виробництво паперу почалось в Укр.. Зокрема, один із перших паперових млинів (папірня) з'явився у Буську в 1539-1541. Рукописні книги з др.п. 14 ст. переписувалися півуставом, букви якого втратили квадратні пропорції, витягнулися, з'явився нахил, збільшилася кількість виносних літер і скорочених слів. Бурхливий розвиток рукописного мистецтва не знижував художньої вартості книг. Навпаки, у кращих своїх зразках залишилися такими ж довершеними з естетичного погляду, як і в попередні віки. У художньому оформленні книг цього часу переважала плетінчаста орнаментика, з др.п. 16 ст. особливого розвитку набув рослинний орнамент, що переріс з кострубатих гілок у розкішні ренесансні й барокові композиції. Ці напрями в оформленні укр. рукописної книги згодом набули широкого розвитку, збагатились елементами народного вжиткового мистецтва і народного малювання. З др.пол. 17-18 ст. виробництво рукописних книг в Укр. поступово занепало і замінилося книгодрукуванням. Хоча книги, переписані від руки, продовжували з'являтися і у 18, і навіть 19 ст., проте це явище не мало вже масового х-ру.

Перша друкована книга з’явилася у 1450 р. це була Біблія. Слов’янське книгодрукування латиницею належить до 1458 року, а кирилицею – до 1483 року. Особливе місце займає серед стародруків «Граматика» Мелетія Смотрицького. Випускались тиражем 1,5 – 2 тис.примірників. Більшість з них гинула протягом 20-30 років. Збереглись поодинокі екземпляри, що були вивезені за кордон.

Поширення книгодрукування на укр. землях було пов’язане з необхідністю збереження знань, для розвитку освіти для богослужіння. Стародруки з їх виразним художнім оформленням, своєрідним шрифтом становлять скарбницю джерело історії, к-ри, м-ва. До стародруків належать видання від початку друкарства до 1800 р.