- •1.Козацькі літописи хуііі ст. Як історичне джерело.
- •2.Культура європейського Відродження
- •1. Повість минулих літ: редакції, списки, протографи
- •2. Османська імперія у 17 -19 ст.: особливості соц-економ розвитку та визрівання кризи.
- •3. Входження західноукраїнських земель до складу срср
- •1. Давньоруська археологія України
- •Середньовічне місто
- •3. Політика радянської влади в Україні у 1917 – 1921 рр.
- •1. Військово-політичні конфлікти в Греції у уі – у ст.До н.Е.
- •2. Економічний розвиток укр. Земель у складі Рос.Імперії в дорефор. Період
- •3. Латинська Америка в міжнародних відносинах 80-90х рр.Хх-поч.Ххі ст
- •1.Суспільно-політична структура римської республіки
- •2.Кирило-Мефодіївське товариство
- •3.Фашизація Японії та агресивна зовнішня політика другої половини 30-поч.40-х рр.
- •1.Характеристика археологічних культур доби енеоліту та бронзи
- •2.Централізація та бюрократизація державного апарату Росії в пер. Чв. Хуііі ст. Завершення процесу формування абсолютизму.
- •3. Державотворчі процеси в незалежній Україні.
- •1. Російський визвольний рух на дворянському етапі
- •3. Українська національна державна символіка. Гімн. Герб. Прапор України. Герб і Прапор Волинської області.
- •1. Гроші і грошовий рахунок в Київській Русі.
- •2. Економічні перетворення в Рос імп.
- •3. Україна в іі пол. 1940-х – на поч. 1950-х років.
- •1. Українська рукописна і стародрукована книга в хі – хуііі ст
- •2. Зміцнення самодержавства в Московській державі за часів правління Івані іу.
- •3.Україна в період застою ( іі пол.1960х- сер 1980х)
- •1.Неоліт Волині.
- •2.Реформи освіченого абсолютизму
- •3. Суспільно-політичні процеси в Україні у іі пол.. 1980-х-на поч 1990х.
- •1.Столітня війна та її наслідки
- •2. Завоювання турками османами пд.Слов. Народів хіу-хуІст і його наслідки.
- •3.Внутрішня та зовнішня політика Директорії
- •1.Стародавній Єгипет: основні віхи історії
- •2. Народно-визвольні рухи в Україні у хуііі ст.
- •3.Соціальне законодавство у Великій Британії в ост. Тр. Хіх – на поч хх ст. Д.Ллойд-Джордж.
- •2. «Революція Мейдзі» і проблеми модернізації Японії в кінці хіх – на поч. Хх ст.
- •3.Україна у Другій світовій війні.
- •1. Давні слов'яни на території України
- •2. Візантійська імперія в хіі – ху ст.
- •3. Особливості соц-екон і політ розвитку Євросоюзу напр хх – на поч ххі ст.
- •1. Китайська імперія у хііі-хуіІст. (від монгольського до маньчжурського завоювання)
- •2. Українські землі під владою Литви
- •3. Антиавторитарні рухи кр. Цн сх. Європи.
- •1. Формування давньогрецького античного полісу та основні його характеристики.
- •2. Галицько-Волинська держава у часи правління Данила Галицького
- •3. Політичний ланшафт країн Цн-Сх Європи у 80-х-на поч.90-х рр.Хх ст.
- •1.Франкська держава Каролінгів.
- •2. Західноукр землі у іі пол.. 19ст.
- •3.Передісторія хід та результати нім революції 1918-1919рр.
- •1.Загальні тенденції екон, соц і політ розвитку Зх.Європи в хі – ху ст.
- •2.Тайпіни: соц утопія в Китаї у с.Хіх ст.
- •Україна в роки першої світової війни.
- •2. Московська держава в період «Смути» (кін. Хуі – хуіі ст.)
- •3.«Помаранчева революція» і розвиток демократичних процесів в Україні. Джерела до вивчення проблеми.
- •Формування основ монарх влади в Стародавньому Римі.
- •3.Основні етапи об’єднання Нім та утв німецької імперії. О.Бісмарк
- •1. Осн етапи процесу держ централіз в Пн.-Сх.Європі у хіу – хУст.
- •2. Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ
- •Виникнення д-ви у сх слов’ян та етапи розвитку
- •2.Європейське худ. Мис-во хх – ххі ст: естетика, худ напрями, стилі, постаті.
- •1. Державотворчі процеси в Цн та Пд.Сх Євро (уі – Хст)
- •2. Визвольна війна в Україні в середині хуіі ст.: причини, основні етапи та наслідки.
- •3. «Тетчеризм» і «Рейганоміка» - британський та американський варіанти неоконсервативної ідеології і політичної практики.
- •1. Старосхідні цивілізації: спільне і особливе.
- •2. Гетьманщина в ост. Чв 17-80-х рр.. 18 ст.
- •Утворення військово-політичних союзів 19ст.-на поч. Хх ст.
- •1. Писемні пам’ятки про Русь
- •2. Постренесансна культура хуіі ст: основні тенденції та лінії розвитку.
- •1. Економічний розвиток країн Зх.Європи у хуі-п.П.Хуіі ст.: нові тенденції на рубежі епох.
- •2.Внутрішня та зовнішня політика гетьманату Скоропадського
- •Територіальна експансія срср на поч. Дсв
- •1.Варварські королівства в середні віки
- •2.Роль та місце цр в українській революції.
- •3. Війна Пн. Американських колоній за незалежність і утв сша
- •2. Московська держава в період «Смути» (кін. Хуі – хуіі ст.)
- •3.«Помаранчева революція» і розвиток демократичних процесів в Укр. Джерела до вивчення проблеми.
- •2.Етапи розвитку української писемності.
- •3. Соціально-економічний розвиток України в іі пол. 1960-х-і пол.. 1980-х рр.
- •1. Економічний розвиток країн Зх.Європи у хуі-п.П.Хуіі ст.: нові тенденції на рубежі епох.
- •2.Внутрішня та зовнішня політика гетьманату Скоропадського
1. Китайська імперія у хііі-хуіІст. (від монгольського до маньчжурського завоювання)
В 1279 р. залишки сунських військ були оточені на узбережжі Пд-Китайського моря й знищені. Монгол завоювання Китаю, яке зайняло майже сім десятиріч, завершилось. Пд.сунська д-ва впала, а на більшій частині терит Далекого Сходу запанувала монгол династія Юань (1271—1368). Існування «світової монгольської імп» сприяло розвитку торгівлі, а неосяжний ринок, звільнений від пильного ока бюрократів-хабарників, створив умови для динамічного відродження аграрного та ремісничого секторів господарства. Політика мінімального втручання д-ви в економіку суперечила не лише цивілізаційним традиціям, а й природним умовам Китаю. Національне гноблення сприймалося китайцями дуже болісно, і коли в екон виникли труднощі, які відбилися на матеріальному добробуті широких верств населення, юаньський престол захитався. І коли в 1351 р. окупанти зігнали 150 тис. підданих на реставрацію дамб на Хуанхе, китайці повстали. Каталізатором і організатором виступу була підпільна буддійська секта «Білий Лотос». В 1368 р. китаці захопили Даду, а Чжу Юаньчжан проголосив себе імператором династії Велика Мін (1368—1644). Столицею імперії став Інтянь (сучасний Нанкін). Чжу Юаньчжан(Тай-цзу, 1368–1398) → Чжу Ді (Чен-цзу, 1403—1424-основну увагу зосередив на зн політиці)→Вел.георгаф.відкр.→Китай відчув, що починає відставати від передових країн Зх, але традиційні продуктивні ресурси імперії і так використовувалися на грані можливого, тому шлях до порятунку Міни вбачали в самоізоляції.
Наприк XVI ст. в Маньчжурії утвор д-ва маньчжурів, яка з 1609 р. носила ім'я Цзінь («Золота» — на честь імперії протоманьчжурів-чжурчженів XII—XIII ст.), а 1636 р. була перейменована на Цин («Чиста»). Матеріальний добробут маньчжурських мисливців, рибалок, тваринників, і землеробів залишався низьким, а багатства пд сусідів притягували як магніт: у 1618 р. розпочалася китайсько-маньчжурська війна. З великими труднощами Мінам удавалося стримувати маньчжурський натиск, спираючись на колосальну чисельну перевагу та стіни Великого Китайського муру, але виснажлива війна остаточно розорила знекровлену кит економіку. Остання середньовічна загальнокит імперія Мін припинила своє існування, але знесилена країна вже не змогла створити на її руїнах нову державу. Традиційна кит державність, базована на принципах сх структури, вичерпала себе, а новий тип с-ва так і не сформувався. Момент цивілізаційного вакууму використали маньчжури. 27 травня 1644 р. в грандіозній битві біля Великої Стіни об'єднане маньчжуро-китайське військо під цинськими знаменами розгромило армію Лі Цзичена. 6 червня того ж року, взявши Пекін, маньчжури проголосили імператором об'єднаної маньчжуро-китайської імперії Цин малолітнього сина Абахая Шуньчжи (Ши-цзун, 1643—1661). На 268 років (1644—1912) Китай втратив свою національну державність.
2. Українські землі під владою Литви
Політичне становище. В с XIV ст. переважна більшість укр земель потрапила під вплив Великого князівства Литовського. Першою під вплив Литви потрапила Волинь, коли в 1340 р. на гал-вол престол поставили Любарта. Наступний лит князь Ольгерд у 1355 - 1356 рр. зайняв Чегнігово-Сіверщину, а в 1362 р., перемігши ординців у битві на Синіх водах, підпорядкував своєму впливу Київщину, Переяславщину та Поділля. Таким чином, Волинь, Київщина, Чернігово-Сіверщина, Переяславщина і Поділля були включені до складу Великого князівства Литовського. Укр населення не чинило опору Литві, тому що литовські князі несли визволення з-під ординського гніту, не порушували внутрішнього устрою руських земель, їх девізом був: "Ми старого не чіпаємо, а нового не запроваджуємо", що цілком влаштовувало місцеве населення. Навпаки, руські землі, які перебували на вищому рівні с-но-політ, к-ного розвитку, справили вплив на Литву: руська мова стала у державі офіційною, довгий час там діяли норми руського права, руський адміністративний устрій і т.д. Не випадково це нове державне утворення називали Литовсько-Руським князівством. Після розпаду Галицько-Волинської держави на її землі також претендували Польща й Угорщина. Польський король Казимир у 1340 р. вперше напав на Галичину. За угодами 1350 і 1352 рр. Галичина практично потрапила до складу Польщі. З 1370 р. по 1387 р. Галичина за спеціальною угодою перебувала під владою Угорщини У1387 р. Галичина остаточно переходить до Польщі, де було утворене Руське воєводство, яке згодом стало однією з провінцій Польщі. У 1377 р. Польща захопила також Холмщину і Белзщину. Т.ч., Галичина, Холмщина і Белзщина опинилися у складі Польщі. До 1434 р. ці землі ще лишалися удільними володіннями, якими управляли польські урядовці-старости. Коли на литовський престол прийшов Ягайло (1371), проти нього виступили інші родичі - претенденти на князювання. Ягайло змушений був шукати підтримки поза межами своєї держави, зокрема у Польщі, яка пропонувала йому союз. До союзу Литву і Польщу підштовхувала і спільна зовнішня загроза - Тевтонський орден. Ці обставини зумовили укладення угоди про унію обох держав. Акт унії було підписано 14 серпня 1385 р. (Кревська унія). її основні умови передбачали таке: Ягайло отримував польс корону і руку польс королеви Ядвіги; за це він мав приєднати до Польщі литовські й руські землі, прийняти католицтво й охрестити все литовське населення. Через унію польські магнати намагалися підпорядкувати собі литовські і руські землі, проте литовські феодали перешкодили цьому. З середини XV ст. литовські феодали пішли у наступ на автономний устрій українських земель. У 1452 р. було ліквідоване Волинське удільне князівство, у 1471 р. -Київське, й українські землі були перетворені на звичайні провінції Литви.
Буковина після розпаду Гао-Вол д-ви потрапила частково під владу молдавських князів, що визнавали зверхність угорського короля, частково - до Угорщини та Польщі. У 1359 р. у Молдавії владу здобув трансільванський князь Богдан, який домігся незалежності Молдавії і встановив владу над Буковиною.
Закарпаття ще на поч XI ст. потрапило під владу Угорщини. З к.XIV ст. 2 округи (Берег і Марош) належали також і литовським князям. Пд України (крім пониззя Дніпра, Приазов'я) перебували у складі Кримського ханства, яке утворилося 1449 р. внаслідок розпаду Золотої Орди. У1475 р. на пд також утворилась турецька провінція, до якої увійшли міста Херсонес, Балаклава, Керч та ін. Московське царство, у 1503 р. приєднало до себе Чернігово-Сіверщину.
Т.ч., на поч XVI ст. укр землі входили до складу таких держав: до Литов держави - Волинь, Київщина, Переяславщина, Сх Поділля; до Польщі- Галичина, Холмщина, Белзщина, Зх Поділля; до Московського царства- Чернігово-Сіверщина; до Молдавії- Пн. Буковина; до Угорщини - Закарпаття; до Кримського ханства - Пд України.
Соц устрій та господарське життя. Основними сус-ми верствами були: шляхта (князі, пани, середня та дрібна шляхта); духовенство; міщани (патриціат -купці, промисловці), бюргерство (цехові майстри, середні торговці), плебс (нижчі верстви); селяни (данники, тяглі та служилі).
Характерними рисами господарського життя були: концентрація земель у магнатів; утворення фільваркових гос-подарств; активний розвиток ярмаркової торгівлі; збільшення кількості міст і посилення їх ролі як центрів ремесла і торгівлі; у промисловості відбувається подрібнення ремісничих спеціальностей, у містах виникають цехи. Великі феодальні господарства вимагали постійного надходження робочої сили, тому у др.п. XV - XVI ст. відбувається поступове закріпачення селян, прикріплення їх до феодала.