3. Латинська Америка в міжнародних відносинах 80-90х рр.Хх-поч.Ххі ст

80 -90 ті скрізь відбуваються реформи Військові довели свою неспроможність створити нормальниу економіку (крім Чилі і Прагвай). Панівними стають тенденції до: політичного плюралізму, відмова від протекціонізму, залучення Зх Япон США інвестицій, які становили 100 млрд дол. Створення НАФТА (Пн.американ угода про вільну торгівлю) відкриває для Мексики ринки США і Канади. 80 ті рр. були дуже важкими для економіки на 89р. зовнішній борг становив 430 млрд дол., половина припадала на Бразилію і Мексику. 80-ті нарекли «втраченим десятиріччям». З 90-х починається збалансування держ бюджетів, приватизація скасування обмежень. На 93 р темпи зростання виробництва в Чилі 10 % Аргентина 9% Венесуела 7%. Хоча економічні реформи супроводжувались соціальними проблемами Латин країн – «Бананових республік». 7 млн Людей в день має дохід у 1 долар. За 13 років впало 13 диктаторських режимів. Болівія 82, Аргентина Гренада 83, Ургвай 84, Гватемала 85, Чилі Парагвай Панама 89 Гаїті 94. Найвідоміші диктатори Августо Піначет Данієль Ортега Хюго Банзера, фідель Кастро. В 90-х латиноамерикан країни позбулися всіх зовнішніх боргів, впала інфляція 91 р створено МЕРКОСУР (ПД американ спільний ринок)його ВВП 900 млрд дол., населення 200 млн30% експорту припадає на ЄС. Лише Перу і Венесуела надала за конституцією своїм лідерам необмежену владу.

Білет 11.

1.Суспільно-політична структура римської республіки

Політична історія V–IV ст. характериз. зміцненням республіканського ладу і боротьбою плебеїв за його демократизацію. Але, незважаючи на успіхи плебса, державний лад залишався аристократичним. Римська община мала три типи народних зборів. Куріатні коміції втратили своє значення ще на початоку Республіки. За ними зберігалося вирішення лише деяких питань сімейного права, такі як: усиновлення, затвердження заповітів і обряд наділення вищою владою магістратів, що зводився до чистої формальності. У кінці Республіки для цієї церемонії членів куріатних коміцій замінюють три авгура, що ймовірно представляють курії. Центуріальні коміції, що скликалися вищими магістратами (консулами, диктаторами, преторами), продовжували збиратися за центуріями, як це було встановлене реформою Сервія Туллія. У ранню епоху військова організація співпадала з політичною. Згодом це положення зберігалося як пережиток. Збори по центуріях скликалися за межею міста, на Марсовому полі. Громадяни збиралися на світанку; спочатку всі вони були озброєні. Голосування відбувалося по центуріям, причому кожна центурія мала один голос. Рішення центуріальних коміцій було законом, який входив в силу лише після формального схвалення його сенатом. Після видання закону Гортензія(в 287р.)законодавча діяльність відходить поступово до трибутних коміцій, і тільки питання війни і миру розглядалися завжди центуріатними коміціями. Вирішальне значення в цих коміціях по сервіанському устрою мали громадяни, що володіли високим майновим цензом. З середини V ст. набули значення збори по трибам – трибутні коміції. Спочатку в них брали участь тільки плебеї, що збиралися по трибам для вибору плебейських магістратів. Згодом нарівні з плебейськими зборами скликалися по трибам збори всіх громадян. На народних зборах відбувалися вибори магістратів і вирішувалися лише найважливіші питання. Магістратури ділилися на ординарні (звичайні) і екстраординарні (надзвичайні). Магістрат, як показує саме слово, стоїть над народом, разом з народом він є носієм державної «величі». Образа його прирівнюється до образи величі римського народу. Під час перебування на своїй посаді магістрат не може бути притягнутий до відповідальності і не може бути зміщений.

Спочатку два консули були єдиними виборними магістратами, яким належала вся повнота влади. Після появи інших виборних посадових осіб консули залишаються вищими магістратами. З 366 р. обирався один претор, головним його обов'язком була правоохоронна в місті. З 443 р. центуріатними коміціями стали обиратися два цензори, спочатку тільки серед патріціїв. Вони обиралися один раз в п'ять років терміном на півтора року. У їх компетенцію входило виробництво цензу і розподіл громадян по трибам і центуріям, а згідно із законом Овінія (біля 312 р.) вони стали складати і списки сенаторів. Народні трибуни обиралися плебейськими зборами по трибам. Посада ця була доступна тільки плебсу. Головна ф-ція народних трибунів захист інтересів плебеїв. Звідси витікає право втручання в дії всіх магістратів, крім диктатора і цензора. Разом з трибунами була введена посада плебейських едилів, що були спочатку помічниками народних трибунів. Головні обов'язки эдилів були:- спостереження за порядком в місті;– турбота про продовольство міста і спостереження за ринками. Квесторы спочатку призначалися консулами і були їх помічниками. Квестори управляли державною скарбницею, вели прибутково-видаткові книги, були охоронцями державного архіву, супроводжували в походи консулів і управляли касою армії, а також розподілом і продажем військової здобичі. З екстраординарних магістратур потрібно назвати диктатора. Призначення диктатора відбувалося у разі надзвичайних обставин (війна, внутрішні хвилювання). Влада диктатора була обмежена тільки терміном (не більш шести місяців).Особливе значення мав в житті римської держави сенат. До складу його входили головним чином колишні магістрати. Формально сенат був дорадчою установою при магістратах, фактично ж він перетворився у вищу установу Республіки. Він керував питаннями релігії і культу, державними фінансами, питаннями внутрішньої безпеки. У його руках знаходилася зовнішня політика. Народні збори лише формально вирішували питання про війну і мир. З самого початку Республіки сенат був оплотом аристократії. До кінця IV ст. патриціанські роди, що збереглися разом з верхівкою плебеїв складали привілейоване соціальне угрупування – нобілітет, з середовища якого звичайно обиралися магістрати. Раби не користувалися ніяким захистом держави.