3.Передісторія хід та результати нім революції 1918-1919рр.

Революція в Німеччині. Війна дорого коштувала Ні­м: більше 2 млн загиблих, млн поранених і калік, значні матеріальні втрати, хоча бойові дії на її терит не велися і вона не зазнала руйнувань.

Нім револ почалася з повстання військових моряків у місті Кіль 3 листопада 1918 р. Перехід влади в Кілі до рук моряків та заснування ними першої в Нім Ради викликало ланцюгову реакцію по всій країні. 9 листопада 1918 р. Нім було проголошено респуб­лікою. 10 листопада Берлінська рада створ тимчасовий уряд — Раду народних уповноважених, що складалася з представників двох робітничих партій: Соціал-демократ партії Нім (СДПН) та Незалежної соціал-демократичної партії Нім (НСДПН). Рада народних уповноважених відмінила надзвичайні закони, встановила 8-годинний робочий день та зобов'язала підприємців укласти колективні угоди з профспілками, висловилась за скликан­ня Установчих зборів для створення конституції.

Одночасно в країні набирав сили рух за соціалістичну революцію, за встановлення влади рад і негайне усуспіль­нення власності. На чолі цього руху стояла група "Спартак", учасники якої формально були членами НСДПН. Керували групою Карл Лібкнехт та Роза Люксембург. По­чалася поляризація сил з очевидною перевагою уряду. Перший Всенімецький з'їзд Рад у грудні 1918р. відмовив­ся підтримати гасло "Вся влада Радам!" і висловився за проведення виборів до Установчих зборів, призначених на 19 січня 1919 р. На початку січня утворена спартаківцями Комун партія Нім разом з частиною "неза­лежних" намагалася встановити контроль над Берліном та рядом інших міст, давши привід до відкритого збройного ви­ступу її політичних суперників. Соціал-демократи, заручившись підтримкою військових, вдалися до рішучих дій. 12 січня ними було встановлено повний контроль над Берлі­ном, а 15 січня Карла Лібкнехта і Розу Люксембург вбито.

Спробу комуністів збройним шляхом прийти до влади було ліквідовано.

Проведені 19 січня вибори до Установчих зборів засвід­чили перемогу правих і центристських партій; комуністи ці вибори бойкотували.

Установчі збори працювали у Веймарі. Розроблена ними конституція та утворена на її основі республіка отри­мали назву Веймарських.

Прийнята 31 липня 1919 р. конституція узаконила за­міну напівабсолютистської монархії парламентською рес­публікою. Констит узаконила в Нім і загальне виборче право та громадянські свободи. Країна проголо­шувалась федеративною республікою із сильною прези­дентською владою, але підзвітним рейхстагу урядом. Пер­шим президентом став Фрідріх Еберт; другим та останнім у 1925 р. — генер-фельдмар Гінденбург.

Проте революційне бродіння в Нім тривало ще довго. 13 квітня 1919 р. на три тижні рад влада вста­новилася в Баварії, в 1923 р. могутні виступи робітників пройшли в Саксонії і Тюрингії, а в Гамбурзі під кер-вом майбутнього лідера Компартії Нім Ернста Тельмана спалахнуло збройне повстання, ін­спіроване СРСР

Білет 14.

1.Загальні тенденції екон, соц і політ розвитку Зх.Європи в хі – ху ст.

Економіка→Зростання міст в Зх Європі сприяло в XI-XV вв. значному розвитку внутр і зн торгівлі. Міста, у тому числі і невеликі, перш за все формували місцевий ринок, де здійснювався обмін з сільською округою. Але в період розвиненого феодалізму крупнішу роль якщо не за об'ємом, то за вартістю продукції, що продається, по престижу в суспільстві продовжувала грати дальня, транзитна торгівля. У XI-XVст. така міжрегіональна торгівля в Європі зосереджувалася в основному навколо двох торгових «перехресть». Одним з них було Середземномор'я, що служило сполучною ланкою в торгівлі зхєвроп країн - Іспанії, Пд і Цн Франції, Італії, - між собою, а також з Візантією, Чорномор’ям і країнами Сх. З XII-XIII ст., особливо у зв'язку з хрестовими походами, першість в цій торгівлі від візантійців і арабів перейшло до купців Генуї і Венеції, Марселя і Барселони. Головними об'єктами торгівлі тут були предмети розкоші, що вивозилися зі сх, прянощі, квасці, вино, частково зерно. Із зх на сх йшли сукна та інші види тканин, золото, срібло, зброя. Крім інших товарів в цій торгівлі фігурували багато рабів. Інший район європ торгівлі охоплював Балт і Пн море. У ній брали участь пн-зх обл Русі (особливо Нарва, Новгород, Псков і Полоцк), Польщі і Сх Балтіка - Рига, Ревель, Таллінн, Данциг, (Гданьськ), Пн Нім, Скандінавські країни, Фландрія, Брабант і Пн Нідерланди, Пн Франція і Англія. У цьому районі торгували переважно товарами ширшого споживання: рибою, сіллю, хутром, шерстю і сукном, льоном, прядивом, воском, смолою і лісом (особливо корабельним), а з XV в. - хлібом. Для обміну одних грошей на інші і встановлення цінності тієї або іншої монети виділилася особлива професія міняйл. Міняйла займалися не тільки розмінними операціями, але і переказом грошових сум, з чого виникли кредитні операції. З цим було зазвичай зв'язано і лихварство. Найбільшим лихварем була католицька церква. Найбільші кредитні і лихварські операції здійснювала римська курія, в яку стікалися величезні грош кошти зі всіх європ країн.

Соц і пол розвиток→У основі феодалізму - міжособові відносини: васала і сеньйора, підданого і сюзерена, селянина і крупного землевласника. Феодалізму властиві станово-юридична нерівність, закріплена правом, і рицарська військова організація. Ідеологічною і етичною основою феодалізму стало християнство, яке визначало х-р середньовічної к-ри. Формування феодалізму охопило 5-9 ст., після завоювання Римс імп варварами.В період його розквіту (12-13 ст.) екон і політ зміцнюються міста і міське населення, оформляються станово-представницькі збори (англ парламент→(вперше був утворений в Англії в 13 ст. (1265р.) як орган станового представництва.), франц Ген штати→(у Франції, вища станово-представницька установа в 1302-1789рр., що загалом найчастіше мала характер дорадчого органу при королі.) і т. д.), станова монархія→(станово-представн монархія), форма держави, при якій влада монарха поєднувалася з органами станового представництва дворян, духівництва і городян. Склалася в більшості країн Європи в 13-14 вв. в процесі формування загальнодержавних станів і органів станового представництва (парламент в Англії, Ген штати у Франції, кортеси в Іспанії і ін.) вимушена зважати на інтереси не тільки знаті, але і ін. станів. Протистояння папства і мирської монархії створював простір для затвердження особистої свободи, яка поступово підточувала станово-ієрархічний лад феодалізму. Розвиток міської економіки підірвав натурально-господарс основи панування аристократії, а зростання вільнодумства привело до переростання єресі в Реформацію 16 ст. Протестантизм з його новою етикою і системою цінностей сприяв розвитку підприємницької діяльності капіталістичного типу. Революції 16-18 ст. ознаменували в основному завершення феодалізму