1. Писемні пам’ятки про Русь

З поч. н.е. є згадки про причорноморські землі у римс істор Публія Тацита (І ст. н. є.). З листів папи римс Григорія І (VI ст.) можна дізнатися про вторгнення слов'ян у Європу; із праць візант істор Йордана — про готську д-ву, що існувала у др п IV ст. на Нижньому Дніпрі та в пн Причорномор'ї. Візантійський автор Прокопій Кесарійський наводить відомості про життя венедів та антів у V—VI ст. Хроніка Іоана Малали (V—VI ст.), який у 18 книгах виклав всесв істор від Адама до 565 р., містить унікальні свідчення про слов племена. Цікаві спостереження про військові звичаї склавінів та антів у VI— VII ст. залишив імператор Маврикій; особливості життя слов'ян у X ст. відтворив візантійський історик і політолог Костянтин Багрянородний. До того ж часу відносяться повідомлення про балканські війни князя Святослава (968—971), про які розповів історик Лев Диякон Калойський у своїй "Історії". Згадуються слов'яни і в арабських джер IX—X ст. (Аль-Балхі, Аль-Істарі та ін.). Більшість із джерел античної доби опублікована у вигляді окремих видань, деякі вміщені у збірниках документів та хрестоматіях.

Наші літописи подають величезний матеріал відомостей географ, етнограф й особливо істор х-ру. В порівнянні з ними памятки чужоземні грають лиш доповнюючу роль, хоч часто подають окремі звістки дуже великої істор ваги.

Передовсім багато звісток про початк період київс д-ви і про події XI—XII віків подають літописи великоруські: новгородські й ростово-суздальські, які взагалі краще збереглися, ніж укр. Далі велике значіння мають памятки візант (патріярха Фотія, імператора Костянтина Порфірородного, Лев Діякон, Готський топарх та інш.); записки арабських подорожніх і вчених (Масуді, Ібн-Хаукал, Ібн-Фадлан, Ібн-Даста та інш.), які подають відомості про Русь IX—X віків: нарешті памятки зх-європ:

— нім, франц, англійські, угорські та інші хроніки, які подають окремі звістки і факти. Відгуки стосунків між варягами й Київс Д-вою збереглися в скандин та ісландс сагах

— епічних піснях про варяжських вікінгів та їхні пригоди

2. Постренесансна культура хуіі ст: основні тенденції та лінії розвитку.

Маньєри́зм — течія в європ мис-ві та архітектурі 16 ст, що відобразив кризу гуманістичної культури Відродж. Характериз втратою ренесансної гармонії між тілесним і духовним, природою та людиною.

Важливою особлив маньєризму як стилю був його аристократизм, недемократичність, орієнтованість на смаки багатих володарів, взагалі припалацовий х-р. Головними замовниками і споживачами мис-ва маньєризму була церковна і світська аристократія. На межі 16 і 17 ст на зміну маньєризму прийшов стиль бароко.

Бароко— стиль у європ мис-ві у 16-18 ст. Батьківщиною бароко була Італія , де у визначних мистецьких центрах ( Римі, Мантуї, найменше у Венеції і Флоренції) виробили перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живопису. За висновками науковців - бароко кризовий стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Але це не відкидало бажання насолод дарунками життя, мистецтва і природи, широкого використ насилля, работоргівлі, винищення незвичних культур чи ідейних течій як в самій Європі, так і за її межами. Якщо Відродж мало незначне поширення в країнах за межами Італії, то з доби бароко почалася справжня навала зхєвроп цивілізації на відомий світ і включення в орбіту своїх хижацьких інтересів віддалених країн і континентів. Засновником бароко в Італіі вважають Мікеланджело Буонаротті (1475-1564). Саме він підсилив архітектуру велетенським ордером, широко використ карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісніву архітектурних елементів та надлюдський розмір. Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи, напруги, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію і потойбічну,майже неможливу красу.Х-на пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій. В архітектурі панують сильні контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, світлотіньові та кольорові ефекти. Живопис і скульптура відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту і ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю. У музиці — поява опери.

Стиль домінував у європ мис-ві в 17 ст.В деяких країнах бароковий стиль захопив к 16 і пол 18 ст.(Італія,Польща,Австрія,

Україна,Лат Америка) Представниками цього стилю є П. П. Рубенс, А. ван Дейк (Фландрія), в живопису Кортона, Караваджо, в архітектурі Л. Берніні (Італія), В. Растреллі (Росія), в літ-рі П. Кальдерон (Іспанія), А. д'Обіньє (Франція), М. В. Ломоносов (Росія), в музиці період бароко тривав з 1600 до 1750, представн якого є Монтеверді, А. Вівальді, Й. С. Бах, Г. Ф. Гендель.

Класици́зм — напрям в європ літ-рі та мис-ві, який уперше заявив про себе в італ к-рі XVI - го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.).

Для класицизму хар-на орієнтація на античну літ-ру, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля, теоретичні засади якого втілювала французька “Плеяда” (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму.

3. Соц..-екон. Та соц..-пол. Перетворення в УРСР на кін 1920-1930хрр.

Рад модернізація склад з трьох реформ: індустріаліз (ств передової промисловості); колективіз (створ колгоспів, радгоспів); культур революції (підвищення к-рного рівня, освіченості населення; пошир соціаліст ідеології) Індустріалізація Укр

Методи проведення індустріалізації: • Планування здійсн індустріалізації по п'ятирічкам (п'ятирічним планам). Перша п'ятирічка розпочалася в 1928 р. • Зосередження керування екон в вищих органах влади — ЦК ВКП(б) і ВРНГ (Вищій Раді Народного Господарства). • Обов'язковість виконання рішень ВКП(б) і ВРНГ. • Збільшення податків з селянських господарств, випуск облігацій на індустріаліз (розповсюдж серед населення примусово). Економія на всіх соц сферах (охорона здоров'я, освіта, житлове будівництво) з метою накопичення грошових ресурсів для індустріалізації. • Розвиток патріотичного ставлення до індустріалізації (соціаліст змагання, перевиконання планів, суботники тощо). • Викор праці в'язнів на будівництві об'єктів індустріалізації. • Репресії проти супротивників індустріалізації.

Економ досягнення індустріалізації • Створена сучасна промисловість, що забезпечувала незал країни від імпорту верстатів, устаткування, чавуну, заліза, сталі та ін.• Будівництво на терит Укр заводів-гігантів: "Запорізсталь"; "Криворізсталь"; "Азовсталь"; Дніпроалюмінієвий; Краммашбуд; Харківський тракторний завод та інші. • Докорінна реконструкція старих заводів: (Луганський паровозобудівний; Макіївський, Дніпропетровський, Дніпродзержинський металургійні та ін.). • Будівництво Дніпрогесу — найкрупнішої в Європі електростанції. • Будівництво потужних електростанцій (Зуєвська, Штерівська, Харківська, Київська, Дніпродзержинська та ін.).

Вже наприк 30-х років, внаслідок індустріалізації", Укр посіла друге місце в Євр (після Германії) по виплавці чавуну, четверте місці в світі по видобутку вугілля. По вир-ву металу і машин Укр випередила Францію, Італію.

В той же час блискучі успіхи індустріаліз не могли приховати негат і навіть трагічні наслідки здійснення цієї складової частини модернізації.

Негат соц-екон наслідки індустріалізації

Формув директивно-планової екон (без урахування законів ринку).

Зростання ролі партії в державі (бо саме партія реально керувала економікою).

Відставання легкої і харч промисловості,

Будівництв'о об'єктів важкої індустрії йшло нерівномірно на теренах Укр

Індустріалізаціябезпосередньо не підвищила добробут народу.

За роки індустріалізації від тяжких умов праці, голоду, хвороб, репресій загинули десятки тисяч людей.

В 1928 р. Й.Сталін став ініціатором проведення суцільної колективізації

Основні етапи колективізації

1928 р. Уряд СРСР ухвалив рішення в стислі строки провести суцільну колективізацію.

1929 р. Пленум ЦК ВКП(б), який відбувся у листопаді, визначив, що колективізацію в Україні слід завершити восени 1931 —навесні 1932 рр.

1930 р. (січень— березень) Партійно-державний апарат України почав застосовувати примусові заходи колективізації. В колгоспи було зараховано 75% селянських господарств з реманентом, худобою, кіньми та ін. 1930 р. (березень) Прийнята постанова ЦК ВКП(б) "Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації" (куркулями називали тоді заможних селян). Й.Сталін виступив в газеті "Правда" з критикою примусових методів колективізації (вони були названі "перегинами"), переклав відповідальність за них на місцеве керівництво.

1930 р. (квітень) Селянам повернули присадибні ділянки, корів (одну), дрібну худобу, реманент. До к 1930 р. всім бажаючим не заважали виходити з колгоспів.

1931 р. Віднов примусові методи колективізації. 200 000 селянс. господарств було знищено як куркульські,майно було перед колгоспам (це набуло назву "розкуркулювання").

1932—1933 рр. Колективіз було завершено. Індивід селянських господарств лишил не більше 1%.

Білет 17.