1. Осн етапи процесу держ централіз в Пн.-Сх.Європі у хіу – хУст.

З поч XIV в. тенденція до централізації Русі почала виявлятися виразніше. Між Москвою і Тверью, особливо в п.п. XIV в., посилилася боротьба за перетворення на новий центр Русі. Хоча між моск і тверськимі, а також і іншими князями існували значні суперечності, вони достатньо рідко виливалися у відкриті міжусобні війни і зіткнення. З 1310 до 1390 р. відбулося 19 міжусобних воєн, проте тільки під час десяти з них мали місце бої і узяття міст. К-сть і сила татарських нападів на Русь продовжували зменшуватися. Неодноразово рос дружини брали верх над татарськими загонами. Окрім Куліковськой битви 1380 р., яка вперше з 1223 р. відбулася поза терит Русі, в степу, іншою важливою перемогою росіян стала битва на р. Вожі в 1378 р. У п.тр XIV в. найбільш інтенсивна боротьба за великий володимирський стіл розвернулася між Москвою і Тверью. Після увердження в 1304 р. Михайла Тверського на Великому Володимирському князівстві Юрій Московський, син Данила, добився засудження і вбивства Михайла в Орді в 1318 р., після чого отримав ярлик і повернувся до Москви в 1320 р. Але в тому ж році Дмитро, син Михайла, довів в Орді, що Юрій привласнює «вихід», і сам отримав ярлик. У 1324 р. Дмитро в ставці хана Узбека убив Юрія, але був страчений ханом в 1325 р. Ярлик на велике княження був переданий братові Дмитра Олександру, а моск князем став брат Юрія Іван Данилович (Калита). У 1327 р. спалахнуло повстання в Твері, в ході якого був убитий татарський посол Чолхан, двоюрідний брат хана Узбека. У тому ж році 50 тис. татар, активну військову допомогу яким надавав Іван Каліта, розгромили і розорили всі князівства Пн-Сх Русі, за винятком моск і новгород земель. У 1328 р. Іван Калита отримав ярлик на велике княження, з того часу володимирський стіл майже постійно знаходився у моск князів. Після смерті Калити в 1341 р. моск і володим князем став його син Сімеон; його прозвали Гордим, який помер в 1353 р. Успадковував йому його(володим-й стіл) брат Іван, в 1363 р. його син Дмитро Московський отримав ярлик, а коли в 1371 р. ярлик на велике княження отримав Михайло Тверськой, то Дмитро відмовився підкорятися, підкупив посла Сарихожа, а потім хана і ханш і повернув собі ярлик. Не дивлячись на те що в даному випадку справа закінчилась мирним результатом, це було перша відкрита непокора Орді. В к. XIV в. московські князі почали розглядати велике княження як свій природний привілей. Серйозним супротивником Москви за панування на пн сході Русі було Велике князівство Литовське. Протягом XIV в. під його владу перейшла майже вся Пд-Зх Русь, включаючи Київ. Руські і литовські війська неодноразово вторгалися на терит один одного. Кінець кінцем переможцем в боротьбі за вплив опинилася Москва. Важливим чинником, що сприяв консолідації Русі під верховенством Москви, була діяльність церкви. З 1326 р. митрополити постійно жили в Москві. Москва отримала перевагу релігійного центру Русі. XV ст було тим часом, коли Русь фактично перетворилася на єдину д-ву. Реально ні тверськие, ні інші питомі князі вже не могли протистояти Москві, що стала центром держави. Поступово питомі князівства втрачали свою самостійність і підкорялися московському князеві. Після смерті Дмитра його старший син Василь не тільки отримав велику частину Московського князівства, але і Велике князівство Володимирське по заповіту (перший випадок в історії Русі), золотоординський хан санкціонував подібний прецедент, приславши ярлик. Василь настільки посилився, що не їздив за ярликом в Орду. Після його смерті в 1425 р. влада перейшла до його малолітнього сина Василя, після якого в 1462 р. владу успадковував син Іван III. Іван Васильович помер в 1505 р. і його місце зайняв син Василь. У 1454 р. Можайськ був приєднаний до Москви. У 1456 р. до Москви перейшло князівство Серпуховське, в 1462 р. - Суздаль і Нижній Новгород, в 1463 р. - Ярославль, в 1474 р. - Ростов, в 1485 р. - Тверь. У 1489 р. жителі новгородської Вятки під загрозою військової сили присягнули Івану III. Після двох нерівноправних договорів Москви з Рязанню 1456 р. і 1483 р. Рязань стала фактично протекторатом Москви. Після успішного походу Москви на Новгород в 1477 р. Новгород остаточно перетворився на протекторат Москви. Як символ падіння незалежності Новгорода, з нього в 1478 р. був вивезений вічовий дзвін. Тоді як все XV ст. характериз поступальним укрупненням Московського князівства, міжусобна боротьба між нащадками Дмитра Донського трохи не привела до його занепаду. Вже в перший рік княження Василя Дмитровича спалахнула сварка з його дядьком Володимиром, але вона не вилилася у відкриту війну. Проти його сина Василя (Темного) виступили рідні дядьки і їх спадкоємці. Війни продовжувалися протягом 29 років, аж до 1454 р. Василь неодноразово терпів поразки, потрапляв в полон, потрапляв в монастир і навіть був осліпл, але отримав перемогу. Іван III вже не стикався з такою протидією з боку своїх дядьків і братів.