- •1.Козацькі літописи хуііі ст. Як історичне джерело.
- •2.Культура європейського Відродження
- •1. Повість минулих літ: редакції, списки, протографи
- •2. Османська імперія у 17 -19 ст.: особливості соц-економ розвитку та визрівання кризи.
- •3. Входження західноукраїнських земель до складу срср
- •1. Давньоруська археологія України
- •Середньовічне місто
- •3. Політика радянської влади в Україні у 1917 – 1921 рр.
- •1. Військово-політичні конфлікти в Греції у уі – у ст.До н.Е.
- •2. Економічний розвиток укр. Земель у складі Рос.Імперії в дорефор. Період
- •3. Латинська Америка в міжнародних відносинах 80-90х рр.Хх-поч.Ххі ст
- •1.Суспільно-політична структура римської республіки
- •2.Кирило-Мефодіївське товариство
- •3.Фашизація Японії та агресивна зовнішня політика другої половини 30-поч.40-х рр.
- •1.Характеристика археологічних культур доби енеоліту та бронзи
- •2.Централізація та бюрократизація державного апарату Росії в пер. Чв. Хуііі ст. Завершення процесу формування абсолютизму.
- •3. Державотворчі процеси в незалежній Україні.
- •1. Російський визвольний рух на дворянському етапі
- •3. Українська національна державна символіка. Гімн. Герб. Прапор України. Герб і Прапор Волинської області.
- •1. Гроші і грошовий рахунок в Київській Русі.
- •2. Економічні перетворення в Рос імп.
- •3. Україна в іі пол. 1940-х – на поч. 1950-х років.
- •1. Українська рукописна і стародрукована книга в хі – хуііі ст
- •2. Зміцнення самодержавства в Московській державі за часів правління Івані іу.
- •3.Україна в період застою ( іі пол.1960х- сер 1980х)
- •1.Неоліт Волині.
- •2.Реформи освіченого абсолютизму
- •3. Суспільно-політичні процеси в Україні у іі пол.. 1980-х-на поч 1990х.
- •1.Столітня війна та її наслідки
- •2. Завоювання турками османами пд.Слов. Народів хіу-хуІст і його наслідки.
- •3.Внутрішня та зовнішня політика Директорії
- •1.Стародавній Єгипет: основні віхи історії
- •2. Народно-визвольні рухи в Україні у хуііі ст.
- •3.Соціальне законодавство у Великій Британії в ост. Тр. Хіх – на поч хх ст. Д.Ллойд-Джордж.
- •2. «Революція Мейдзі» і проблеми модернізації Японії в кінці хіх – на поч. Хх ст.
- •3.Україна у Другій світовій війні.
- •1. Давні слов'яни на території України
- •2. Візантійська імперія в хіі – ху ст.
- •3. Особливості соц-екон і політ розвитку Євросоюзу напр хх – на поч ххі ст.
- •1. Китайська імперія у хііі-хуіІст. (від монгольського до маньчжурського завоювання)
- •2. Українські землі під владою Литви
- •3. Антиавторитарні рухи кр. Цн сх. Європи.
- •1. Формування давньогрецького античного полісу та основні його характеристики.
- •2. Галицько-Волинська держава у часи правління Данила Галицького
- •3. Політичний ланшафт країн Цн-Сх Європи у 80-х-на поч.90-х рр.Хх ст.
- •1.Франкська держава Каролінгів.
- •2. Західноукр землі у іі пол.. 19ст.
- •3.Передісторія хід та результати нім революції 1918-1919рр.
- •1.Загальні тенденції екон, соц і політ розвитку Зх.Європи в хі – ху ст.
- •2.Тайпіни: соц утопія в Китаї у с.Хіх ст.
- •Україна в роки першої світової війни.
- •2. Московська держава в період «Смути» (кін. Хуі – хуіі ст.)
- •3.«Помаранчева революція» і розвиток демократичних процесів в Україні. Джерела до вивчення проблеми.
- •Формування основ монарх влади в Стародавньому Римі.
- •3.Основні етапи об’єднання Нім та утв німецької імперії. О.Бісмарк
- •1. Осн етапи процесу держ централіз в Пн.-Сх.Європі у хіу – хУст.
- •2. Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ
- •Виникнення д-ви у сх слов’ян та етапи розвитку
- •2.Європейське худ. Мис-во хх – ххі ст: естетика, худ напрями, стилі, постаті.
- •1. Державотворчі процеси в Цн та Пд.Сх Євро (уі – Хст)
- •2. Визвольна війна в Україні в середині хуіі ст.: причини, основні етапи та наслідки.
- •3. «Тетчеризм» і «Рейганоміка» - британський та американський варіанти неоконсервативної ідеології і політичної практики.
- •1. Старосхідні цивілізації: спільне і особливе.
- •2. Гетьманщина в ост. Чв 17-80-х рр.. 18 ст.
- •Утворення військово-політичних союзів 19ст.-на поч. Хх ст.
- •1. Писемні пам’ятки про Русь
- •2. Постренесансна культура хуіі ст: основні тенденції та лінії розвитку.
- •1. Економічний розвиток країн Зх.Європи у хуі-п.П.Хуіі ст.: нові тенденції на рубежі епох.
- •2.Внутрішня та зовнішня політика гетьманату Скоропадського
- •Територіальна експансія срср на поч. Дсв
- •1.Варварські королівства в середні віки
- •2.Роль та місце цр в українській революції.
- •3. Війна Пн. Американських колоній за незалежність і утв сша
- •2. Московська держава в період «Смути» (кін. Хуі – хуіі ст.)
- •3.«Помаранчева революція» і розвиток демократичних процесів в Укр. Джерела до вивчення проблеми.
- •2.Етапи розвитку української писемності.
- •3. Соціально-економічний розвиток України в іі пол. 1960-х-і пол.. 1980-х рр.
- •1. Економічний розвиток країн Зх.Європи у хуі-п.П.Хуіі ст.: нові тенденції на рубежі епох.
- •2.Внутрішня та зовнішня політика гетьманату Скоропадського
Територіальна експансія срср на поч. Дсв
«Пакт Молотова — Риббентропа» — 23 августа 1939 года. Договор был подписан после продолжительного периода охлаждения Советско-Германских отношений и был в своё время политической неожиданностью для третих стран. После того, как переговоры Советского Союза с Великобританией и Францией о заключении военного союза летом 1939 года зашли в тупик, в августе того же года Германия и СССР подписали «Договор о ненападении между Германией и СССР», который включал в себя секретные соглашения о разделе сфер влияния в Восточной Европе и в частности в Польше. 17 сентября в соответствии с секретным Пактом Молотова-Риббентропа, советские войска напали на восточные области Польши Польские земли были, в основном, поделены между Германией и Советским Союзом в соответствии с советско-германским договором о границе, который был заключён 28 сентября 1939 года в Москве.Территории к востоку от рек Западный Буг, Сан были оккупированы Советским Союзом и присоединены к Украинской ССР и Белорусской ССР (в основном демаркационная линия совпадала с «линией Керзона», рекомендованной в 1919 году Парижской мирной конференцией в качестве восточной границы Польши, так как она разграничивала области компактного проживания поляков, с одной стороны, украинцев и белорусов, с другой). Это увеличило территорию СССР на 196 тыс. кв. км, а население — на 13 млн человек
Білет 15.
1.Варварські королівства в середні віки
Варварські королівства. Наприк IV ст. стало зрозумілим, що колись могутня Римс імп гине. Варвари масово та безперешкодно селилися на її терит. На захоплених землях вони утвор свої д-ви — варварські кор-ва. Перша варварська д-ва на терит Зх Римської імперії— Тулузьке кор-во — виникла 418 р. Утворене за згодою імпер Гонорія, воно фактично було самостійним. Столицею королівства стало місто Тулуза.
Оселившись у Галлії, вестготи відібрали землі, що належали римлянам, і розділили між собою. Найкращі землі захопили король і вестготська знать. Прості воїни отримали невеликі ділянки жеребкуванням.
Приблизно в той самий час у Пн Африці виникло Вандальське кор-во зі столицею на місці давнього Карфагена. Як і вестготи, вандали привласнили землі і рабів, що належали римській знаті. Дуже швидко вандальська знать, наслідуючи римлян, перетворилася на великих землевласників.
У басейні Рони в с. V ст. виникло Бургундське кор-во зі столицею Ліоном. Невелике за розмірами, воно мало значний вплив на життя Зх Римс імп. Бургундське кор-во порушило зв'язок імперії з Пн Галлією, тому терит Зх Римс імп фактично обмежилася лише Італією. Бургунди, як і інші варвари, відібрали землі у римс знаті й розподілили їх між собою. Одначе знать отримала меншу частку землі, ніж в інших кор-вах. Більшість землі перейшла у власність простих воїнів, які перетворилися на дрібних землевласників.
Гуни за Аттіли. Становище Зх Римс імп після утвор перших варварських коро-в стало критичним. Влада зх імпер ВалентіанаП(425-455) поширювалася лише на Італію та частину Галлії. Зберегти імп від загибелі спробував її полководець Аецій, якого називали «останнім великим римлянином». У молодості він деякий час перебував заручником у варварів, і це допомагало йому в боротьбі проти них. Аецій розумів, що в нього немає достатньо сил для того, щоб одночасно знищити усіх варварів, і намагався викор одних варварів проти інших.
Тим часом як у римлян, так і у варварів з'явився небезпечний ворог — гуни, кочовий народ, який прийшов зі сходу. У 435 р. їхнім вождем став Аттіла (435-453). Гуни розташувались у Паннонії, на берегах Тиси (суч Угорщина). Римляни прозвали Аттілу «бичем божим», вважаючи, що цей жорстокий варвар був божою карою за їхні гріхи. Аттіла здійснив походи на Балканс п-в, у Вірменію, Малу Азію і Месопотамію. Залежали від нього і слов'яни.
Імпер Сх Римс імп відкупився від Аттіли величезною даниною — 6000 фунтів золота, і тоді Аттіла з 500-тис військом вирушив на зх. У 451 р. він вторгся в Галлію. Гуни захопили багато міст. Після тривалої облоги вони взяли місто Орлеан — центр Галлії. Аецій зібрав велику армію і рушив на військо Аттіли.
Вирішальна битва відбулася 15 червня 451 р. на Каталаунських полях (сучасна Шампань у Франції). Цю грандіозну битву, в якій варвари билися проти варварів за майбутнє Риму, назвали «битвою народів». На боці римлян билися вестготи, бургундці, франки; у складі війська Аттіли були гуни, остготи, алани, слов'яни, гепіди та інші племена. Аецій блискуче використав своє знання військової організації і тактики гунів. Атгіла програв битву і ледве спромігся втекти. Це була одна з найкривавіших битв в історії людства. Як твердили сучасники, на Каталаунських полях загинуло близько 300 тис. воїнів. Римляни здобули свою останню перемогу, але скористатися з неї вже не змогли. Залежність Риму від варварів постійно зростала.
Наступного року Аттіла знову напав на Італію і вирушив на Рим. Врятував місто від пограбування римс єпископ Лев І. З коштовними дарунками він прибув до Аттіли. Про що розмовляв папа римський з королем гунів кілька годин, невідомо, але після розмови Атгіла прийняв дарунки і повернув назад. Римляни вважали це божим дивом.
Через рік, наступного дня після свого весілля, Атгіла помер загадковою смертю. Гуни поховали свого ватажка у трьох домовинах — золотій, срібній та залізній — на відзнаку того, що Атгіла залізом підкорив народи і примусив їх сплачувати гунам золото і срібло. Д-ва Аттіли після його смерті розпалася. Однак Римс імп це не врятувало.
Франки. Назву «франки» (її переклад як «вільні», «відважні») викор із сер III ст. стосовно германських племен, які жили у нижній та середній течіях Рейну. Це об'єднання германських племен поділялося на дві великі групи: приморських франків, що жили вздовж нижньої течії Рейну, і прибережних франків, які займали територію Середнього Рейну. Сильнішими були салічні франки. Вони часто переправлялися через Рейн і здійснювали набіги на римські володіння в Галлії. У V ст. франки захопили Пн-Сх Галлію. Одним із найвідоміших їхніх вождів у той час був Меровей. Саме при ньому франки билися проти Аттіли на Каталаунських полях. Вождь франків Меровей започаткував їхню першу королівську династію — Меровінгів. Найславетнішим її представником став його онук Хлодвіг (481-511), який об'єднав усіх франків і створив Франкське кор-во.