1. Давні слов'яни на території України

Перші писемні згадки про слов'ян належать до І - II ст. н.е. Римські історики цього періоду (Пліній, Таціт, Птолемей) згадують їх під назвою венеди. Пізніші історики, зокрема Йордан (VI ст.) згадує антів і склавинів, які походять від одного кореня - венедів. Ці писемні згадки дають можливість з'ясувати окремі етапи етногенезу слов'ян. Археологічними відповідниками перших писемних згадок є зарубинецька (III ст. до н.е. - II ст. н.е.) та черняхівська (II - VII ст. н.е.) архео­логічні к-ри.

Господарство слов'ян, - землеробство. До V —VI ст. застосовували рала із залізним наконечником (наральником), яким розпушували грунт, але не перевертали його. Вирощували слов'яни пшеницю, ячмінь, жито, просо, коноплі, гречку, горох, вику. Займалися вони і скотарством, мисливством, рибальством.

Розвивалися також ремесла, особливо виплавка з болотної руди заліза, вир-во різноманітних металічних знарядь і речей, виготовлення ліпного глиняного посуду, ювелірне вир-во. Посилювався обмін і виникала постійна внутр торгівля. Розвивалася також зн торгівля, зокрема з римськими провінціями. Слов'яни вивозили хліб, худобу, вироби, а також рабів. Довозили олію, вина, посуд, художню кераміку та ін.

У IV—VI ст. у слов'ян первіснообщ, патріархально-родовий лад швидко розкладався. З удосконаленням знарядь і піднесенням продуктивності праці з'являлася можливість обробляти землю силами окремих родин. На місці патріархально-родової общини виростає нова територ, сусідська община. У територ общину входили не лише кровні родичі, а всі, хто жив на терит даного селища. У цій общині землі — поля, ліси, луки, випаси — були власністю всієї общини, але орні землі виділялися в індивідуальне користув окремих сімей, присадибні земельні ділянки ставали їх власністю. Поступово зростала майнова, соц нерівність, з'являлися багаті і бідні, причому багатими були насамперед родини вождів, їхніх дружинників та іншої родоплемінної знаті. Обмін, торгівля. З розкладом первіснообщ ладу і появою класів у слов'ян формувався феодальний лад. Оскільки в середині І тис. н. е. у сх слов'ян відбувався швидкий розклад первіснообщ ладу і виникали класи, у них з'являються елементи державності. Так, у писемних джерелах є згадки про виникнення племінних, політичних об'єднань уже в антів. Готський історик Йордан говорить про велике об'єднання.

Слов’яни і Велике переселення народів (II - VII ст.) Першопоштовх цьому процесу дало переселення готів із Прибалтики до Причорномор'я. УIII ст. вони утв д-ву із бага­тьох народів. Істор джерела згадують про спільні походи слов'ян і готів на римські провінції на початку готського панування та про війни між собою. У 375 р. готи були розбиті гунами - племенами тюркського походження, що прий­шли з Монголії та Китаю. Слов'яни з гунами (то як союзни­ки, то як підлеглі) проклали шлях на Балкани. Після смерті гунського вождя Атіли (453) держава гунів занепадає. Слов'яни (анти), позбувшись залежності від гунів, рушили на землі Візантії, зайняли пн частину Балканського п-ва, де потім виникли пд.слов. д-ви Болгарія, Сербія, Хорватія. У VI ст. на слов'янські землі з Цн Азії вторглись авари, які заснували на середнь­ому Дунаї свою д-ву - Аварський каганат. Під натиском аварів у 602 р. антський союз розпався. З цього часу в істо­ричних джерелах анти не згадуються. Етнічні угруповання, що проживали на терит Укр, згадуються під назвою «склавини», яка згодом трансформ у словяни. Грушевський ввваж попередники українців антів; сучасники на основі вивчення арх. Культур доводять, що предками укр.. були склавини, частково анти.

Слов'янська проблема. Давні слов'яни у І - VII ст. н.е. Щодо походж та раннього періоду історії слов'ян існує низка ще до кінця не з'ясованих питань, які у своїй сукупності ста­новлять слов'янську проблему. Найважливішими її складовими є визнач прабатьківщини та з'ясування основних етапів етногенезу слов'ян. Щодо визнач прабатьківщини слов'ян існують дві основні теорії - автохтонічна (місцева) та міграційна. При­хильники першої (М.Грушевський, В.Петров, В.Баран та ін.) вважають, що слов'яни як етнос сформув на терит сучасного слов'янс масиву і є спільнотою місцевого походження, автохтонами на своїй території. Мо­дифікаціями автохтонічної теорії є Вісло-Дніпровська, Вісло-Одерська, Дніпро-Одерська теорії. Згідно з іншою теорі єю (прихильники С.Соловйов, О.Шахматов та ін.) - слов'янська спільнота сформувалася за межами сучасного масиву і згодом через різні обставини переселила­ся на нинішні слов'янські землі.