- •1. Література як вид мистецтва.
- •2. Ідеї просвітництва в Україні.
- •3. Особливості розвитку жанру новели у творчості е. По, в. Ірвінга.
- •М. Бахтін про взаємодію автора і читача.
- •2. Провідні концепції Просвітництва. Художні напрями.
- •3. Поема г.У.Лонгфелло «Пісня про Гайавату» − творче поєднання фольклорних індіанських мотивів із сучасним осмисленням проблеми патріотизму.
- •1. Періодизація світової літератури.
- •2. Просвітницький роман. Художні особливості творів.
- •3. Особливості розвитку романтизму в слов’янських літературах.
- •1. Гомерівське питання. Гуманістичний пафос творів Гомера («Іліада», «Одіссея»).
- •2. Проблематика трагедії Йоганна Вольфганга Гете «Фауст».
- •3. «Золоте століття» російської літератури (перша половина хіх ст.)
- •1. Розвиток трагедії і театру у стародавній Греції і стародавньому Римі.
- •Елементи сентименталізму в повістях і оповіданнях г. Квітки-Основ'яненка.
- •Сентименталізм і романтизм в українській літературі.
- •1. Особливості художнього світу давньогрецького роману.
- •2. Романтизм як нове світобачення, мистецький напрям, художня система (загальна характеристика теоретичних засад)
- •3. Романтизм у західноукраїнській літературі (м. Шашкевич, і. Вагилевич, я. Головацький).
- •1.Героїчна поема «Енеїда» − зразок національного епосу.
- •2.Становлення і розвиток романтизму в Німеччині. Інтелектуальні гуртки.
- •3.Романтизм у польській літературі (на прикладі творчості а. Міцкевича).
- •1.Середньовічна література народів Європи, її зв'язок із античною і християнською літературою.
- •2.Провідні теоретики естетики романтизму.
- •3.Передумови розвитку критичного реалізму в європейській літературі хіх ст., провідні принципи і жанри.
- •1.Героїчний епос – один з провідних жанрів літератури доби Середньовіччя.
- •2.Жанр літературної казки. «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер» е. Т. Гофмана − романтична казка-новела.
- •3.Особливості розвитку французького реалізму.
- •1.Давньоруський героїчний епос, його ідейно-художні особливості
- •2. Романтичні ідеї та мотиви у драматургії і прозі Генріха фон Клейста.
- •3.Жанри, проблематика, персоналії французького реалістичного роману (на прикладі двох творів).
- •Тематичне, жанрове багатоманіття лірики вагантів.
- •2.Романтичне світовідчуття – головна особливість поезії г. Гейне.
- •3.Особливості художнього стилю о.Бальзака. Бальзак в Україні (1847-1848, 1848-1850).
- •1.Художні особливості рицарських романів.
- •2.Проблема сенсу людського буття та ролі мистецтва в повісті а.Шаміссо «Дивовижні пригоди Петера Шлемеля».
- •3. Драматургія та новелістика п. Меріме. Інтерес митця до української та російської історії.
- •1.Італійський Передренесанс. Художньо-стильові особливості «Божественної комедії» Данте Аліг′єрі.
- •2.Особливості становлення українського реалізму (60-90-і роки хх ст.).
- •3.Література американського постмодернізму: теоретичні засади; основні представники.
- •1.Світоглядні основи, естетика, поетика літератури доби Відродження.
- •2.Періодизація та своєрідність розвитку англійського романтизму.
- •3. Розвиток реалізму в російській літературі.
- •Художні особливості «Декамерону» Дж. Боккаччо.
- •2. Тематика, проблематика, образи-персонажі роману в. Скотта «Айвенго».
- •3. Піднесення життєвої хватки, рішучості та небажання визнавати поразку в романі м. Мітчелл «Віднесені вітром».
- •1.Гротеск і гіпербола в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».
- •2. Еволюція романтичного героя в поемі д. Г. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда».
- •3. Модернізм як спроба порвати з художніми традиціями хіх ст.
- •2. Революційна поезія Франції 30-40-их років хіх ст.
- •3. Концепція естетизму у творах о. Уайльда.
- •1. Бароко в німецькій літературі. Творчість Ганса Якоба Гріммельсгаузена («Незвичайні пригоди Сімпліція Сімпліціссімуса»).
- •2. Розвиток жанру психологічного роману. Тема жіночої емансипації в романах Жорж Санд.
- •3. Неоромантичні тенденції в англійській літературі.
- •1. Англійське бароко. Творчість Джона Мільтона (поема «Втрачений рай»), лірика Джона Донна.
- •2. Особливості романтизму і новаторство в. Гюго.
- •3. Особливості розвитку модернізму в українській літературі. Рецепція о. Кобилянської й перші феміністичні ідеї.
- •1. Українська барокова література на тлі світової.
- •2. Віддзеркалення романтичного світосприйняття у творчості Альфреда де Мюссе («Сповідь сина часу»).
- •2. Ідейно-художнє багатство творів Шеллі. Віра поета в людину, її мудрість і гуманізм.
- •1)Специфіка класицистичного образу (розкрити на прикладі прочитаних творів).
- •3)Особливості роману-параболи м. Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •Особливості розвитку жанрів травестії (і. Котляревський, «Енеїда»)
- •Еволюція жанру роману (на прикладі творів ф. Купера, г. Мелвіла).
- •Особливості ідейно-тематичного задуму, образної системи роману п. Зюскінда «Запахи».
- •3.Постмодерні візії у творчості бразильського прозаїка Пауло Коельо
Елементи сентименталізму в повістях і оповіданнях г. Квітки-Основ'яненка.
ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО (1778—1843)
Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харкова в дворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім — Основ'яненко). Спочатку навчався вдома, а потім у Курязькій монастирській школі. У 1793 р. Григорій як дворянин був зарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана.
Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко залишив по собі значну літературну спадщину, написану російською та українською мовами: це комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», «Шельменко повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «Конотопська відьма», «Маруся
Серед сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка — повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. Ідейну основу повісті «Маруся» (1832) становить реальний життєвий конфлікт соціально-побутового змісту: на перешкоді до одруження закоханих стоїть перспектива важкої двадцятип'ятирічної солдатської служби для нареченого й злиденної долі жінки-солдатки для нареченої.
На образах Марусі та Василя позначився вплив сентименталізму. Сентименталізм (з французької — чутливість) — літературний напрям другої половини XVIII — початку XIX ст., що характеризувався особливою увагою до духовного світу людини й відзначався ідеалізацією дійсності та перебільшенням почуттів. Сентименталісти вважали своїм завданням розчулити читача, викликати в нього співчуття до нещасної долі героїв. В українській літературі сентименталізм поєднувався з реалізмом у повістях Квітки-Основ'яненка «Сердешна Оксана», «Щира любов», «Маруся»; деякі елементи сентименталізму знаходимо в «Енеїді» та «Наталці Полтавці» Котляревського, в «Гайдамаках» Шевченка.
Особливістю мови повісті «Маруся» є розчулений тон розповіді про зустрічі закоханих, розлучення, смерть Марусі, горе її нареченого та батька. Наприклад: «Зосталася Маруся сама, схилила головоньку на білу ручку, а слізоньки з очей так і капотять!» Ще один приклад: «Отак-то вони в останні часи розмовляли і обоє плакали безперестанно! А як же прийшло зовсім прощатись, так що там було!.. Коли вже і старий Наум так і хлипа, як мала дитина, а мати, глядячи на сльози та на тугу Марусину, аж злягла, так що про молодих і казати!..»
Джерелами для написання повісті стала дійсність українського села та народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. Завдяки пісенності «Маруся» швидко й назавжди полюбилася народові.
Сентименталізм і романтизм в українській літературі.
Сентименталізм (франц. sentiment — почуття, почуттєвість) — літературний напрям другої половини XVIII - початку XIX ст. Його назва походить від роману англійського письменника Лоренса Стерна "Сентиментальна подорож по Франції та Італії".В основі сентименталізму — перебільшена роль почуттів (крайня чутливість).
Не існує єдиної думки в літературознавстві на предмет наявності сентименталістського напряму в українській літературі. Найвидатніші вітчизняні літературознавці О. Білецький та Д. Чижевський вважали, що вияву в українській художній свідомості сентименталізм не здобув. «В українській літературі, — зауважує Дмитро Чижевський, — немає потреби утворювати з кількох творів Квітки та одного твору Котляревського окремого літературного напряму». Розглядаючи оповідання Квітки, які нерідко характеризуються як сентиментальні, вчений зазначає: «В них є чуттєвий елемент, чутливі сцени, але немає сентиментального стилю, „чутливого" змалювання подій з суб'єктивними виявами почуття самого автора». Проте існує і протилежна точка зору. Так, І. Лімборський вбачає типологічну спорідненість українських письменників XVII— XVIII століть із європейським сентименталізмом. Дослідник стверджує, що в першій половині XIX сторіччя сентименталізм проявив себе в усіх родах української літератури. Звичайно, напрям сентименталізму не міг не мати певних негативних рис, до яких можна віднести нудотність і слізливість, моралізаторство і дидактизм. Однак здобутки цього напряму — нові жанрові форми, психологічний аналіз, інтерес до життя простої людини, почуттєва сторона людського існування тощо, — створюють ґрунт для літературних напрямів, які приходять на зміну сентименталізмові в XIX столітті. Естетичні й поетичні риси, форми й засоби сентименталістської літератури використовуються у творах романтизму й реалізму.
Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827). Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи"— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.
БІЛЕТ № 6