1.Гротеск і гіпербола в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».

1.Франсуа Рабле - представник французького Ренесансу, хоча видатним представником цієї епохи його зробив одно-єдиний художній твір. Роман «Гаргантюа і Пантагрюэль» став саме тим твором, завдяки якому ім'я відомого французького лікаря і ученого-енциклопедиста увійшло до світової історії літератури шістнадцятого століття. Фантастична країна Утопія, зображена в романі Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюэль», розташована десь у Франції.

Про це свідчать описи Парижу і провінційних городків, в яких живуть прості працелюбні ремісники і селяни. Роман Ф. Рабле написаний у формі казки-сатири. Автор саркастично зображує кожного з представників схоластичної науки, релігійні розбрати і самих церковників, з життям яких був добре знаком ще з часу перебування в монастирях. Рабле широко використовує алегорію для зображення як позитивних, так і негативних громадських явищ. Спираючись на фольклорні джерела, автор створив образи людей, жадібних до знань і до самого життя.

Величезний ріст Грангузье, Гаргантюа і Пантагрюэля був уособленням їх безмежних знань, надзвичайної вченості, благородства почуттів, щирості, доброти і здатності на самопожертвування заради скривджених. Велетні-королі створювали закони, спрямовані на добробут свого народу. Сатира і гіперболи Рабле не абстрактні, вони спираються на реальне підгрунтя. У образах відображається і тодішня дійсність, і історичні фігури. У літературі періоду Відродження досить поширеної була тема подорожей, в основі яких лежали реальні події. Рабле використовує цю тему для своїх сатиричних алегорій, які іноді змінюються суто фантастичними описами.

У розділі про Пухнастих котів автор викрив пожадливих і жорстоких чиновників-суддів, діяльність яких заснована на негативних людських рисах : «У нас тут учать тому, чого самі ніколи не учили!. У нас тут б'ють і учать тому, чого самі ніколи не учили!. У нас тут б'ють і наказують при цьому сміятися!. У нас тут признаються в тому, чого ніколи не здійснювали, не творили і совершать-творить не думали»!. Одним з найкращих викривальних епізодів книги, спрямованих проти схоластики, є епізод з дзвонами, в центрі якого стоїть гротескна фігура немічного, старого схоласта, магістра Сорбонни Янотуса Брагмардо.

Мова старика до Гаргантюа відносно повернення дзвонів - блискуча пародія на красномовство сорбонистов. Рабле в гротескній формі проводить думку, що основою усього існуючого є плоть, матерія, що найвищим критерієм в оцінці світу є близькість до природи. Те, що протистоїть цьому судженню,- огидне і потворне. Важливим епізодом твору є розповідь про перебування мандрівників на острові цариці Квінтесенції, яка споживала лише абстракції, категорії, мрії, шаради, антитези і провіювала свій час через велике, красиве решето.

Франсуа Рабле висміяв лжезнания і щонайповнішу відірваність від реального світу. У боротьбі з середньовічною реакцією Франсуа Рабле використовував усі можливі форми комічного, серед яких - сатиричний гротеск. Письменник завжди сміється, оскільки це - його випробувана зброя. Дуже великим був вплив геніального французького сатирика на світову літературу. У Рабле було чому вчитися, адже ерудиція письменника вражала сучасників. Він був одним з найбільших гуманістів минулого. Цінними для нас є його судження про вільне суспільство, в якому буде можливим існування гармонійно-розвиненої особи, оскільки ця мрія була, є і буде актуальною для представників усіх часів і народів.