1.Героїчна поема «Енеїда» − зразок національного епосу.

 Поема «Енеїда» Вергілія — це давньоримська епопея, героїчний твір, класичний оригінал, що уславляє абсолютизм і доводить божественне походження римських імператорів. Поема Вергілія має дванадцять частин.

    Ідея  національного епосу виникла у Вергилія ще в "Георгіках" як намір оспівати військові перемоги Октавіана. Але в процесі обдумування разом з Меценатом, а можливо, і з самим Серпнем, історична поема у дусі Еннія переосмислилася в епос у дусі Гомера [ 24,с. 155].

    Історичною  основою появи "Енеїди" було грандіозне зростання Римської республіки, а потім Римської імперії, зростання, що вимагало як історичного, так і ідеологічного обґрунтування. Але одних історичних фактів у подібних випадках буває мало. Тут завжди на допомогу приходить міфологія, роль якої в тому і полягає, щоб звичайну історію перетворювати на диво. Таким міфологічним обґрунтуванням усієї римської історії стала та концепція, яку використовував Вергілій у своїй поемі. Він не був її винахідником, а тільки певною мірою реформатором, а головне, її найталановитішим виразником.

    Вергілій хотів в найурочистішій формі прославити імперію Августа; і Серпень справді виходить у нього спадкоємцем древніх римських царів і походить від Венер. У "Енеїді" (VI) Анхіс показує Енею, який прийшов до нього в підземний світ усіх славних нащадків, які управлятимуть Римом, царів і суспільно-політичних діячів. І закінчує він свою промову словами, в яких протиставляє грецькому мистецтву й науці чисте римське мистецтво, - військовим, політичним і юридичним.

    "Енеїда" є не просто похвалою Августу й уславленням його імперії, але й твором патріотичним і глибоко національним. Звичайно, не існує ніякого патріотизму без будь-якої соціально-політичної ідеології; і ця ідеологія в даному випадку є прославляння імперії Августа. Проте прославляння це подається в "Енеїді" в настільки узагальненому виді, що відноситься вже до усієї римської історії і до усього римського народу. На думку Вергилія, Серпень є тільки найяскравішим представником і виразником усього римського народу [ 5,с. 216].

    Сила, могутність, хоробрість, загартованість у боях, відданість батьківщині в італійців різко протиставлені в передсмертній промові Нумана фрігійскої низості, схильності до естетичних задоволень, млявості і лінощів. Сам Юпітер і в пісні I і в пісні XII має намір створити римську державу на основі змішання італійців і Трої, але з явною перевагою італійців, оскільки ні устоїв і звичаїв, ні мови, ні імені Трої римський народ не сприйматиме, а сприйматиме, за словами Юпітера, тільки їх кров.

    Безперечно, Вергілієва “Енеїда” закріпила явище монументалізації римської сучасності з допомогою історії та літератури. Героїчна поема Вергілія, спираючись на певний тип нарації, а саме – повторюючи гомерівський літературний міфологізм, текстологічно й дискурсивно закріплювала ідеал римської державності, стверджуючи довічність Імперії часів Октавіана Августа.

    «Енеїда»  прославляє історичну місію Риму; трагізм долі, що направляється невідомим  провидінням і самозречення стримується  вірою у верховний сенс історії  і світового закону. На нашу думку «Енеїда» Вергілія це  твір, який возвеличує Італію та Августа, твір, який показує нам внутрішню силу всього римського народу. У повній відповідності з ідеологічною політикою Августа «Енеїда» ідеалізує римсько-італійську старовину, її вдачі і вірування. Знання мети, дотримання великому призначенню і здатність приносити жертви характеризують ідеального героя. Еней, випробовуваний долею, здолав все у тій війні, що він вів, і в решті-решт сприяв взвеличенню історичних діяннь Августа, встановленню нового правління і довгого світу. Ця думка і цілісна концепція зробили «Енеїду» великим римським національним епосом.