2.Становлення і розвиток романтизму в Німеччині. Інтелектуальні гуртки.

Німецька література, поряд з англійською, належить до тих європейських літератур, де романтизм склався найраніше і набув найпотужнішого розвитку. Як і в інших європейських країнах, романтизму в Німеччині передував преромантизм, який набув тут інтенсивного розвитку. Найзначнішими його проявами були гердеризм і близький до нього рух "Бурі й натиску", що прокотився Німеччиною двома хвилями: в 70-х і першій половині 80-х років XVIII ст.. Чимало з важливих інгредієнтів романтизму, таких як "органічна теорія" художньої творчості, наголошення її ірраціонально-емоційної природи та витоків, розуміння митця як "стихійного генія" тощо, вже виразно проявилося у "буряних геніїв". Переважно романтичний характер носить і створений ними тип героя: це "природна людина" й водночас титанічна особистість, сповнена стихійно-творчих сил природи, пов'язана із загадково-ірраціональними глибинами буття і чужа "впорядкованому суспільству" з його поверховою розсудливістю і розважливим егоїзмом. Становлення і розвиток романтизму в Німеччині неможливо уявити без Ґете й Шиллера. Творчість Ґете і Шиллера мала велике значення для німецького романтизму, причому не тільки рання, періоду "Бурі й натиску", тобто преромантична, а й пізніша, періоду "веймарського класицизму". Серед творів Ґете особливо великий вплив на літературу романтизму мав"Фауст", а точніше перша його частина. Цей твір Ґете послужив важливою опорою у формуванні жанру романтичної драматичної поеми з її універсальним змістом і титанічним героєм, що втілює в собі вищі потенції духовної людини; як зазначалося, цей жанр став одним із провідних у літературі зрілого романтизму. У перший період німецького романтизму активізовувалася національна свідомість німців, яка наверталася до глибинних джерел національної культури й літератури, стимулювався розвиток інших, порівняно з енським романтизмом, течій і тенденцій, зокрема народного або фольклорного романтизму. Найзначнішим явищем другого періоду німецького романтизму став гейдельберзький гурток романтиків, що склався в 1806-1807 рр. Організаторами й провідними діячами цього гуртка були А. фон Арнім і К. Ьрентано, примикали до нього відомі вчені-філологи Я. і В. Грімми й лірик Й. фон Ейхендорф. Ще одним визначним явищем німецького романтизму другого періоду була творчість Г. фон Клейста, драматурга і прозаїка, який тримався поза групами й об'єднаннями. Третій етап німецького романтизму (1815—1830) припадає на період Реставрації в історії Німеччини й всієї Європи і характеризується новими чішіцами й тенденціями. Його найзначнішим і найхарактернішим явищем є гротескно-фантастичний романтизм Гофмана, який можна назвати третім етапом еволюції романтизму в Німеччині. Примітним явищем цього періоду була й швабська школа романтиків (Л. Уланд, Ю. Кернер, Г. Шваб та ін.), але юним словом у німецькій романтичній літературі вона не стала. До цього ж періоду відноситься початок творчості Г. Гейне. Найзначнішим центром німецького романтичного руху стає в цей час Берлін. Четвертий період німецької романтичної літератури відноситься до 1830 — 1848 рр. Це пізній її етап, позначений великою кількістю груп і тенденцій різного спрямування, а також розвитком течій, що шукали інші шляхи творчості. Попри всю її строкатість, найхарактернішою рисою німецької романтичної літератури цього періоду є відхід від пасеїзму, від середньовічно-фольклорних захоплень та замилувань і звернення до сучасності, до громадсько-політична активізація. До цього періоду відноситься розквіт творчості Гейне і творчість великої групи письменників-романтиків, пов'язаних з революцією 1848 р. та її ідеологією (А. Г. Гофман фон Фалерслебен, Г. Гервег, А. Гласбреннер, Ф. Фрейліграт, Р. фон Готшаль та ін.). Німецький романтизм не зникає і після революції 1848 р., його струмінь відчутний також у німецькій реалістичній літературі другої половини XIX ст. Але найяскравіше в цей час він проявився в музиці (Р. Вагнер) і в філософії (Ф. Ніцше). В останні десятиліття XIX ст. піднімається в німецькій літературі хвиля неоромантизму, що переплітався з імпресіонізмом і символізмом.