- •1. Література як вид мистецтва.
- •2. Ідеї просвітництва в Україні.
- •3. Особливості розвитку жанру новели у творчості е. По, в. Ірвінга.
- •М. Бахтін про взаємодію автора і читача.
- •2. Провідні концепції Просвітництва. Художні напрями.
- •3. Поема г.У.Лонгфелло «Пісня про Гайавату» − творче поєднання фольклорних індіанських мотивів із сучасним осмисленням проблеми патріотизму.
- •1. Періодизація світової літератури.
- •2. Просвітницький роман. Художні особливості творів.
- •3. Особливості розвитку романтизму в слов’янських літературах.
- •1. Гомерівське питання. Гуманістичний пафос творів Гомера («Іліада», «Одіссея»).
- •2. Проблематика трагедії Йоганна Вольфганга Гете «Фауст».
- •3. «Золоте століття» російської літератури (перша половина хіх ст.)
- •1. Розвиток трагедії і театру у стародавній Греції і стародавньому Римі.
- •Елементи сентименталізму в повістях і оповіданнях г. Квітки-Основ'яненка.
- •Сентименталізм і романтизм в українській літературі.
- •1. Особливості художнього світу давньогрецького роману.
- •2. Романтизм як нове світобачення, мистецький напрям, художня система (загальна характеристика теоретичних засад)
- •3. Романтизм у західноукраїнській літературі (м. Шашкевич, і. Вагилевич, я. Головацький).
- •1.Героїчна поема «Енеїда» − зразок національного епосу.
- •2.Становлення і розвиток романтизму в Німеччині. Інтелектуальні гуртки.
- •3.Романтизм у польській літературі (на прикладі творчості а. Міцкевича).
- •1.Середньовічна література народів Європи, її зв'язок із античною і християнською літературою.
- •2.Провідні теоретики естетики романтизму.
- •3.Передумови розвитку критичного реалізму в європейській літературі хіх ст., провідні принципи і жанри.
- •1.Героїчний епос – один з провідних жанрів літератури доби Середньовіччя.
- •2.Жанр літературної казки. «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер» е. Т. Гофмана − романтична казка-новела.
- •3.Особливості розвитку французького реалізму.
- •1.Давньоруський героїчний епос, його ідейно-художні особливості
- •2. Романтичні ідеї та мотиви у драматургії і прозі Генріха фон Клейста.
- •3.Жанри, проблематика, персоналії французького реалістичного роману (на прикладі двох творів).
- •Тематичне, жанрове багатоманіття лірики вагантів.
- •2.Романтичне світовідчуття – головна особливість поезії г. Гейне.
- •3.Особливості художнього стилю о.Бальзака. Бальзак в Україні (1847-1848, 1848-1850).
- •1.Художні особливості рицарських романів.
- •2.Проблема сенсу людського буття та ролі мистецтва в повісті а.Шаміссо «Дивовижні пригоди Петера Шлемеля».
- •3. Драматургія та новелістика п. Меріме. Інтерес митця до української та російської історії.
- •1.Італійський Передренесанс. Художньо-стильові особливості «Божественної комедії» Данте Аліг′єрі.
- •2.Особливості становлення українського реалізму (60-90-і роки хх ст.).
- •3.Література американського постмодернізму: теоретичні засади; основні представники.
- •1.Світоглядні основи, естетика, поетика літератури доби Відродження.
- •2.Періодизація та своєрідність розвитку англійського романтизму.
- •3. Розвиток реалізму в російській літературі.
- •Художні особливості «Декамерону» Дж. Боккаччо.
- •2. Тематика, проблематика, образи-персонажі роману в. Скотта «Айвенго».
- •3. Піднесення життєвої хватки, рішучості та небажання визнавати поразку в романі м. Мітчелл «Віднесені вітром».
- •1.Гротеск і гіпербола в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».
- •2. Еволюція романтичного героя в поемі д. Г. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда».
- •3. Модернізм як спроба порвати з художніми традиціями хіх ст.
- •2. Революційна поезія Франції 30-40-их років хіх ст.
- •3. Концепція естетизму у творах о. Уайльда.
- •1. Бароко в німецькій літературі. Творчість Ганса Якоба Гріммельсгаузена («Незвичайні пригоди Сімпліція Сімпліціссімуса»).
- •2. Розвиток жанру психологічного роману. Тема жіночої емансипації в романах Жорж Санд.
- •3. Неоромантичні тенденції в англійській літературі.
- •1. Англійське бароко. Творчість Джона Мільтона (поема «Втрачений рай»), лірика Джона Донна.
- •2. Особливості романтизму і новаторство в. Гюго.
- •3. Особливості розвитку модернізму в українській літературі. Рецепція о. Кобилянської й перші феміністичні ідеї.
- •1. Українська барокова література на тлі світової.
- •2. Віддзеркалення романтичного світосприйняття у творчості Альфреда де Мюссе («Сповідь сина часу»).
- •2. Ідейно-художнє багатство творів Шеллі. Віра поета в людину, її мудрість і гуманізм.
- •1)Специфіка класицистичного образу (розкрити на прикладі прочитаних творів).
- •3)Особливості роману-параболи м. Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •Особливості розвитку жанрів травестії (і. Котляревський, «Енеїда»)
- •Еволюція жанру роману (на прикладі творів ф. Купера, г. Мелвіла).
- •Особливості ідейно-тематичного задуму, образної системи роману п. Зюскінда «Запахи».
- •3.Постмодерні візії у творчості бразильського прозаїка Пауло Коельо
3. «Золоте століття» російської літератури (перша половина хіх ст.)
Розвиток російської культури в першій половині 19 ст. спиралося на перетворення попереднього часу. Проникнення елементів капіталістичних відносин в економіку посилило потребу в грамотних і освічених людей. Міста стали основними культурними центрами. Нові соціальні верстви втягувалися у суспільні процеси. Культура розвивалася на тлі все зростаючого національної самосвідомості російського народу і в зв'язку з цим мала яскраво виражений національний характер. Істотний вплив на літературу, театр, музику та образотворче мистецтво справила Вітчизняна війна 1812 року.
Однак консервативні тенденції в політиці імператорів Олександра 1 і Миколи 1 стримували розвиток культури.
Саме світанок літератури дозволив визначити першу половину 19 століття як «золоте століття» російської культури. Письменники, що відображали російську дійсність, займали різні суспільно-політичні позиції. Існували різні художні стилі (методи), прихильники яких дотримувалися протилежних переконань. У літературі першої половини 19 століття закладалися ті основні принципи, які визначали її подальший розвиток: народність, високі гуманістичні ідеали, громадянськість і почуття національної самосвідомості, патріотизм, пошуки соціальної справедливості. Література ставала важливим засобом формування суспільної свідомості.
На рубежі 18-19 ст. класицизм поступився місцем сентименталізму. Наприкінці свого творчого шляху до цього методу прийшов Г. Р. Державін. Головним представником російського сентименталізму був письменник та історик М. М. Карамзін (повість «Бідна Ліза»).
Російський сентименталізм проіснував недовго. Героїчні події війни 1812 року сприяли появі романтизму. Він був широко поширений і в Росії, і в інших європейських країнах. У російській романтизмі існувало дві течії. У творчості В. А. Жуковського проявився «салонний» романтизм. У баладах він відтворив світ повір'їв, лицарських легенд, далеких від реальної дійсності. Друга течія в романтизмі представляли поети і письменники-декабристи (К. Ф. Рилєєв, В. К. Кюхельбекер, А.А.Бестужев-Марлинский). Вони закликали до боротьби проти самодержавно-кріпосницьких порядків, виступали за ідеали свободи і служіння Батьківщині. Романтизм зробив помітний вплив на ранню творчість О. С. Пушкіна і М. Ю. Лермонтова.
У другій чверті 19 ст. в європейській літературі почав затверджуватися реалізм. У Росії його основоположником став А. С. Пушкін. Після створення роману «Євгеній Онєгін» цей художній метод став домінуючим. У творчості М. Ю. Лермонтова, М. В. Гоголя, М. Некрасова, І. С. Тургенєва, І. А. Гончарова чітко проявилися характерні риси реалізму: правдиве відображення дійсності в усьому її різноманітті, увагу до простої людини, оголення негативних явищ життя, глибокі роздуми про долю Батьківщини і народу.
Розвиток літератури відбувалося в складних соціально-політичних умовах. Її постійне зіткнення з передовими течіями громадської думки змушувало уряд застосовувати до літераторів заборонні та репресивні заходи. У 1826 р . цензурний статут, названий сучасниками «чавунним», змінив колишній (1804г.), більш ліберальний. Тепер цензор міг на свій розсуд шматувати текст, прибираючи з нього все, що йому здавалося образливим для самодержавства і церкви. «Історія нашої літератури, за словами А. І. Герцена, - це або мартиролог, або реєстр каторги». А. І. Полежаєв і Т. Г. Шевченка були віддані в солдати. А. И. Герцен і М. П. Огарьов за свої перші літературні спроби заслані. А.А.Бестужев-Марлинский убитий під час кавказької війни.
Білет № 5