- •1. Література як вид мистецтва.
- •2. Ідеї просвітництва в Україні.
- •3. Особливості розвитку жанру новели у творчості е. По, в. Ірвінга.
- •М. Бахтін про взаємодію автора і читача.
- •2. Провідні концепції Просвітництва. Художні напрями.
- •3. Поема г.У.Лонгфелло «Пісня про Гайавату» − творче поєднання фольклорних індіанських мотивів із сучасним осмисленням проблеми патріотизму.
- •1. Періодизація світової літератури.
- •2. Просвітницький роман. Художні особливості творів.
- •3. Особливості розвитку романтизму в слов’янських літературах.
- •1. Гомерівське питання. Гуманістичний пафос творів Гомера («Іліада», «Одіссея»).
- •2. Проблематика трагедії Йоганна Вольфганга Гете «Фауст».
- •3. «Золоте століття» російської літератури (перша половина хіх ст.)
- •1. Розвиток трагедії і театру у стародавній Греції і стародавньому Римі.
- •Елементи сентименталізму в повістях і оповіданнях г. Квітки-Основ'яненка.
- •Сентименталізм і романтизм в українській літературі.
- •1. Особливості художнього світу давньогрецького роману.
- •2. Романтизм як нове світобачення, мистецький напрям, художня система (загальна характеристика теоретичних засад)
- •3. Романтизм у західноукраїнській літературі (м. Шашкевич, і. Вагилевич, я. Головацький).
- •1.Героїчна поема «Енеїда» − зразок національного епосу.
- •2.Становлення і розвиток романтизму в Німеччині. Інтелектуальні гуртки.
- •3.Романтизм у польській літературі (на прикладі творчості а. Міцкевича).
- •1.Середньовічна література народів Європи, її зв'язок із античною і християнською літературою.
- •2.Провідні теоретики естетики романтизму.
- •3.Передумови розвитку критичного реалізму в європейській літературі хіх ст., провідні принципи і жанри.
- •1.Героїчний епос – один з провідних жанрів літератури доби Середньовіччя.
- •2.Жанр літературної казки. «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер» е. Т. Гофмана − романтична казка-новела.
- •3.Особливості розвитку французького реалізму.
- •1.Давньоруський героїчний епос, його ідейно-художні особливості
- •2. Романтичні ідеї та мотиви у драматургії і прозі Генріха фон Клейста.
- •3.Жанри, проблематика, персоналії французького реалістичного роману (на прикладі двох творів).
- •Тематичне, жанрове багатоманіття лірики вагантів.
- •2.Романтичне світовідчуття – головна особливість поезії г. Гейне.
- •3.Особливості художнього стилю о.Бальзака. Бальзак в Україні (1847-1848, 1848-1850).
- •1.Художні особливості рицарських романів.
- •2.Проблема сенсу людського буття та ролі мистецтва в повісті а.Шаміссо «Дивовижні пригоди Петера Шлемеля».
- •3. Драматургія та новелістика п. Меріме. Інтерес митця до української та російської історії.
- •1.Італійський Передренесанс. Художньо-стильові особливості «Божественної комедії» Данте Аліг′єрі.
- •2.Особливості становлення українського реалізму (60-90-і роки хх ст.).
- •3.Література американського постмодернізму: теоретичні засади; основні представники.
- •1.Світоглядні основи, естетика, поетика літератури доби Відродження.
- •2.Періодизація та своєрідність розвитку англійського романтизму.
- •3. Розвиток реалізму в російській літературі.
- •Художні особливості «Декамерону» Дж. Боккаччо.
- •2. Тематика, проблематика, образи-персонажі роману в. Скотта «Айвенго».
- •3. Піднесення життєвої хватки, рішучості та небажання визнавати поразку в романі м. Мітчелл «Віднесені вітром».
- •1.Гротеск і гіпербола в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».
- •2. Еволюція романтичного героя в поемі д. Г. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда».
- •3. Модернізм як спроба порвати з художніми традиціями хіх ст.
- •2. Революційна поезія Франції 30-40-их років хіх ст.
- •3. Концепція естетизму у творах о. Уайльда.
- •1. Бароко в німецькій літературі. Творчість Ганса Якоба Гріммельсгаузена («Незвичайні пригоди Сімпліція Сімпліціссімуса»).
- •2. Розвиток жанру психологічного роману. Тема жіночої емансипації в романах Жорж Санд.
- •3. Неоромантичні тенденції в англійській літературі.
- •1. Англійське бароко. Творчість Джона Мільтона (поема «Втрачений рай»), лірика Джона Донна.
- •2. Особливості романтизму і новаторство в. Гюго.
- •3. Особливості розвитку модернізму в українській літературі. Рецепція о. Кобилянської й перші феміністичні ідеї.
- •1. Українська барокова література на тлі світової.
- •2. Віддзеркалення романтичного світосприйняття у творчості Альфреда де Мюссе («Сповідь сина часу»).
- •2. Ідейно-художнє багатство творів Шеллі. Віра поета в людину, її мудрість і гуманізм.
- •1)Специфіка класицистичного образу (розкрити на прикладі прочитаних творів).
- •3)Особливості роману-параболи м. Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •Особливості розвитку жанрів травестії (і. Котляревський, «Енеїда»)
- •Еволюція жанру роману (на прикладі творів ф. Купера, г. Мелвіла).
- •Особливості ідейно-тематичного задуму, образної системи роману п. Зюскінда «Запахи».
- •3.Постмодерні візії у творчості бразильського прозаїка Пауло Коельо
2. Просвітницький роман. Художні особливості творів.
Великий оповідальний твір в прозі з вигаданим сюжетом з'явився задовго до епохи Просвітництва. Але саме просвітницький роман затвердив себе як основний жанру, самим фактом існування перевернувши всієї системи жанрів, закріпленої поетикою. Трактаты по поетичному мистецтву вчили, що проза загалом коштує набагато нижче поезії. Роман практично мав довести своє літературне гідність.
Його творцями прийнято вважати французьких і англійських письменників: Лесажа, Прево, Дефо, Свіфта, Річардсона, Филдинга…. І саме це слово вони не користувалися і називали свої твори "пригодами", "щоденником", "життям", а найчастіше – "історією".
Слова "роман" уникали цілком свідомо, оскільки французьке "roman", як і англійське "romance", передбачало з часів середньовіччя лицарське розповідь, та був, в XVII ст., – любовну історію.
Просвітницький роман розвине багату розповідну техніку, засновану на набагато більш складних відносинах між автором і героєм. Це відбудеться в Англії.
Перевага англійської роману полягала в тому, що грунт для нього була підготовлена і у філософії Локка, і в малих жанрах документальної прози - есе та памфлетах. У них виробляється інтерес до сучасності, смак до справжнього фактом. Документальність рішуче змінює розповідний стиль, небувало мережею його до мовного речі, що сприяє зображенню характерів у їх індивідуальному своєрідності.
Розвиток просвітницького роману. Він був підготовлений у Франції пародіями на преціозний роман. Потім Свіфт пародіював Дефо, Філдінг - Річардсона і старий епос. Стерн написав жанрову пародію - на просвітницький роман в цілому ...
Можна сказати, що це звичайний спосіб літературного розвитку - в полеміці. Це так. Однак наполегливість, з якою просвітителі-романісти, створюючи нову жанрову традицію, реагували на те, що зроблено їх попередниками, має особливий сенс. Роман виник всупереч нормативному мислення, правила якого були закріплені в поетиках раз і назавжди для кожного жанру. Для роману правил і зразків не існувало. Він представляв нову, відкриту, "стають" (М. М. Бахтін) форму. Кожен письменник озирався не на приписи, а на те, що було зроблено до нього, поспішав вступити в діалог з попередниками, в процесі якого Роман традиція і складалася, стверджуючи себе.
Самим способом свого існування, своєю свободою роман кидав виклик все ще владному класичного смаку. Історія роману - це триває суперечка про роман, хоча, звичайно, не тільки про нього, оскільки роман - це висловлювання про сучасність і про її проблеми. Просвітницький роман виховання став інструментом полеміки про моральну природі і сенс діяльності людини.
Філдінг, по власним висловом, перетворив роман у дзеркало, яке проносять по великій дорозі. Сучасність в усьому розмаїтті своїх звичаїв і характерів відбилася в романі - в епосі приватного життя. В епосі сучасності, героєм якої виступає звичайний середня людина, природну схильність якого до доброти необхідно зміцнити правильним вихованням.
3. Особливості розвитку романтизму в слов’янських літературах.
Головна особливість розвитку літератур західних і південних слов'ян в кінці XVIII - першій половині XIX ст. - Їх тісний зв'язок з процесом національного самоствердження і визвольної боротьби. Насамперед у цій площині заломлювалися тут ідеї Просвітництва, пафос класицизму і шукання романтиків. Найважливішим змістом літературного розвитку було формування національних літератур Нового часу, національної літературної мови, нових інститутів літературного життя - загальнонаціональної мережі видавництв, журналів, бібліотек, читалень, театрів. Йшов процес складання самої системи літератури Нового часу з характерним комплексом жанрів і форм. Так, у Польщі величезне значення мало наявність сильного шару шляхти і аристократії, традиції високої освіченості та елітної культури, що жили в цьому середовищі. Дворянство відігравало певну роль у літературному житті Хорватії, хоча значна частина його злилася з мадярськими пануючими класами. У Чехії шляхта, в значній мірі перейняла чужу мову і культуру, виступала скоріше з регіонально-патріотичних позицій і практично не брала участь у літературному житті, хоча часто надавала заступництво розвитку культури, особливо у вигляді меценатства. З іншого боку, в Болгарії чи Сербії дворянського стану взагалі не існувало: внаслідок тривалого іноземного гніту воно не встигло скластися. За відсутності дворянства або його слабкості в якості основної сили національного руху і розвитку культури виступали середні верстви, духовенство, деяка частина селянства і міщан.
У цілому можна виділити два основних шляхи літературного розвитку, які суттєво різняться один від одного. Один з них особливо повно і чітко уявляє польська література, наочним прикладом другого може служити Болгарія.^ Література Польщі розвивалася до останньої третини XVIII в. в умовах незалежної країни
Польський романтизм також вилився в могутню духовну протягом, який дав такі великі творчі індивідуальності загальноєвропейського значення, як А. Міцкевич, Ю. Словацький, Красиньський та ін Нова епоха ознаменувалася затвердженням цінності людської особистості і її авторських дерзань - процес, що дав першу велику спалах в епоху Ренесансу. У польській літературі це знайшло вираження насамперед у поетичної діяльності Яна Кохановського.
Інтерес до фольклору, і особливо до народної пісні, взагалі характерний для епохи переходу до романтизму, відігравав особливу роль у літературному житті західних і південних слов'ян. У фольклорі побачили автентичне творчість народу, втілення національного духу і характеру, його моральних ідеалів і естетичних смаків, скарбницю національно самобутнього мистецтва. Народно-поетична творчість стала розглядатися як незамінний джерело розвитку національного мистецтва. Великим авторитетом в цьому відношенні користувалися ідеї німецького філософа І. Г. Гердера, його думка про відображення у фольклорі історичного буття і національної оригінальності народу. Знову-таки багато поетів тієї епохи були одночасно збирачами, видавцями та дослідниками творів народної творчості: Ф. Челаковський і К. Ербен в Чехії, Я. Коллар у Словаччині, С. Враз у Словенії та Хорватії, ще в XVIII столітті А. Качич- Міошіч в Далмації, являвший собою тип збирача і поета-сказителя одночасно. І знову примітно, що освоювалася часто не тільки вітчизняна, а й слов'янська народна поезія взагалі. Особливим авторитетом користувалися епічні твори, в яких часто оспівувалася боротьба за свободу, - юнацкие і гайдуцкие пісні південних слов'ян, збойніцкіе пісні словаків. Саме в цей час Європа з подивом відкрила для себе скарби сербського народного епосу, що залучив увагу Гердера, Меріме, Пушкіна.
Білет № 4