- •Питання до заліку з курсу «порівняльна адвокатура»
- •1. Поняття порівняльного правознавства. Основні завдання курсу «Порівняльна адвокатура»
- •2. Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук.
- •3. Класифікація правових систем світу.
- •4. Поняття, роль та задачі адвокатури.
- •5. Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу
- •6. Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.
- •7. Зародження та особливості інституту адвокатури у Стародавній Греції.
- •8. Виникнення та розвиток адвокатури у Римі (період імперії та республіканський період).
- •9. Характеристика адвокатури періоду раннього та пізнього Середньовіччя.
- •10. Проведення порівняльного аналізу становлення інституту адвокатури у сучасних європейських країнах: Великобританія, Франція, Німеччина.
- •11. Загальна характеристика етапів розвитку адвокатури у Росії.
- •12. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури в Росії та країнах Європи.
- •13. Становлення інституту адвокатури у сша.
- •14. Характеристика законодавства про адвокатуру різних країн сучасних Європейського союзу.
- •15. Правове положення адвокатів у правових системах світу.
- •16. Особливості допуску до адвокатської діяльності у сша та Великобританії.
- •17. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.
- •§ 43 Цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".
- •18. Проведення порівняльного аналізу, виявлення загальних рис та відмінностей правового статусу адвоката.
- •19. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект.
- •20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу
- •21. Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.
- •22. 3Агальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.
- •23. Кодекс професійної етики сша. Порівняльна характеристика з європейськими стандартами.
- •24. Етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.
- •25. Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.
- •26. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
- •27. Обов'язкова участь адвоката-захисника у кримінальному процесі за законодавством Великобританії, Німеччини та сша: проведення порівняльного аналізу.
- •28. Обов'язкова участь адвоката у цивільному процесі за законодавством Франції Німеччини, Росії.
- •29. Правове положення адвоката в Європейському суді з прав людини.
- •30. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.
- •31. Підготовка та проведення справи в Європейському суді з прав людини.
- •32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
- •33. Особливості оплати юридичної допомоги адвоката-представника в Європейському суді з прав людини.
- •34. Участь адвоката у Європейському суді з прав людини.
- •35. Європейський суд з прав людини - головний орган міжнародного захисту прав людини
- •36. Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.
- •37. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
- •38. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
- •39. Правовий статус адвоката у сша та Канаді. Порівняльно-правовий аналіз з країнами Європи.
- •40. Роль адвоката-захисника у системі кримінального судочинства сша.
- •41. Правове положення іноземних адвокатів у сша.
- •42. Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.
- •43. Умови набуття адвокатської професії у Великобританії.
- •44. Розподіл функцій між адвокатами, правовий статус соліситорів та баристерів.
- •45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.
- •46. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.
- •47. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.
- •48. Спеціалізовані адвокати Німеччини.
- •49. Юридична освіта та допуск до адвокатської діяльності у Німеччині.
- •50. Гонорарна практика адвокатів у Німеччині.
- •51. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.
- •52. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.
- •53. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.
- •54. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.
- •55. Порівняльно-правовий аналіз основних інститутів адвокатури у країнах Євросоюзу.
- •56. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.
- •57. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги у країнах Європи.
- •58. Правове регулювання адвокатської діяльності країн снд (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)
- •59. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.
- •60. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.
- •61. Правовий статус адвоката за законодавством країн снд.
- •62. Членство адвоката у професійних об'єднаннях за законодавством країн снд.
26. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
У Франції адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлювання, імунітетом від обвинувачень у скоєнні злочину. Адвокат має право на гонорар, розмір якого залежить від угоди з клієнтом. Адвокат зобов'язаний додержуватися професійної таємниці; це одночасно є і правом, і обов'язком. Адвокат не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть якщо той перебуває під вартою. Адвокату забороняється розголошувати професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захисником більш ніж одного клієнта в одній справі. Крім того, адвокат зобов'язаний дотримуватися гідного способу життя.
Розкриємо ці правила адвокатської етики у Франції більш широко.
Основне правило адвокатської етики у Франції – адвокат чесно виконувати свої обов'язки перед клієнтом, судом, своїми колегами чи громадськістю, користуватися у них довірою. Хто не заслуговує на це, — не може бути адвокатом. Ці вимоги стосуються не тільки професійної поведінки, а й приватного спілкування, яке має важливе значення у взаємних стосунках.
Юрист зобов'язаний компетентно вести справи від імені клієнта, надавати останньому послуги на високому професійному рівні. Усі юристи мають пройти предметну перепідготовку та нагромадити відповідний досвід перед тим, як вони почнуть брати участь у веденні цивільних та кримінальних справ. Вимоги, що містяться в правилах, є дещо завищеними ніж формальний дозвіл займатися юридичною практикою. Йдеться про обізнаність в законах щодо конкретних питань, а також у змінах в галузевому законодавстві. Обслуговування включає зобов'язання постійно інформувати клієнта про вжиті заходи, відповідати на поставлені ним запитання, давати йому поради, а також мати відповідні матеріали, що будуть використані в інтересах клієнта. Усі юристи заінтересовані у високому рівні конкурентоспроможності своєї діяльності.
Від юриста вимагається повна об'єктивність. Коли від нього очікують порад, він зобов'язаний дати клієнту всебічний аналіз ситуації, посилаючись на відповідний закон та свій власний досвід. Юрист не повинен переоцінювати шанси клієнта на успіх, а в окремих випадках йому не завадить звернутися за порадою до свого більш обізнаного колеги. Якщо виявиться, що під час певних дій допущено помилки, він має негайно повідомити про це клієнта і вжити заходів до їх виправлення.
Юрист повинен зберігати у таємниці всю інформацію, про яку йому стало відомо під час виконання свого професійного обов'язку, і не розголошувати її без дозволу клієнта. Стосунки між юристом і клієнтом мають привілейовану основу в системі прецедентного права, на якій ґрунтуються відносини між сторонами, коли клієнт відверто ознайомлює свого юриста з усіма подробицями, що мають значення для справи.
Юрист не може давати поради чи представляти обидві сторони у справі, не отримавши на це їх згоди. Сторони мають протилежні інтереси, тому юрист може обслуговувати лише одну сторону. Разом з тим клієнти, після повного ознайомлення з усіма деталями справи, можуть вирішити, що їх інтереси захищатимуться одним юристом. Якщо ж виникла конфліктна ситуація, юрист має повністю припинити свою участь у справі.
Адвокат має додержувати усіх законів та правил, що регулюють недоторканість майна та коштовностей клієнта. Якщо для цього відсутні певні правила, адвокат має ставитись до них, як і сам власник.
Адвокат має поводитись в суді чемно і ввічливо, в рамках закону. Він може "без побоювань порушувати перед судом будь-яке питання, парирувати кожний аргумент протилежної сторони, сприймати усе, навіть, неприємне, якщо це може допомогти клієнтові" і прагнути "залучити для вигоди клієнти та захисту його інтересів усе, що дозволяє закон" У основу цього правила закладений постулат, що суд неспроможний функціонувати, якщо адвокат поводиться нечесно. Незважаючи на те, що судді мають повноваження контролювати все, що відбувається у суді, це правило є набагато ширшим, ніж звичайна влада суду.
Судді вживають санкції проти тих, хто ображає їх гідність, порядок в суді або заважає судочинству. Ця влада є досить широкою. Нещодавно Кабінет міністрів федерального уряду без належних підстав критикував суд, його було притягнено до відповідальності, після чого він був змушений вибачитись. Реакція в таких випадках може бути різною: від догани і вибачення, до грошового штрафу і, навіть, до ув'язнення.
За цим правилом юрист як адвокат має, зокрема, контролювати поведінку клієнта, не дозволяючи йому поводитися непристойно, бути впевненим, що останній не вводить в оману суд. Якщо клієнт вдається до неправдивих свідчень і адвокат не може цьому запобігти, він зобов'язаний відмежуватися від них. Одночасно адвокат може перешкодити суду бути упередженим щодо певних фактів або закону. Адвокати не повинні підмовляти свідка давати показання, чи натискувати або обвинувачувати його. Адвокат не може спілкуватися з суддею, якщо між ними існують особисті або інші неофіційні стосунки, котрі можуть зашкодити правосуддю.
Адвокат, який працює у державній установі, при виконанні службових обов'язків має поводитися за правилами, які вимагають зразкової поведінки. Ці правила стосуються адвокатів, обраних або призначених на ці посади на офіційному рівні. Взагалі, до адвокатів, що працюють у державних установах, ставляться більші вимоги, ніж до тих, хто займається приватною практикою. З огляду на це адвокат має бути зібраним, коректним, завжди пам'ятаючи про імідж своєї професії.
Адвокат не може домовлятися або одержувати гонорар більший, ніж це встановлено відповідним актом; використовувати будь-які кошти, довірені йому клієнтом, для оплати наданих послуг без однозначної згоди клієнта.
Адвокати покликані привертати увагу громадськості до поліпшення судочинства, оскільки професійно розуміючи закон, вони детально обізнані з роботою правозастосовних установ, організацій. Виходячи з цього, адвокати ініціюють процес пошуку можливостей для вдосконалення системи судочинства.
Адвокати мають надавати послуги у доступних для громадськості формах й ефективному та зручному вигляді, підтримуючи повагу і довір'я до юридичної професії. Якщо особі потрібна правова допомога, вона повинна мати можливість без зайвого клопоту знайти кваліфікованого адвоката.
Адвокат повинен оберігати авторитет своєї професії, повідомляючи юридичному товариству про випадки його умалення. Привернення уваги до малих проблем може попередити настання серйозних труднощів, і якщо їх виявити своєчасно, це допоможе краще захистити від них суспільство.
