- •Питання до заліку з курсу «порівняльна адвокатура»
- •1. Поняття порівняльного правознавства. Основні завдання курсу «Порівняльна адвокатура»
- •2. Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук.
- •3. Класифікація правових систем світу.
- •4. Поняття, роль та задачі адвокатури.
- •5. Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу
- •6. Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.
- •7. Зародження та особливості інституту адвокатури у Стародавній Греції.
- •8. Виникнення та розвиток адвокатури у Римі (період імперії та республіканський період).
- •9. Характеристика адвокатури періоду раннього та пізнього Середньовіччя.
- •10. Проведення порівняльного аналізу становлення інституту адвокатури у сучасних європейських країнах: Великобританія, Франція, Німеччина.
- •11. Загальна характеристика етапів розвитку адвокатури у Росії.
- •12. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури в Росії та країнах Європи.
- •13. Становлення інституту адвокатури у сша.
- •14. Характеристика законодавства про адвокатуру різних країн сучасних Європейського союзу.
- •15. Правове положення адвокатів у правових системах світу.
- •16. Особливості допуску до адвокатської діяльності у сша та Великобританії.
- •17. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.
- •§ 43 Цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".
- •18. Проведення порівняльного аналізу, виявлення загальних рис та відмінностей правового статусу адвоката.
- •19. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект.
- •20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу
- •21. Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.
- •22. 3Агальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.
- •23. Кодекс професійної етики сша. Порівняльна характеристика з європейськими стандартами.
- •24. Етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.
- •25. Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.
- •26. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
- •27. Обов'язкова участь адвоката-захисника у кримінальному процесі за законодавством Великобританії, Німеччини та сша: проведення порівняльного аналізу.
- •28. Обов'язкова участь адвоката у цивільному процесі за законодавством Франції Німеччини, Росії.
- •29. Правове положення адвоката в Європейському суді з прав людини.
- •30. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.
- •31. Підготовка та проведення справи в Європейському суді з прав людини.
- •32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
- •33. Особливості оплати юридичної допомоги адвоката-представника в Європейському суді з прав людини.
- •34. Участь адвоката у Європейському суді з прав людини.
- •35. Європейський суд з прав людини - головний орган міжнародного захисту прав людини
- •36. Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.
- •37. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
- •38. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
- •39. Правовий статус адвоката у сша та Канаді. Порівняльно-правовий аналіз з країнами Європи.
- •40. Роль адвоката-захисника у системі кримінального судочинства сша.
- •41. Правове положення іноземних адвокатів у сша.
- •42. Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.
- •43. Умови набуття адвокатської професії у Великобританії.
- •44. Розподіл функцій між адвокатами, правовий статус соліситорів та баристерів.
- •45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.
- •46. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.
- •47. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.
- •48. Спеціалізовані адвокати Німеччини.
- •49. Юридична освіта та допуск до адвокатської діяльності у Німеччині.
- •50. Гонорарна практика адвокатів у Німеччині.
- •51. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.
- •52. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.
- •53. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.
- •54. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.
- •55. Порівняльно-правовий аналіз основних інститутів адвокатури у країнах Євросоюзу.
- •56. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.
- •57. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги у країнах Європи.
- •58. Правове регулювання адвокатської діяльності країн снд (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)
- •59. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.
- •60. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.
- •61. Правовий статус адвоката за законодавством країн снд.
- •62. Членство адвоката у професійних об'єднаннях за законодавством країн снд.
32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 46б § 1 Конвенції, держави "зобов'язуються виконувати остаточні постанови Суду по справах, у яких вони є сторонами". Це зобов'язання спричиняє чіткі обов'язки держав-відповідачів. З одного боку, вони повинні вжити заходів на користь заявників, щоб покласти кінець порушенню їхніх прав і, наскільки це можливо, згладити наслідки порушень (restіtutіo іn іntegrum), а з іншого боку - вжити заходів, необхідні для запобігання нових подібних порушень.
Таким чином, першим обов'язком є виплата компенсації (звичайно в грошовому еквіваленті), що Суд може присудити заявникові по ст. 41 Конвенції і яка покриває відповідно майновий і моральний збиток і/або витрати.
Виплата такої компенсації строго обов'язкове і порядок її чітко визначається в рішенні Суду.
Однак негативні наслідки порушення прав, які випробувала потерпіла сторона, не завжди можуть бути адекватно виправлені виплатою компенсації. Залежно від обставин виконання рішення може також зажадати від відповідача вживання індивідуальних заходів на користь заявника: наприклад, поновлення виробництва в справі, знищення інформації, неправомірно зібраної в порушення права на приватне життя, або скасування рішення про депортації, прийнятому незважаючи на те, що дана особа може піддатися жорстокому обігу в країні висилки. Також іноді необхідне прийняття таких загальних мір, як перегляд законодавства, підзаконних нормативних актів або судової практики, спрямованих на те, щоб запобігти новим подібним порушенням.
Існує безліч прикладів подібних обов'язків, покладених на держави Судом і Комітетом міністрів (наприклад, рішення Суду в справі Скоццари й Джунта (Scozzarі and Gіunta) і Резолюції DH(99)245 у справі Соціалістична партія й інші проти Туреччини й DH(99)434 про діяльності силових відомств у Туреччині, а також порядок застосування ст. 46 § 2 , прийнятий Комітетом міністрів).
Якщо порушення права продовжує робити несприятливий вплив, що не було виправлено справедливою компенсацією, присудженої заявникові, Комітет міністрів розглядає питання про необхідність прийняття національною владою заходів індивідуального характеру. Такі міри спрямовані на те, щоб покласти кінець триваючим порушенням і виправити, наскільки це можливо, їхнього наслідку (restіtutіo іn іntegrum).
Характер індивідуальних заходів залежить від природи порушення й ситуації заявника.
Поновлення провадження у внутрішньодержавному суді може бути ефективним способом виправлення наслідків порушення Конвенції, викликаного несправедливим розглядом у внутрішньодержавному суді (див., наприклад, рішення й Резолюцію DH (94) 84) у справі Barber, Messegu and Jabardo).
До інших заходів можуть відноситися: знищення поліцією всіх матеріалів (або принаймні тих, які використалися для оперативних цілей), що містять інформацію, отриману в порушення права на приватне життя.
Міри загального характеру для запобігання подальших подібних порушень іноді важко визначити й здійснити. Органи державної влади повинні спочатку провести детальне дослідження причин порушення Конвенції. У деяких випадках обставини справи ясно показують, що порушення з'явилися результатом діючого внутрішньодержавного законодавства. Іноді до порушення прав людини приводить відсутність такого законодавства. У таких випадках з метою дотримання рішення Суду держава повинне змінити існуюче законодавство або прийняти новий, належний законодавчий акт.
Завданням адвоката на цій стаді є ефективна підготовка документів на основі рішення Європейського суду щодо його виконання.
