32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 46б § 1 Конвенції, держави "зобов'язуються виконувати остаточні постанови Суду по справах, у яких вони є сторонами". Це зобов'язання спричиняє чіткі обов'язки держав-відповідачів. З одного боку, вони повинні вжити заходів на користь заявників, щоб покласти кінець порушенню їхніх прав і, наскільки це можливо, згладити наслідки порушень (restіtutіo іn іntegrum), а з іншого боку - вжити заходів, необхідні для запобігання нових подібних порушень.

Таким чином, першим обов'язком є виплата компенсації (звичайно в грошовому еквіваленті), що Суд може присудити заявникові по ст. 41 Конвенції і яка покриває відповідно майновий і моральний збиток і/або витрати.

Виплата такої компенсації строго обов'язкове і порядок її чітко визначається в рішенні Суду.

Однак негативні наслідки порушення прав, які випробувала потерпіла сторона, не завжди можуть бути адекватно виправлені виплатою компенсації. Залежно від обставин виконання рішення може також зажадати від відповідача вживання індивідуальних заходів на користь заявника: наприклад, поновлення виробництва в справі, знищення інформації, неправомірно зібраної в порушення права на приватне життя, або скасування рішення про депортації, прийнятому незважаючи на те, що дана особа може піддатися жорстокому обігу в країні висилки. Також іноді необхідне прийняття таких загальних мір, як перегляд законодавства, підзаконних нормативних актів або судової практики, спрямованих на те, щоб запобігти новим подібним порушенням.

Існує безліч прикладів подібних обов'язків, покладених на держави Судом і Комітетом міністрів (наприклад, рішення Суду в справі Скоццари й Джунта (Scozzarі and Gіunta) і Резолюції DH(99)245 у справі Соціалістична партія й інші проти Туреччини й DH(99)434 про діяльності силових відомств у Туреччині, а також порядок застосування ст. 46 § 2 , прийнятий Комітетом міністрів).

Якщо порушення права продовжує робити несприятливий вплив, що не було виправлено справедливою компенсацією, присудженої заявникові, Комітет міністрів розглядає питання про необхідність прийняття національною владою заходів індивідуального характеру. Такі міри спрямовані на те, щоб покласти кінець триваючим порушенням і виправити, наскільки це можливо, їхнього наслідку (restіtutіo іn іntegrum).

Характер індивідуальних заходів залежить від природи порушення й ситуації заявника.

Поновлення провадження у внутрішньодержавному суді може бути ефективним способом виправлення наслідків порушення Конвенції, викликаного несправедливим розглядом у внутрішньодержавному суді (див., наприклад, рішення й Резолюцію DH (94) 84) у справі Barber, Messegu and Jabardo).

До інших заходів можуть відноситися: знищення поліцією всіх матеріалів (або принаймні тих, які використалися для оперативних цілей), що містять інформацію, отриману в порушення права на приватне життя.

Міри загального характеру для запобігання подальших подібних порушень іноді важко визначити й здійснити. Органи державної влади повинні спочатку провести детальне дослідження причин порушення Конвенції. У деяких випадках обставини справи ясно показують, що порушення з'явилися результатом діючого внутрішньодержавного законодавства. Іноді до порушення прав людини приводить відсутність такого законодавства. У таких випадках з метою дотримання рішення Суду держава повинне змінити існуюче законодавство або прийняти новий, належний законодавчий акт.

Завданням адвоката на цій стаді є ефективна підготовка документів на основі рішення Європейського суду щодо його виконання.