46. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.

Адвокатура в Німеччині є незалежною організацією у системі правосуддя, а адвокати — практично вільними підпри­ємцями, які мають свої контори, наймають службовців. Вони відрізняються від інших бізнесменів тим, що не наділені пра­вом рекламувати свою професійну діяльність, а також не сплачують, так званого, ремісничого податку.

Будь-якого контролю за роботою адвокатів з боку держа­вних органів не існує. Проте він повинен мати репутацію чесної людини бути всебічно ерудованим в галузі права та вміти із знанням справи захищати законні інтереси підзахис­ного або довірителя.

Основним нормативним актом, який закріплює правовий статус адвокатури в Німеччині, є Федеральне положення про адвокатуру 1959 p., що діє з незначними змінами і сьогодні.

Усі існуючі в Німеччині палати адвокатів об'єднуються у Федеральну палату адвокатів.

Кожна місцева палата очолюється правлінням, до складу якого входить сім членів. Проте загальні збори палати можуть збільшити їх число. Члени правління обираються загальними зборами палати. Членом правління може бути обраний адво­кат, якому виповнилося 35 років і що має 5-річний стаж безперервної роботи в адвокатурі. Члени правління палати обираються на чотири роки, причому кожні два роки його склад оновлюється наполовину.

Палата адвокатів, що діє при Федеральному суді, має структуру, аналогічну структурі місцевих палат адвокатів окре­мих земель Німеччини, з тією лише різницею, що звіт про свою діяльність палата адвокатів подає не управлінню, а феде­ральному міністру юстиції.

Що стосується Федеральної палати адвокатів як об'єд­нання усіх адвокатських палат Німеччини, то її структура дещо інша. Ця палата очолюється лише президією і не має правління. Президія обирається на чотири роки на загальних зборах членів Федеральної палати адвокатів. Президія складається з президента, трьох віце-президентів і скарбника палати. Ви­щим органом Федеральної палати адвокатів є загальні збори. Як місцева, так і Федеральна палата адвокатів за зако­ном є корпорацією публічного права, тобто автономною гро­мадською організацією.

Державний нагляд за діяльністю місцевої палати адвока­тів здійснює управління юстиції землі. За діяльністю Федера­льної палати державний контроль здійснює міністр юстиції.

Функції нагляду в обох випадках обмежуються перевірка­ми додержання законів і статуту палати, а також виконання завдань, покладених на конкретну палату.

47. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.

Згідно німецького положення про адвокатуру адвокат є незалежною особою у сфері правосуддя. Будучи людиною вільної професії, адвокат є ком­петентним консультантом і представником інтересів громадян. Його право виступати з юридичних питань в загальних судах, арбітражних або адміністративних органах обмежується лише федеральним законом.

Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права і обов'язки адвоката. Так, згідно з § 43 цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконува­ти свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".

Адвокат, до якого звернулися по юридичну допомогу, а він відмовився її надати, має негайно пояснити причини. Він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану клієнту немотиво­ваною відмовою.

Адвокат відстороняється від виконання професійних обо­в'язків: якщо його діяльність суперечить принципам високої моралі та права; коли він консультував або представляв у конкретній справі іншу сторону; якщо він брав участь у тій же, вже розглянутій справі, як суддя, арбітр, прокурор або предс­тавник офіційної установи; коли йдеться про тлумачення до­кумента, котрий він склав як нотаріус.

Адвокат не може виступати у загальних або третейських судах як адвокат клієнта, якого він обслуговує у зв'язку з постійними службовими та іншими діловими відносинами.

Особи, які працюють суддями або державними службов­цями, не мають права виконувати обов'язки адвоката. Проте управління юстиції землі може зробити виняток для конкрет­ної особи, якщо це не зашкоджує інтересам правосуддя.

Адвокат зобов'язаний взяти на себе представництво сто­рони в цивільному процесі, якщо він призначений на підставі норм цивільно-процесуального кодексу і закону про суди в трудових спорах або на підставі інших законоположень про тимчасово неоплачуваний захист. Такий же обов'язковий ха­рактер має захист в кримінальних справах, якщо адвокат призначений захисником на підставі норм кримінально-про­цесуального кодексу, закону про порушення громадського порядку або закону про надання міжнародної правової допо­моги.

Адвокат може надавати обвинуваченому свої послуги в будь-якій стадії процесу як на попередньому слідстві і дізнан­ні, так і під час судового розгляду справи. До обов'язків адвоката віднесено й зберігання матеріалів справи протягом п'яти років після виконання доручення.

Одночасно закон надає адвокатові право відмовити кліє­нту у видачі копій документів справи до задоволення претензій по оплаті мита і витрат.

Якщо адвокат неспроможний протягом понад тиждень виконувати професійні обов'язки, або має намір цього ж строку бути відсутнім у конторі, федеральне положення про адвокатуру зобов'язує його потурбуватися про заступника. Останній має ті ж повноваження, що й адвокат, якого він заступає.

Окремі обов'язки адвоката пов'язані з його відносинами з практикантом. Так, перший зобов'язаний наставляти другого як виконувати поставлені перед ним завдання, надавати ста­жисту різнобічну допомогу оволодівати професійними навич­ками.

Федеральний закон про адвокатуру надав адвокату право ознайомлюватися зі своєю особовою справою. При цьому він може робити витяги з документів або знімати з них копії.

Адвокат, призначений в суд процесуальним уповноваже­ним, може передати представництво іншому адвокату.