- •Питання до заліку з курсу «порівняльна адвокатура»
- •1. Поняття порівняльного правознавства. Основні завдання курсу «Порівняльна адвокатура»
- •2. Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук.
- •3. Класифікація правових систем світу.
- •4. Поняття, роль та задачі адвокатури.
- •5. Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу
- •6. Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.
- •7. Зародження та особливості інституту адвокатури у Стародавній Греції.
- •8. Виникнення та розвиток адвокатури у Римі (період імперії та республіканський період).
- •9. Характеристика адвокатури періоду раннього та пізнього Середньовіччя.
- •10. Проведення порівняльного аналізу становлення інституту адвокатури у сучасних європейських країнах: Великобританія, Франція, Німеччина.
- •11. Загальна характеристика етапів розвитку адвокатури у Росії.
- •12. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури в Росії та країнах Європи.
- •13. Становлення інституту адвокатури у сша.
- •14. Характеристика законодавства про адвокатуру різних країн сучасних Європейського союзу.
- •15. Правове положення адвокатів у правових системах світу.
- •16. Особливості допуску до адвокатської діяльності у сша та Великобританії.
- •17. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.
- •§ 43 Цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".
- •18. Проведення порівняльного аналізу, виявлення загальних рис та відмінностей правового статусу адвоката.
- •19. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект.
- •20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу
- •21. Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.
- •22. 3Агальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.
- •23. Кодекс професійної етики сша. Порівняльна характеристика з європейськими стандартами.
- •24. Етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.
- •25. Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.
- •26. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
- •27. Обов'язкова участь адвоката-захисника у кримінальному процесі за законодавством Великобританії, Німеччини та сша: проведення порівняльного аналізу.
- •28. Обов'язкова участь адвоката у цивільному процесі за законодавством Франції Німеччини, Росії.
- •29. Правове положення адвоката в Європейському суді з прав людини.
- •30. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.
- •31. Підготовка та проведення справи в Європейському суді з прав людини.
- •32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
- •33. Особливості оплати юридичної допомоги адвоката-представника в Європейському суді з прав людини.
- •34. Участь адвоката у Європейському суді з прав людини.
- •35. Європейський суд з прав людини - головний орган міжнародного захисту прав людини
- •36. Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.
- •37. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
- •38. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
- •39. Правовий статус адвоката у сша та Канаді. Порівняльно-правовий аналіз з країнами Європи.
- •40. Роль адвоката-захисника у системі кримінального судочинства сша.
- •41. Правове положення іноземних адвокатів у сша.
- •42. Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.
- •43. Умови набуття адвокатської професії у Великобританії.
- •44. Розподіл функцій між адвокатами, правовий статус соліситорів та баристерів.
- •45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.
- •46. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.
- •47. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.
- •48. Спеціалізовані адвокати Німеччини.
- •49. Юридична освіта та допуск до адвокатської діяльності у Німеччині.
- •50. Гонорарна практика адвокатів у Німеччині.
- •51. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.
- •52. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.
- •53. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.
- •54. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.
- •55. Порівняльно-правовий аналіз основних інститутів адвокатури у країнах Євросоюзу.
- •56. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.
- •57. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги у країнах Європи.
- •58. Правове регулювання адвокатської діяльності країн снд (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)
- •59. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.
- •60. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.
- •61. Правовий статус адвоката за законодавством країн снд.
- •62. Членство адвоката у професійних об'єднаннях за законодавством країн снд.
37. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
В усіх штатах, містах та великих населених пунктах адвокати, що допущені до ведення справ в судах, подають за плату правову допомогу, створюють на добровільних засадах свої професійні об'єднання, асоціації. В одних штатах вони діють на основі статутів ("конституцій"), які затверджуються членами асоціацій на загальних зборах, в інших — на основі спеціальних законів штату чи судових правил. В штатах другої групи (їх двадцять вісім) з "інтегрованою адвокатурою" членство в асоціації є обов'язковою умовою зайняття адвокатською практикою.
В організаційному відношенні асоціації штатів та міст за своєю структурою та призначенням мають багато спільного. Їх члени на своїх щорічних зібраннях (у великих штатах через делегатів або шляхом голосування по пошті) обирають президента асоціації та виконавчий орган (5—10 членів), відомий як "виконавчий комітет", "рада керуючих" або "рада уповноважених". При виконавчому органі, як правило, створюється декілька комітетів або комісій (з галузей права, прийняття нових членів, дисциплінарні та ін.). В окремих штатах молоді адвокати (з стажем роботи менше 5 років) створюють свої організації, завданням яких є підвищення кваліфікації, поліпшення умов праці їх членів та ін.
Адвокатські асоціації штатів утворюють національну організацію адвокатів — Американську асоціацію адвокатів, яка заснована у 1878 p. Її мета — обмін досвідом, обговорення проблем юридичної освіти, реформи законодавства та ін. Хоча ця організація не є асоціацією усіх американських адвокатів, вона об'єднує у тій або іншій формі майже всі великі організації практикуючих адвокатів та нараховує у своєму складі понад 130 тис. членів (всього в США допущено до ведення справ в судах понад 300 тис. адвокатів). Асоціації адвокатів в штатах безпосередньо їй не підпорядковані, проте, як правило, додержують її рекомендацій, особливо норм професійної етики.
Вищим органом управління в Американській асоціації адвокатів є палата делегатів, яка складається з 250 членів. Делегати обираються від округів, в яких проживає не більше двох тисяч виборців — членів асоціації. Крім того, до палати входять по одному "делегата штату", які обираються по пошті на три роки членами асоціації, що проживають в даному штаті. До складу членів палати включаються також представники інших загальнонаціональних організацій юристів (Асоціації американських юридичних учбових закладів, Ради голів верховних судів та ін.) та особи, які займають високі юридичні посади в уряді, зокрема, генерал-аторней (міністр юстиції). Між сесіями палати делегатів функції управління здійснює рада керуючих (21 член), яку очолює президент асоціації. Її діяльність здійснюється головним чином через секції, постійні та тимчасові (спеціальні) комітети та комісії (разом понад сімдесят). Палата делегатів та рада керуючих мають свої комітети (понад двадцять). Багато комітетів мають на місцях своїх постійних представників та консультативні органи.
Адвокати, що практикують, можуть бути членами й інших великих організацій юристів — Американського товариства правосуддя. Американської асоціації патентного права, Асоціації морського права та ін.